Рішення № 62287541, 13.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5911/16

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Цюри Т.В., Фальчука В.П.

при секретарі: Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 29 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ТОВ „Порше Лізинг Україна" до ТОВ „Постман", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И Л А:

22.10.2015 року (згідно штампу поштового відділку ДП «Укрпошта» а. с. 76) Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулося до Суворовського районного суду м. Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постман», ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29.03.2016 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постман», ОСОБА_2. про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків було задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Постман», ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» заборгованість за договором про фінансовий лізинг № 00008807 від 14 жовтня 2013 року у розмірі 72453 грн. 37 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 01.07.2016 року подав апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29.03.2016 року. Просить дане рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ТОВ «Постман», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків відмовити.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.10.2016 року апеляційна скарга представника ОСОБА_2 задоволена частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29.03.2016 в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ТОВ «Постман» про стягнення заборгованості по лізинговим платежам скасовано, провадження в цій частині вимог - закрито.

ТОВ «Постман» повідомлено про час і місце слухання справи за юридичною адресою. Судова кореспонденція повернута до суду без вручення за перебігом терміну зберігання.

Згідно представленою до апеляційного суду довідкою з Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб, ТОВ «Постман» фактично відсутнє за юридичною адресою, про що є відповідний запис державного реєстратора.

При таких обставинах ТОВ «Постман» вважається належним чином повідомленим за юридичною адресою. Представники ОСОБА_2 та ТОВ «Порше Лізинг Україна» не заперечували проти подальшого розгляду справи без участі представника ТОВ «Постман».

У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.10.2016 року апеляційна скарга представника ОСОБА_2 задоволена частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29.03.2016 в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ТОВ «Постман» про стягнення заборгованості по лізинговим платежам скасовано, провадження в цій частині вимог - закрито.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представника апелянта, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що:

ТОВ «Порше Лізинг Україна» уклало з ТОВ «Постман» договір про фінансовий лізинг № 00008807 від 14 жовтня 2013 року, відповідно до якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» передав ТОВ «Постман» у користування транспортний засіб типу VW CaddyGP Kasten 1.2 І TSI шасі №НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, рік виробництва 2013, строком на 60 місяців, а Відповідач ТОВ «Постман» зобов'язався прийняти та користуватися Автомобілем, сплачувати позивачу встановлені договором платежі та повернути автомобіль позивачу відповідно до умов договору. (а.с.13-24).

Відповідач ОСОБА_2 виступив поручителем ТОВ «Постман» згідно Умов поруки, які є невід'ємною частиною Договору про фінансовий лізинг №00008807 від 14 жовтня 2013 року. (а.с.13).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, транспортний засіб типу VW CaddyGP Kasten 1.2 І TSI шасі №НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, рік виробництва 2013 належить ТОВ «Порше Лізинг Україна» (а.с.39).

Відповідно до акту прийому передачі від 14.10.2013 року, ТОВ «Порше Лізинг Україна» передав ТОВ «Постман» транспортний засіб типу VW CaddyGP Kasten 1.2 І TSI шасі №НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, рік виробництва 2013. (а.с.37).

Відповідно до акту прийому передачі від 21.04.2015 року, у зв'язку з припиненням договору фінансового лізингу № 00008807 від 14 жовтня 2013 року ТОВ «Постман» передав ТОВ «Порше Лізинг Україна» транспортний засіб типу VW CaddyGP Kasten 1.2 І TSI шасі №НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, рік виробництва 2013. (а.с.38).

ТОВ «Порше Лізинг Україна» свої зобов'язання за договором фінансового лізингу виконав в повному обсязі, однак ТОВ «Постман» встановлені договором фінансового лізингу умови не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка складає: 16911 гривень 51 копійок - заборгованість, що виникла у зв'язку з несплатою лізингових платежів, 400 гривень 00 копійок - вартість послуг стоянки, 50199 гривень 62 копійок - збитки по п.12.9 Контракту; 3960 гривень - сума юридичних послуг, 982 грн. 24 коп. - штраф за направлення нагадування та пеня 10%, а всього 72453 гривень 37 копійок.

03.04.2015 року, 20.04.2015 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» направило ТОВ «Постман» нагадування про несплату заборгованості за договором фінансового лізингу. (а.с.43,44).

16.04.2015 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» направило ТОВ «Постман» повідомлення про розірвання договору про фінансовий лізинг. (а.с.42).

Встановивши вказані обставини та задовольняючи вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків, суд першої інстанції виходив з солідарного обов'язку боржника та поручителя перед позивачем відповідно до умов, укладених між сторонами договорів поруки, додаткових угод до них та вимогам ст.ст. 553, 554 ЦК України.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у звязку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування субєктивного права кредитора й суб`єктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як предявлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість предявлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості з боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Як зазначено в п. 12.13 додатку до договору про фінансовий лізинг 00008807 від 14 жовтня 2013 року, а саме в загальних комерційних умовах внутрішнього фінансового лізингу Контракт вважається розірваним на 10 робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на адресу іншої сторони.

Таке письмове повідомлення було надіслано ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ТОВ «Постман» 16.04.2015 року.

Таким чином, Контракт припинив свою дію 30.04.2015 року. Вказана обставина не заперечується позивачем та представником ОСОБА_2

До суду, як вже зазначалося кредитор звернувся з вимогою до борника та поручителя 22.10.2015 року, тобто до спливу 6-ти місячного строку після розірвання (дострокового закінчення) дії договору про фінансовий лізинг та договору поруки.

В справі яка розглядається за умови укладеного між сторонами договору лізингу боржник зобов'язаний здійснювати певні платежі щомісячно, і кожен з цих платежів, а також в цілому виконання лізингового договору забезпечено поручителем - відповідачем по справі.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що кредитним договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами, а тому саме з часу несплати кожного з платежів починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до поручителя, проте дійшов передчасного висновку про стягнення всієї заявленої до стягнення з поручителя суми заборгованості повністю, не звернувши, при цьому, уваги на те, що шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя обраховується окремо до кожного періодичного платежу погашення боргу за кредитним договором.

Таким чином, районний суд не перевірив, чи припинилась порука у звязку зі спливом шестимісячного строку окремо до кожного періодичного платежу погашення боргу за договором про фінансовий лізинг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-745цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, яка є обов`язковою для всіх судів України.

Як вже зазначалося умовами договору про фінансовий лізинг від 14.10.2013 року передбачено сплату щомісячними платежами.

Заборгованість за платежами, яка увійшла в розрахунок і заявлена до стягнення складається зокрема з:

1. заборгованості, що виникла у зв'язку з несплатою лізингових платежів в сумі 16911 грн. 51 коп.;

2. штрафу за направлення нагадування (першого та повторного), а також пені 10% на суму 982 грн. 24 коп.;

3. збитків по п.12.9 Контракту в сумі 50199 гривень 62 копійок;

4. вартості послуг стоянки - 400 грн.;

5. вартості юридичних послуг - 3960 грн.

Отже, дослідженню на предмет припинення поруки підлягає кожний платіж, що увійшов до загального розрахунку заборгованості щодо якого заявлені вимоги про стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи заявлена до стягнення заборгованість, що виникла у зв'язку з несплатою лізингових платежів в сумі 16911 грн. 51 коп. складається з простроченої частини лізингових платежів 11551 грн. 45 коп., пені 579,43 грн.; 3% річних 173 грн. 82 коп. та інфляційних втрат 2839,70 грн., процентів за користування чужими грошима 1713,11 грн.

Основний платіж 11551.45 грн. являє собою прострочену заборгованість за наступними щомісячними платежами: 3412 грн. 58 коп. (кінцева дата сплати за графіком 15.02.2015 року, прострочення з 16.02.2015 року); 4204,50 грн. (кінцева дата сплати за графіком 15.03.2015 року, прострочення з 16.03.2015 року); 3934,37 грн. (кінцева дата сплати за графіком 15.04.2015 року, прострочення з 16.04.2015 року).

Таким чином, 6-ти місячні строки по вказаним платежам почали свій перебіг з наступного дня після настання кінцевої дати по кожному платежу. Тобто з 16.02.2015 року, з 16.03.2015 року, з 16.04.2015 року і відповідно слинули 16.08.2015 року; 16.09.2015 року, 16.10.2015 року тощо.

Як вже зазначалося до суду кредитор з вимогами до поручителя звернувся 22.10.2015 року.

Тобто порука ОСОБА_2 по всіх прострочених платежах, які покладені у розрахунок заборгованості за договором про фінансовий лізинг на час звернення до суду з кредитора з вимогою до поручителя - припинилася.

Припинення поруки по прострочених платежах по фінансовому лізингу, має наслідком її припинення і до інших платежів, що випливають з таких платежів (11551,45 грн.), і які нараховані від них - пені (579,43 грн.), 3% річних (173,82 грн.) та інфляційних втрат (2839,70 грн.), а також процентів за користування несвоєчасно сплаченими лінговими платежами (1713,11 грн.).

За таких обставин, рішення районного суду про стягнення з поручителя ОСОБА_2 заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00008807 від 14 жовтня 2013 року в частині заборгованості що виникла у зв'язку з несплатою лізингових платежів в сумі 16911 грн. 51 коп. складається з простроченої частини лізингових платежів 11551 грн. 45 коп., пені 579,43 грн.; 3% річних 173 грн. 82 коп. та інфляційних втрат 2839,70 грн., процентів за користування чужими грошима 1713,11 грн. - не може залишатися в законній силі і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вимог.

Як вбачається з загального розрахунку заборгованості, яка заявлена до стягнення, зазначено також витрати на юридичні послуги в сумі 3960 грн., пов'язані з наданням товариством з обмеженою відповідальністю «Магнуссон» позивачу юридично-консультаційних послуг з підготовки процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді першої інстанції.

При таких обгрунтуваннях наведених у позові, сплачені позивачем ТОВ «Магнуссон» 3960 грн. за підготовку процесулаьних документів та представництва у даній цивільній справі є по суті судовими витратами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року роз`яснено, що:

- при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК) (абз. 3, 4 п. 47);

- розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (п. 48).

Як вбачається з матеріалів справи, до позову позивачем додано незавірену копію рахунку-фактури № СФ-0000092 від 11.08.2015 року, де зазанчено про вартість юридичних послуг за підготовку процесуальних документів та представництва інтересів в суді по 7 договорам фінансового лізингу, в тому числі і за договором № 00008807. Ціна послуг взагалі складає 23100 грн. без ПДВ або 3300 грн. без ПДВ за кожним з договорів. Даний рахунок-фактура не містить підписів та печаток сторін - ТОВ «Магнуссон» та ТОВ «Порше Лізінг» Україна». Також позивачем додано копію платіжного доручення № 50023971 від 12.08.2015 року про сплату 27720 грн. за рахунком-фактурою№ СФ-0000092 від 11.08.2015 року (а. с. 56-57).

При цьому позивачем до суду взагалі не надано ніякого розрахунку витрат на правову допомогу (зміст та об`єм наданої правової допомоги, про витрачений час тощо).

Однак районний суд уваги на це не звернув і стягнув суму судових витрат у складі загальної суми збитків.

В засіданні судової колегії представник ТОВ «Порше Лізинг Україна» не заперечував відсутності розрахунку судових витрат в сумі 3960 грн.. які включені до загальної суми, заявленої до стягнення.

При таких обставинах відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 3960 грн. витрат на правову допомогу.

Тому рішення районного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення 3960 грн.

Відповідно до п. 8.2. Додатку до Договору про фінансовий лізинг у випадку прострочення сплати Платежу до Лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% від вчасно сплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу; штрафні санкції за вимоги щодо сплати надіслані ТОВ «Порше Лізинг Україна» (п. 8.3.1. цього Контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу та 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг вирішить надіслати третю вимогу). Вищезазначені санкції підлягають виплат Лізингоодержувачем упродовж 10 (десяти) робочих днів після надіслання відповідної вимоги незважаючи на можливе розірвання контракту.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Порше Лізинг Україна» надіслало лізингоодержувачу:

- рахунок № 00266861 від 03.04.2015 року на суму 498,18 грн. по якому строк сплати настав 17 квітня 2015 року;

- рахунок № 00271169 від 20.04.2015 року на суму 484,06 грн. по якому строк сплати настав 06 травня 2015 року.

Оскільки до суду з вимогою до поручителя ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося 22.10.2015 року, то порука в частині платежу за рахунком 00266861 від 03.04.2015 року на суму 498,18 грн. по якому строк сплати настав 17 квітня 2015 року - припинилася у зв'язку зі спливом 6-ти місячного строку.

Тому рішення районного суду в частині стягнення з поручителя ОСОБА_2 штрафу за направлення нагадування згідно рахунку 00266861 від 03.04.2015 року на суму 498,18 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вимог. В частині заявлених вимог про стягнення штрафу за рахунком № 00271169 від 20.04.2015 року на суму 484,06 грн. по якому строк сплати настав 06 травня 2015 року, рішення районного суду відповідає встановленим обставинам і підстави для його скасування (зміни) в цій частині відсутні.

Крім того, після повернення ТОВ «Постман» об'єкту лізингу, позивач зазнав збитків у зв'язку з необхідністю оплати надані у квітні 2015 року послуги стоянки автомобілю в сумі 400 грн.

Відповідно до п. 16.1 Додатку до Договору про фінансовий лізинг усі збори, податки, грошові штрафи, що пов'язані з Контрактом і можуть виникати протягом строку дії Контратку, виплачуються або відшкодовуються виключно Лізингоодержувачем.

Відповідно до п. 8.6. Додатку до Договору про фінансовий лізинг будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням Стороною своїх обов`язків за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій передбачених Контрактом.

У травні 2015 року ТОВ «Автосоюз» виставило ТОВ «Порше Лізинг Україна» акт надання послуг автостоянки за квітень 2015 року, відповідно до якого надані послуги з відповідального зберігання автомобіля за договором про фінансовий лізінг № 00008807 в сумі 400 грн. у відповідності до договору відповідального зберігання від 01.09.2014 року. Взагалі до акту включені послуги з відповідального зберігання автомобілів по 46 договорам про фінансовий лізинг на загальну суму 18400 грн. (а. с. 52-53).

Даний платіж був оплачений за рахунком № 65 в складі загальної суми 18400 грн. на підставі платіжного доручення № 50002625 від 21.05.2015 року (а. с. 54-55).

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль ТОВ «Постман» повернуло ТОВ «Порше Лізинг Україна» 21.04.2015 року. Строк розірвання договору про фінансовий лізинг між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТОВ «Постман» у відповідності до умов Додатку до Договору про фінансовий лізинг настав 30.04.2015 року.

При таких обставинах, витрати в сумі 400 грн. за зберігання автомобілю у квітні 2015 року під час дії Контракту (розірваний 30.04.2016 року) згідно з умовами Додатку до Договору про фінансовий лізинг, мають бути відшкодовані Лізингоодержувачем Лізингодателю.

Доводи апеляційної скарги про неправомірність покладення фінансової відповідальності на ОСОБА_2 щодо відшкодування витрат за послуги стоянки після припинення дії договору фінансового лізингу є неспроможними, оскільки не спростовують висновку районного суду, не відповідають встановленим у справі обставинам та не засновані на умовах контракту.

Відповідно до п. 12.9 Контракту у разі дострокового закінчення строку лізингу (розірвання Контракту) відповідно до п. 12 Контракту, а також у разі вимоги Позивачем повернення Об'єкту лізингу відповідно до інших положень Контракту, в 10-ти денний строк Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити різницю між вартістю Об'єкта лізингу та Лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку, а також іншими платежами, що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до Контракту.

Якщо сума грошових коштів, що була фактично отримана ТОВ «Порше Лізинг Україна» внаслідок продажу об'єкта Лізингу (або у разі, якщо об'єкт Лізингу залишається у власності ТОВ «Порше Лізинг Україна» - ринкова вартість об`єкта Лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) дорівнює або перевищує Лізингові платежі, що залишилися нездійсненими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати Лізингових платежів (Плану відшкодування), а також інші платежі, що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до контракту, цей пункт 12.9. Контракту не застосовується.

Зі змісту договору про фінансовий лізинг № 00008807 від 14.10.2013 року вартість об`єкту лізингу склала 19790 доларів США, що становило на час укладення договору суму еквівалентну 162 179,05 грн. Залишилося невиплаченими на час розірвання договору 30.04.2015 року 11615,60 доларів США, як залишок. Крім того, на час розірвання договору не були частково погашені три лізингові платежі, строк сплати по яких настав відповідно 15.02.2015 року, 15.03.2015 року та 15.04.2015 року на загальну суму 11551,45 грн.

Відповідно до договору фінансового лізінгу № 00011116 від 15.05.2015 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТОВ «А-Тера» автомобіль VW CaddyGP Kasten 1.2 І TSI шасі №НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, рік виробництва 2013 відчужено за 216 111 грн., що є еквівалентним 10500 доларів США з виплатою вартості фінансування за 36 щомісячних платежів по 315,66 доларів за кожний платіж.

Відповідно до п. 3 Національного тстандарту № 1 «Загальні засади оцінки майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 14440 від 10 вересня 2003 року у цьому стандарті вживаються поняття, які ви ристовуються в інших національних стандартах у значенн6і, встановленими цим Стандартом, зокрема:

Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла зі знанням справи, розсудливо і без примусу.

Відповідно до п.п. 135 5.14 Податкового кодексу України до прибутку зараховуються суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником у період перебування аткого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності, з яких не був сплачений єдиний податоук, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів, вионаних робіт, наданих послуг) у звітному періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації).

З урахуванням наведеного вбачається, що в даному випадку п.12.9. Додатку до Договору про фінансовий Лізинг підлягає затосуванню, оскільки сума грошових коштів, що була фактично отримана ТОВ «Порше Лізинг Україна» внаслідок продажу об'єкта Лізингу (216111 грн., що є еквівалентом 10500 доларів США) менше Лізингових платежів, що залишилися нездійсненими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати Лізингових платежів, а також інших платежів, що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до контракту.

Перебіг сроку виплати таких збитків починається в розумінні Контракту з дня дострокового закінчення строку лізингу (розірвання Контракту), тобто в даному випадку з 30 квітня 2015 року.

Оскільки, позивач звернувся з вимогами до поручителя 22.10.2015 року, тобто до спливу 6-ти місячного строку, то порука ОСОБА_2 щодо вказаного платежу, передбаченого п. 12.9 Конгракту - не припинилася.

Відповідно до п. 6.18 Додатку до Договору про фінансовий лізинг податок на додану вартість буде включено до суми всіх платежів, виплат, нарахувань, вартості послуг та будь-яких інших видів платежів, що підлягають сплаті або можуть стягуватися у примусовому порядку за цим Контрактом за умови, що це вимагається чинним законодаством України за діючою ставкою на дату виставлення відповідного рахунка.

При таких обставинах позивач правомірно нарахував ПДВ на різницю між вартістю Об'єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку, а також іншими платежами, що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до Контракту.

В розумінні п. 12.9 Додатку до Договору про фінансовий лізинг збитки становлять різницю між залишком несплаченої суми лізингових платежів, а також інших платежів, що залишилися несплаченими за договором про фінансовий лізинг.

Відносно самої розрахованої суми збитків, судова колегія вбачає, що у розрахунок як залишок несплачених Лізингових платежів -11615,6 доларів США в межах маржевого курсу долару США до гривні, встановленого обслуговуючим банком - ПАТ «Креді Агріколь Банк» на день проведення розрахунку заборгованості - 28.05.2015 року.

Крім того у розрахунок також увійшли суми, що не були сплачені ТОВ «Постман» за період дії договору про фінансовий лізинг, але після розірвання контракту з ТОВ «Постман» 30.04.2015 року були зараховані на рахунок, де обліковані всі надходження на об'єкт лізингу - автомобіль VW CaddyGP Kasten 1.2 І TSI шасі №НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1.

Зокрема 26.05.2015 року на вказаний обліковий рахунок надійшли:

- 1342,65 коп., як частина лізингового платежу, що не була сплачена ТОВ «Постман» 15.12.2014 року (платіж за грудень 2014 року став повністю погашений);

- 2054,95 грн., як частина лізингового платежу, що не була сплачена ТОВ «Постман» 15.02.2015 року (залишилося несплаченими за лютий 2015 року - 3412,58 грн.);

- 2562,25 грн., як частина лізингового платежу, що не була сплачена ТОВ «Постман» 15.03.2015 року (залишилося несплаченими за березень 2015 року 4204,50 грн.);

- 2426,38 грн. як частина лізингового платежу, що не була сплачена ТОВ «Постман» 15.04.2015 року (залишилося несплаченими за квітень 2015 року 3934,37 грн.).

Таким чином, загальна сума залишку лізингових платежів та частина суми прострочених лізингових платежів, яка не була сплачена ТОВ «Постман» включає 11615,6 доларів США, еквівалент 257924,39 грн. +1342,65 грн. + 2054,95 грн. +2562,25 грн. +2426,38 грн. =266310,62 грн.

Як вже зазначалося сума грошових коштів, що була фактично отримана ТОВ «Порше Лізінг Україна» внаслідок продажу об'єкта Лізингу складає 216111 грн., що є еквівалентом 10500 доларів США.

Тому сума збитків становить різницю між нездійсненими ТОВ «Постман» відповідно до Графіка покриття витрат та виплати Лізингових платежів, а також інших платежів, що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до контракту 266310,62 грн. та сумою фактично отриманих ТОВ «Порше Лізинг Україна» внаслідок продажу об'єкта Лізингу 216111 грн., що дорівнює 50199 грн. 62 коп. (266310,62-216111).

При таких обставинах висновок районного суду про стягнення заборгованості в частині суми збитків 50199 грн. 62 коп. згідно з 12.9. Контракту відповідають встановленим у справі обставинам.

Доводи апеляційної скарги про неправомірність вимог про стягнення збитків в сумі 50199 грн. 62 коп. та щодо відсутності підстав для застосування п. 12.9. Додатку до Договору про фінансовий лізінг№ 00008807 від 14.10.2013 року, про необгрунтованість розрахунків самої суми збитків, не засновані на обставинах справи, умовах договору про фінансовий лізинг та Додатку до даного договору і нормах законодавства.

Оскільки районним судом в резолютивній частині рішення стягнуто заборгованість в загальному розмірі 72453,37 грн., а встановленим у справі обставинам висновок суду щодо стягнення сумарної заборгованості в заначеному розмірі, не відповідає, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у повному обсязі з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених вимог, а саме в частині стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00008807 від 14 жовтня 2013 року у вигляді збитків за п. 12.9. Контракту в сумі 50199,62 грн., витрат на послуги автостоянки за квітень 2015 року - 400 грн., штрафних санцій та пені в сумі 484,06 грн., а всього у загальному розмірі 51083 грн. 68 коп. (50199,62+484,06+ 400) та про відмову у задоволенні решти вимог.

У відповідності до ст. 88 ч. 5 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції або Верховний Суд України, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових вират.

Тобто, виходячи з пропорційності сумі задоволених вимог, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» слід стягнути 510 грн. 84 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 березня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (р/р 26004011991000 Банк Філія «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300379, ЄДРПОУ 35571472) заборгованість за договором про фінансовий лізинг № 00008807 від 14 жовтня 2013 року у розмірі 51083 грн. 68 коп.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» судові витрати у вигляді судового збору за подання до суду першої інстанції позовної заяви в сумі 510 грн. 84 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: В.П. Фальчук

Т.В. Цюра