Постанова № 62292074, 25.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 916/704/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТЕК-ІМПЕКС" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2016 у справі № 916/704/16 господарського суду Одеської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю - транспортно-експедиційне підприємство "ГАЛТРАНС" дотовариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТЕК-ІМПЕКС"третя особаДержавне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" простягнення 198 466, 76 грн.,за участю представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Савенко І.М.,

третьої особи: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю - транспортно-експедиційне підприємство "ГАЛТРАНС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТЕК-ІМПЕКС", за участю третьої особи - державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", про стягнення 198 466, 76 грн. заборгованості за договором транспортного експедирування № 4/2014 від 06.05.2014.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2016, позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 198 466, 76 грн. заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між товариством з обмеженою відповідальністю - транспортно-експедиційним підприємством "ГАЛТРАНС" (експедитором) та товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМТЕК-ІМПЕКС" (замовником) 06.05.2014 укладено договір транспортного експедирування № 4/2014, за умовами п.п. 2.1.1 якого експедитор за дорученням замовника зобов'язався здійснювати, як особисто, так і шляхом залучення до виконання доручення третіх осіб, транспортно-експедиторське обслуговування його вантажів при їх перевезенні залізницями України, а також інших країн, в тому числі виступати відправником або одержувачем вантажу замовника на підставі попередньо поданої ним заявки, а замовник, відповідно до п.п. 2.2.6 договору, - сплачувати експедитору усі належні платежі, передбачені умовами договору, в тому числі за експедиторські послуги по узгоджених ставках і тарифах, при необхідності надавати завірені банком копії платіжних документів.

Згідно з п.п. 2.1.5 договору експедитор зобов'язався за заявками замовника надавати йому за окрему плату додаткові послуги, пов'язані з транспортно-експедиторським обслуговуванням (розрахунок тарифів та відстаней, зважування вантажів на прикордонних станціях УЗ, інформацію про місцезнаходження вантажу, декларування та страхування вантажу, його охорона, ветеринарний і фітосанітарний контроль, передачу в користування орендованих вагонів та інше).

За умовами п.п. 2.1.9 договору експедитор зобов'язався здійснювати оплату всіх витрат, пов'язаних з затримкою вантажів з його вини.

Відповідно до п.п. 2.2.12 договору у випадку затримки вантажів замовника на прикордонних станціях і станціях залізниць України, СНД та інших країн через відсутність необхідних для перевезення документів, дозволів, рахунків-фактур, невірного заповнення перевізних документів або по іншим причинам, не залежним від експедитора, замовник зобов'язався терміново приймати необхідні заходи для подальшого перевезення вантажів з оплатою усіх витрат, пов'язаних з простоєм і зберіганням вантажів.

Згідно з п.п. 2.2.14 договору замовник зобов'язався у випадку відмови від сплати виставленого експедитором рахунку, письмово у 3-х денний термін повідомляти його про причини відмови.

За умовами п. 4.1 договору замовник здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом трьох банківських днів.

Відповідно до п. 4.4 та п. 4.5 договору експедитор надає замовнику акт виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків та податкову накладну (або зведену податкову накладну) відповідно до чинного законодавства. Сторони здійснюють звірку розрахунків щомісячно. Після проведення звірки сторонами підписується акт виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 4.8 договору у випадку, якщо відправлений експедитором замовнику акт виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків не підписаний і не заперечений замовником протягом 10 днів з моменту його отримання, він вважається ним прийнятий без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що останній набирає силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2015. Якщо жодна одна зі сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі за 30 днів до моменту закінчення терміну дії договору про його припинення, він вважається пролонгованим на тих самих умовах на наступний рік.

Судами обох інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивачем були надані послуги, зокрема здійснено транспортно-експедиторське обслуговування 26 іновагонів, що були відправлені зі станції Говора Румунія, з вантажем "сода кальцинована", власник вантажу відповідач, що прибули 10.05.2014 на станцію Вадул-Сирет Львівської залізниці за залізничними накладними СМГС №№ 53100812, 53100813, 53100814, 53100815, 53100816.

Позивачем на адресу відповідача надіслано рахунок № 127 від 07.05.2014 на суму 224 566 грн. з оплати залізничних тарифів та вартості експедиторських послуг за перевезення вантажу залізничним транспортом та рахунок № 186 від 12.06.2014 на суму 218 350, 44 грн. з оплати за додаткові збори по ст. Вадул-Сирет Львівської залізниці відповідно до довідок ЄТехПД Львівської залізниці.

Разом з тим, відповідач розрахувався з позивачем частково, перерахувавши останньому згідно з платіжними дорученнями № 100 від 12.05.2014 та № 112 від 29.05.2014 158 000 грн. за рахунком № 127 від 07.05.2014.

У матеріалах справи наявний акт виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків від 30.05.2014 на суму 135 081, 88 грн., підписаний позивачем та відповідачем, яким підтверджується здійснення відповідачем оплати за надані позивачем експедиторські послуги у сумі 158 000 грн. (відповідно до п. 3 акта залишок коштів складає 22 918, 12 грн.), а також акт виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків від 30.06.2014 на суму 221 384, 88 грн., підписаний позивачем та відповідачем, у п. 4 якого станом на 01.07.2014 встановлено заборгованість відповідача у розмірі 198 466, 76 грн.

Проте відповідач заборгованість у розмірі 198 466, 76 грн. не оплатив, вимогу з обґрунтуванням причин відмови від виконання договору позивачу не надіслав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами також встановлено, з посиланням на рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2014 у справі № 914/3713/14 та від 16.06.2015 у справі № 914/1231/15, які набрали законної сили, що зазначені вагони 10.05.2014 були затримані для здійснення їх розмитнення та 12.05.2014 розмитнені, про що складені відповідні акти загальної форми. В послідуючому, 29.05.2014 на підставі заяви позивача та відповідача про здійснення переадресації вказаних вагонів, Львівською залізницею були надані відповідні послуги із складанням пам'яток про забирання вагонів та пам'яток на подачу вагонів (форми ГУ-45), на підставі яких нарахований та стягнутий з ЄТехПД позивача збір за користування вагонами в сумі 128 389 грн. та зберігання вантажу в сумі 132 332, 50 грн., а також списані грошові кошти з рахунку позивача за інші надані залізницею додаткові послуги.

Вказуючи на те, що списані залізницею суми збору за користування вагонами та зберігання вантажу, а також за інші надані залізницею послуги підлягають стягненню з відповідача за умовами договору № 4/2014 від 06.05.2014, та зважаючи на підписаний між позивачем та відповідачем акт виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків від 30.06.2014, яким, на думку позивача, відповідач визнав свою заборгованість у розмірі 198 466, 76 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх обґрунтованості та доведеності. Крім цього, суди обох інстанцій зазначили, що у рішеннях господарського суду Львівської області від 23.12.2014 у справі № 914/3713/14 та від 16.06.2015 у справі № 914/1231/15 встановлені фактичні обставини надання позивачем протягом травня - червня 2014 року відповідачу експедиторських послуг з перевезення вантажу за накладними СМГС № № 53100813 - 53100816 залізничним транспортом, а також встановлений факт нарахування збору та списання державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" грошових коштів з особистого рахунку позивача ЄтехПД № 7362445 за користування вагонами та зберігання вантажу. Вказані рішення суду набрали законної сили та, відповідно до вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не потребують повторного доказування і мають преюдиційне значення для даної справи.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами п. 2.2 договору № 4/2014 від 06.05.2014 сторони визначили зобов'язання відповідача (замовника) сплачувати експедитору усі належні платежі, передбачені умовами договору, в тому числі за експедиторські послуги по узгоджених ставках і тарифах. У випадку відмови від сплати виставленого експедитором рахунку, замовник зобов'язаний письмово у трьох денний термін повідомляти його про причини відмови.

Відповідно до п. 4.4 та п. 4.5 договору експедитор надає замовнику акт виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків та податкову накладну (або зведену податкову накладну) відповідно до чинного законодавства. Сторони здійснюють звірку розрахунків щомісячно. Після проведення звірки сторонами підписується акт виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 4.8 договору у випадку, якщо відправлений експедитором замовнику акт виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків не підписаний і не заперечений замовником протягом 10 днів з моменту його отримання, він вважається ним прийнятий без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції.

За визначенням ст. 1 зазначено Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Відповідно до приписів пп.п. 2.1, 2.2., 2.4 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи (для надання їм юридичної сили і доказовості) повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, за своєю правовою природою акти приймання-передачі виконаних робіт посвідчують виконання зобов'язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

Судами обох інстанцій встановлено, що наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків від 30.05.2014 та від 30.06.2014, підписаними позивачем та відповідачем, підтверджується здійснення відповідачем часткової оплати за надані позивачем експедиторські послуги, додаткові збори в сумі 158 000 грн. та встановлено наявність станом на 01.07.2014 заборгованості відповідача в сумі 198 466, 76 грн.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що вказаний акт виконаних робіт (наданих послуг) і звірки взаєморозрахунків від 30.06.2014 відповідачем ніяким чином не заперечувався, а тому відповідно до п. 4.8 договору він вважається ним прийнятий без змін та підлягає оплаті в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача 198 466, 76 грн. заборгованості та про безпідставність тверджень відповідача про помилковість підписання ним акта від 30.06.2014.

Крім цього, правомірними є висновки судів обох інстанцій про необґрунтованість посилань відповідача на відсутність у нього перед позивачем заборгованості з тих мотивів, що відповідач не надавав позивачу заявок на зберігання вантажу та користування вагонами за накладними СМГС № № 53100813 - 53100816 і зазначені послуги на станції Львівської залізниці надало товариство "Liant" SRL за замовленням відповідача на підставі договору № 07/01/2014 від 23.01.2014, оскільки такі твердження спростовуються обставинами, встановленими в рішенні господарського суду Львівської області від 23.12.2014 у справі № 914/3713/14, яке, як правильно зазначено судами, в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для даної справи.

Колегія суддів касаційної інстанції також вважає обґрунтованими висновки місцевого та апеляційного господарських судів про безпідставність посилань відповідача на відсутність законних підстав зі сторони залізниці для нарахування та стягнення з позивача збору за користування вагонами та зберігання вантажу, прибувших до залізничної станції Львівської залізниці за накладними СМГС № № 53100813 - 53100816 за умовами договору № 145/06-ЦЮ від 22.06.2006 з огляду на те, що зазначені обставини досліджувались господарським судом Львівської області при прийнятті рішення у справі № 914/3713/14.

Інші доводи скаржника спростовані місцевим та апеляційним господарськими судами.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваних постанови апеляційного та рішення місцевого господарських судів, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та/або процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, спростовані судами попередніх інстанцій.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Кондратова І.Д.

Стратієнко Л.В.