Ухвала суду № 62291574, 24.10.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/6410/16-ц Провадження № 22-ц/795/1978/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Жук М. І. Доповідач - Боброва І. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О.,суддів:Мамонової О.Є., Острянського В.І.,при секретарі:Зіньковець О.О.,за участю:позивача ОСОБА_5, її представника - адвоката Жилінського О.В., представників відповідача - Ширай К.А., Калениченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про визнання незаконними наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ПАТ «Чернігівобленерго» просить рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 вересня 2016 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 вересня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано незаконними накази ПАТ «Чернігівобленерго» № 204-К від 01.06.2016 про притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності та № 228-К від 08.06.2016 про звільнення її з роботи. Поновлено ОСОБА_5 на посаді начальника кошторисно-розрахункового відділу ПАТ «Чернігівобленерго». Стягнуто з ПАТ «Чернігівобленерго» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 58335 грн 55 коп. з утриманням із вказаної сум прибуткового податку та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ПАТ «Чернігівобленерго» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 8000 грн. Стягнуто з ПАТ «Чернігівобленерго» на користь ОСОБА_5 судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу) в розмірі 3951 грн 20 коп. Стягнуто з ПАТ «Чернігівобленерго» на користь держави судовий збір в розмірі 1653 грн 60 коп. Рішення в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі підлягало негайному виконанню.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт звертає увагу на те, що жодного нормативно-правового документу, який би встановлював вимогу до змісту формулювання в наказі щодо підстав накладення на особу дисциплінарного стягнення не має, а тому Товариством дотримано порядок винесення оскаржуваного наказу. Жодних порушень норм чинного законодавства, в тому числі КЗпП, зі сторони Товариства немає. Судом залишено поза увагою та не надано належної оцінки Витягу з системи контролю доступу Stop-Net ПАТ «Чернігівобленерго» з копією договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки від 01.10.2008 за № 011008. Апелянт звертає увагу суду і на той факт, що сама позивач при розгляді справи підтверджувала факт відсутності на роботі. Жодним пунктом посадової інструкції або іншого документу не передбачено право позивача залишати робоче місце та виїжджати на місце виконання робіт. Порушення позивачем Посадової інструкції та Положення про порядок укладення договорів ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» призвели до невиконання останньою договірних зобов'язань Товариства та скарг Замовників до контролюючих органів, в зв'язку з цим було проведено службове розслідування, складено відповідний акт і видано в подальшому наказ про звільнення. Судом залишено поза увагою Акт № 65 від 06.06.2016 про відмову надання письмового пояснення щодо не виконання посадових обов'язків. Також, апелянт не погоджується із висновком суду і в частині стягнення моральної шкоди, зазначаючи, що судом в рішенні не наведено відповідних мотивів щодо її розміру. На думку апелянта, розмір стягнутої правової допомоги не обґрунтований та не відповідає Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити.

Позивач та її представник послалися на безпідставність апеляційної скарги, просили в її задоволенні відмовити, надавши відповідні пояснення та письмові заперечення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

По справі судом встановлено, що ОСОБА_5 з 01.04.2010 працювала на посаді начальника кошторисно-розрахункового відділу ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО».

Згідно з наказом № 204-К від 01.06.2016 ПАТ «Чернігівобленерго» до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Підставою для притягнення до дисциплінарного стягнення стало те, що ОСОБА_5 була відсутня на роботі більше трьох годин 30.05.2016 року, а саме 5 годин 17 хвилин та 31.05.2016 року, а саме 4 години 54 хвилини.

Відповідно до наказу ПАТ «Чернігівобленерго» № 228-К від 08.06.2016 ОСОБА_5 була звільнена із займаної посади у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором, п.3 ст.40 КЗпП України, по причині невізування в квітні-травні 2016 року ряду проектів договорів підряду разом з додатками, актів виконаних робіт та наявністю догани за відсутність на роботі без поважний причин більше трьох годин 30-31.05.2016, з виплатою компенсації за 127 календарних днів невикористаних щорічних відпусток.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ відповідача №204-К- від 01.06.2016 не містить відомостей про те коли конкретно у період з 8 години до 12 години та з 12 години 45 хвилин до 17 години 30 та 31 травня 2016 року позивач була відсутньою на робочому місці без поважних причин, а тому висновок роботодавця про її відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом вказаних двох робочих днів є необ'єктивним та ґрунтується на припущеннях. Не спростовані відповідачем доводи позивача про те, що 30 і 31 травня 2016 року вона, у відповідності до положень п.п.3,4 Посадової інструкції начальника кошторисно-розрахункового відділу, здійснювала контроль кількісного і якісного використання матеріалів та конструкцій відповідними підрозділами, освоєння цільових коштів на ремонт будівель та споруд, всього шість об'єктів, перелік яких нею викладено в поясненні від 01.06.2016. Щодо другого наказу суд вказав, що в порушення вимог п.3.4.1 Положення про порядок укладення договорів, введених в дію відповідачем 30.08.2010, відповідач в наказі №228-К від 08.06.2016 не навів переліку проектів договорів з додатками та актів виконаних робіт, які позивач, як керівник структурного підрозділу, отримав у квітні-травні 2016 року від відповідальної особи згідно Журналу реєстрації проектів договорів для візування, а тому вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку об'єктивно не підтверджується, виходячи з того, що позивач з службовою запискою заступника директора технічного з перспективного розвитку ОСОБА_10 від 31.05.2016 не була ознайомлена та не могла дати письмові пояснення з приводу вказаної записки.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із даним висновком суду першої інстанції, оскільки він є обґрунтованим, повністю відповідає матеріалам справи та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

За змістом ст.147-149 КЗпП України, будь-яка дисциплінарна відповідальність наступає в результаті дисциплінарного проступку у формі дисциплінарного стягнення. Дисциплінарний проступок - це протиправна дія чи бездіяльність працівника, що порушує встановлений на підприємстві, в установі, організації внутрішній трудовий розпорядок. Дисциплінарне стягнення - це невигідні наслідки, що покладаються на працівника за невиконання або неналежне виконання ним трудових обов'язків. Дисциплінарна відповідальність полягає у застосуванні до працівника дисциплінарних стягнень, якими, відповідно до ст. 147 КЗпП України, можуть бути догана чи звільнення.

Пунктом 3 Посадової інструкції начальника кошторисно-розрахункового відділу ВАТ ЕК «Чернігіволбенерго» визначені функції та обов'язки ОСОБА_5 Підпункт 12 пункту 3 визначає обов'язок начальника кошторисно-розрахункового відділу контролювати правильність кількісного і якісного використання матеріалів та конструкцій відокремленими підрозділами Компанії. Доводи позивача, що викладені в пояснювальній записці від 01.06.2016 щодо її роботи 30 та 31 травня 2016 року поза визначеним їй робочим місцем (а.с.7) ПАТ ЕК «Чернігіволбенерго» належним чином до винесення наказу №204-К від 01.06.2016 не перевірив, тому висновок останнього щодо відсутності ОСОБА_5 на робочому місці без поважних причин є безґрунтовним. Само по собі фіксування її перетинання протягом робочого дня системи контролю доступу Stop-Net (а.с.68) з огляду на функціональні обов'язки ОСОБА_5 не є підставою вважати її відсутність на робочому місті безпідставною (без поважних причин).

З огляду на зазначене, наказ про застосування дисциплінарного стягнення підлягав скасуванню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

З огляду на диспозицію даної норми, при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, ПАТ ЕК «Чернігіволбенерго» повинно було навести конкретні факти допущеного працівником невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. Принциповим для звільнення особи за вказаною статтею є з'ясування факту систематичного невиконання трудових обов'язків позивачем, що передувало його звільненню.

Зі змісту наказу №228-К від 08.06.2016 (а.с.6,40) неможливо визначити, коли і які саме порушення трудової дисципліни допустила ОСОБА_5

Під час розгляду справи представники відповідача не змогли надати суду ані переліку документів (договорів з додатками, актів виконаних робіт тощо), які мала розглянути та завізувати позивач, ані даних про строки передачі їй документів, не вирішення питання щодо яких стали причиною притягнення її до дисциплінарної відповідальності, ані матеріалів службового розслідування, про які наголошувалося в апеляційній скарзі, ані скарг Замовників, про що також зазначалося в апеляційній скарзі.

Крім того, в матеріалах справи відсутні достовірні дані щодо дотримання відповідачем порядку застосування до ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, який передбачений ст.149 КЗпП України. До акту №65 від 06.06.2016 щодо відмови позивача надати пояснення суд відноситься критично, оскільки позивач даний факт заперечувала, а в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача зі службовою запискою заступника директора технічного з перспективного розвитку ОСОБА_10 від 31.05.2016, де були викладені допущенні ОСОБА_5 порушення. Суд також дослідив наявні у справі акти №64 від 02.06.2016 (а.с.35) та №66 від 08.06.2016 (а.с.41), які свідчать про відмову ОСОБА_5 поставити свій підпис в графі «З наказом ознайомлена», проте в наданих відповідачем копіях наказів №204-К- від 01.06.2016 та №228-К від 08.06.2016 підписи ОСОБА_5 про ознайомлення з даними наказами є (а.с.34,40).

З огляду на викладені обставини та визнання незаконним наказу №204-К- від 01.06.2016 підстави для застосування до ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд обґрунтовано поновив позивача на посаді начальника кошторисно - розрахункового відділу ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» і доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, встановлених судом обставин і висновків суду з цього приводу не спростовують.

Відповідно до положень ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки позивача незаконно звільнено з роботи, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 58335 грн 55 коп. за період з 08.06.2016 по 12.09.2016, з утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів, про що вірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні. Апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо незгоди із вказаною вище сумою.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП України, апеляційний суд приходить до висновку, що порушення законних прав позивача з вини відповідача внаслідок незаконного звільнення з роботи призвели до моральних страждань, погіршенні матеріального стану, нервових переживань. Таким чином, позивачу була заподіяна моральна шкода, а тому з врахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань, тривалості негативних наслідків морального характеру, ступені вини відповідача та обставин справи, а також виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості, апеляційний суд вважає, що розмір морального відшкодування позивачу судом першої інстанції в сумі 8000 грн визначено вірно.

Посилання апелянта на відсутність доказів заподіяння моральної шкоди спростовується встановленими судом обставинами щодо порушення трудових прав позивача наказами відповідача №204-К від 01.06.2016 та №228-К від 08.06.2016, які судом визнані незаконними, а також встановленим судом фактом неправомірного звільнення позивача, що позбавило ОСОБА_5 основного джерела доходу - заробітної плати на достатньо тривалий час. Протиправні дії відповідача призвели до моральних страждань позивача, які виразилися в порушенні її звичайного способу життя, а також витрачання свого часу на відновлення порушених прав та докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги і доводи апелянта щодо невірного визначення судом першої інстанції витрат на правову допомогу. На а.с.25 міститься договір №21/16 про надання правової допомоги від 07.07.2016. Відповідно до додатку №1 до договору та квитанції №21/16 від 12.09.2016 (а.с.92) позивачем було сплачено за отриману правову допомогу 3400 грн. Відповідно до журналів судового засідання від 01.09.2016 та від 12.09.2016 адвокат брав участь в судових засіданнях як представник позивача протягом 3 годин 49 хвилин. Крім того, адвокат надавав ОСОБА_5 консультації, складав позовну заяву (а.с.2), ознайомлювався з матеріалами справи (а.с.66), робив розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.90) та складав заяву про уточнення позовних вимог (а.с.89). З огляду на витрачений час, що зазначений як в розрахунку адвоката, так і в журналах судових засідань, та з врахуванням вимог ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації 3400 грн є адекватним. З огляду на ст. 88 ЦПК України, до цієї суми суд першої інстанції правомірно додав суму сплаченого позивачем судового збору, що була сплачена при подачі позову.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Позивачем в судовому засіданні заявлено клопотання про компенсацію їй витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 2610 грн, що підтверджується квитанцією від 24.10.2016 та відповідним розрахунком. Суд вважає за можливе задовольнити дану вимогу частково з врахуванням обсягу складених представником заперечень, часу на ознайомлення з матеріалами справи 20.10.2016 та часу, що був витрачений ним в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.10.2016. Компенсації підлягає сума в розмірі 1200 грн.

Керуючись ст. 88, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 вересня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на користь ОСОБА_5 судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції 1200 (одну тисячу двісті) грн.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді: