Ухвала суду № 62287540, 13.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5446/16

Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Цюри Т.В., Короткова В.Д.,

при секретарі: Колмакові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ „Імені 28 Червня" про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ВАТ „Імені 28 Червня" про відшкодування збитків в сумі 31 520 гривень, виходячи з резолютивної частини позовної заяви (т.1 а. с. 1-3). В подальшому ОСОБА_2 доповнила позов заявивши також вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 гривень (а. 49). Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 07 серпня 2002 року між сторонами був укладений договір оренди земельного паю, строком на 5 років, тобто до 07 серпня 2007 року. Після закінчення терміну договору відповідач порушив умови договору, а саме: п.3.5 про обов'язки орендатора, який передбачає, що орендар зобов'язаний після закінчення строку договору оренди повернути орендодавцю орендовану землю, придатну для використання її за цільовим призначенням, але після закінчення строку договору оренди відповідачем залишені на полі не викорчуванні коріння дерев на площі 3 гектара, що перешкоджає у використанні землі за призначенням. Позивач вимушена була власними силами викорчувати пеньки та коріння фруктових дерев. Вартість вказаної роботи складає 31520 грн. Повернення відповідачем земельної ділянки у вигляді, що перешкоджав у її належному використанні та ігнорування відповідачем звернень позивача про викорчовування пнів та корінь фруктових дерев спричинило їй моральну шкоду 10000 грн.

Викладені обставини стали підставою звернення до суду.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2016 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано те, що предметом цього позову є порушення цивільного права власності позивача на належну йому земельну ділянку, що є правовою підставою відшкодування у повному обсязі спричинених відповідачем збитків внаслідок неналежного користування цією земельною ділянкою, які були розраховані згідно зведеного фінансово-кошторисного розрахунку. Крім того зазначив, що з вини відповідача, який не привів земельну ділянку у належний стан (не розкорчував фруктові дерева), позивач була позбавлена можливості тривалий час використовувати земельну ділянку протягом кількох років і вимушена була за власний рахунок провести розкорчування земельної ділянки. Також позивач зазначає, що відповідач після закінчення строку на який був укладений договір оренди, продовжив використання земельної ділянки без переукладання договору оренди - тобто самовільно. Всі наведені обставини підтверджуються документальними доказами, які належним чином не оцінені та не враховані судом першої інстанції

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що:

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки НОМЕР_2, масив №1а, 2г, загальною площею 4,52 га. у межах згідно з планом, яка розташована на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеської області, згідно акту, виданий Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією 02.04.2004 року, на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації №1663/2003 від 01.12.2003 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №281/20. 07 серпня 2002 року між сторонами був укладений договір оренди земельного паю, строком на 5 років тобто до 07 серпня 2007 року. Після закінчення терміну договору відповідач порушив умови договору, а саме: п.3.5 про обов'язки орендатора, який передбачає, що орендар зобов'язаний після закінчення строку договору оренди повернути орендодавцю орендовану землю, придатну для використання її за цільовим призначенням, але після закінчення строку договору оренди відповідачем залишені на полі не викорчуванні коріння дерев на площі 3 гектара, що перешкоджає у використанні землі за призначенням.

ВАТ «Імені 28 Червня» на земельній ділянці позивача розміщені багаторічні насадження, що перебувають на балансі даного товариства. У зв'язку з чим, позивачем унеможливлюється використання земельної ділянки за власним бажанням або за її цільовим призначенням.

24 березня 2008 року ОСОБА_2 звернулась до директора ВАТ «Імені 28 Червня» з заявою про надання їй на руки договору оренди землі та з проханням викорчувати пеньки фруктових дерев персика з її земельної ділянки, але відповіді на заяву вона не отримала.

В грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації стосовно порушення ВАТ «Імені 28 Червня» умов договору оренди, а саме: не видачі позивачці орендної плати за 2007-2008 роки, а також не видачі ОСОБА_2, як акціонеру виплат (дивідендів) за останні 7 років. У відповідь позивачці повідомили, що даний спір випливає з договірних правовідносин та їй рекомендовано було звернутись до суду.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2011 року позов ОСОБА_2 був задоволений частково, а саме: з ВАТ «Імені 28 Червня» на користь позивачки ОСОБА_2 стягнута орендна плата у розмірі 854 грн.; стягнута неустойка у розмірі 1997,50 грн., в інший частини позовних вимог було відмовлено.

У 2011 році ОСОБА_2 направила на адресу ВАТ «Імені 28 Червня» лист з проханням викорчувати багаторічні насадження на земельній ділянці, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 14.11.2011 року, але відповіді на вказаний лист не надійшло.

31 січня 2013 року позивачка ОСОБА_2 направила на адресу ВАТ «Імені 28 Червня» лист з проханням викорчувати пеньки фруктових дерев на земельній ділянці, якщо цього відповідач не зробить, то ОСОБА_2 самостійно розкорчує пеньки та надасть відповідачу рахунок для відшкодування затраченої нею суми за виконану роботу.

За твердженням позивача, на початку весни позивачка змушена була самостійно провести розкорчовку фруктових дерев на площі трьох гектарів земельної ділянки НОМЕР_2, яка розташована на території Салганської сільської ради, Білгород-Дністровського району, Одеської області.

29 травня 2013 року позивачка звернулась до начальника державної інспекції сільського господарства в Одеській області з заявою про обстеження його земельної ділянки площею 4,52 га., яка розташована на території Салганської сільської ради, Білгород-Дністровського району, Одеської області на предмет розкорчовки своїми силами та 14 червня 2013 року був складений акт обстеження земельної ділянки, відповідно якого земельна ділянка використовується за цільовим призначенням.

17 червня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Одеської філії «Укрдіпросад» для укладення договору №10 на виконання проектно-вишукувальних робіт, які полягають в розробці робочого проекту на розкорчування багаторічних насаджень на території Салганської сільської ради, Білгород-Дністровського району, Одеської області на площі трьох гектарів, загальна вартість робіт складає 565,51 грн., всього за кошторисним рахунком 30 095 грн., що підтверджується кошторисною частиною робочого проекту на розкорчування персикового саду для фізичної особи ОСОБА_2 Білгород-Дністровського району, Одеської області від 17.06.2013 року.

Відмовляючи у вимогах ОСОБА_2 до ВАТ „Імені 28 Червня" про відшкодування збитків та моральної шкоди з підстав необгрунтованіості та недоведеності вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- в основу позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування збитків, пов`язаних з витратами на розкорчування розташованих на її земельній ділянці багаторічних насаджень (фруктового саду), покладено акт обстеження земельної ділянки, щодо придатності її використання, робочий проект на розкорчування та робочий кошторис, та зобов'язання повернути земельну ділянку у придатному для використанні стану. Але, вказані позивачем документи не відображають реальних витрат (шкоди) на розкорчування багаторічних насаджень. Водночас відсутні будь-які докази, що підтверджують, проведення розкорчування як такого, що було здійснено саме ОСОБА_2 та за її рахунок, розміри реальної шкоди (витрат) на викорчовування багаторічних насаджень (квитанції, чеки, акти виконаних робіт, договори на виконання робіт з викорчовування);

- положеннями договору оренди земельного паю не передбачено обов'язок орендаря здійснювати викорчовування багаторічних насаджень. Належних доказів на підтвердження вказаних обставин, які мають значення для вирішення справи, матеріали справи не містять;

- з поданих позивачем доказів не вбачається наявність вини відповідача у спричиненні збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками;

- багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки, отже, з часу передачі земельних ділянок у власність фізичних осіб останні стали відповідно і власниками багаторічних насаджень. Перебування багаторічних насаджень на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на ці насадження, оскільки баланс підприємств (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації);

- відсутні будь-які докази вини відповідача у завданні моральної шкоди позивачу, не визначено чим підтверджуються моральні страждання.

Такі висновки суду відповідають встановленим у справі обставинам.

Судова колегія зазначає наступне.

Білгород-Дністровською райдержадміністрацією 07.02.2002 року ОСОБА_2 було видано сертифікат, що посвідчує її право на земельну частку (пай) в умовно-кадастрових одиницях (гектарах) до виділення земельної ділянки в натурі.

Відповідно до договору оренди земельної частки (паю) від 07.08.2002 року ОСОБА_2 передала, а ВАТ «Імені 28 червня» прийняло в оренду земельну частку (пай) розміром 4,7 умовних кадастрових гектарів. У разі виділу земельної ділянки на підставі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються у відповідності до діючого законодаства.

На підставі розпорядження Білгород-Дністровської райдержадміністрації від 01.12.2003 року земельну ділянку (пай) ОСОБА_2 виділено в натурі (на місцевості), а в подальшому на підставі державного акту про право приватної власності серії НОМЕР_1 від 02.04.2004 року земельні ділянки НОМЕР_2 площею 4,15 га., а всього загальною площею 4,52 га. (4,15+0,37) у межах згідно з планом, яка розташована на території Салгансьї сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області - передані у власність ОСОБА_2

Тобто, на час укладення договору оренди між сторонами справи, в оренду передавалася не сама земельна ділянка, а лише частка (пай) в умовних кадастрових одиницях без виділення в натурі та без зазначення характеристик, що притаманні земельній ділянці на місцевості (рілля, під насадженнями тощо).

Після виділу ОСОБА_2 земельної ділянки на місцеовості, зобов`язання сторін за договором оренди земельнолї частки (паю) від 07.08.2002 року у відповідносмтіі до п.п. 7 п. 2.3. даного договору припинилися.

Як вбачається з додатку до акту передачі та прийому в натурі ОСОБА_2 земельної ділянки масив 1а, 2г ділянки НОМЕР_3 в розділі кількісна характеристика земель загальна площа сільськогосподарських умов дорівнює загальній площі земельної ділянки - 4,52 га. з яких площа під багаторічними насадженнями становить 0,37 га., ріллі- 4,15 га.

Таким чином, багаторічними насадженнями на час виділення земельної ділянки в натурі і передачі її ОСОБА_2 було зайнято 0,37 га.

Окремого договору про передачу відповідачу в оренду виділеної ОСОБА_2 земельної ділянки в натурі з визначенними на місцевості межами земельної ділянками із зазначенням її кількісних характеристик (рілля, під насадженнями), а також якісних характеристик (стан земельної ділянки, стан багаторічних насаджень) сторони між собою не укладали і таких документів ОСОБА_2 суду не представлено.

В матеріалах справи міститься акт обстеження багаторічних насаджень ВАТ «Імені 28 червня»від 11.07.2010 року, складений тимчасовою комісією. Даний акт відображає недоцільність та економічну невигідність використання або відновлення багаторічних насаджень, зокрема виноградників на площі 633,3 га. та садів на площі 72,36 га. з посиланням на те, що вказані насадження не обробляються засобами хімічного захисту від хвороб і шкідників понад 2-х років. Передумовою поганого стану, як зазначено в акті обстеження від 11.07.2010 року, було безхозне і безвідповідальне використання багаторічних насаджень на протязі всього періоду їх використання з моменту прийняття на баланс ВАТ «Імені 28 червня» 26.02.2001 року. Тимчасова комісія, до якої входила довірена особа ВАТ «Імені 28 червня», визнала об`єктивними претензії власників земельних ділянок в кількості 465 осіб, що набули право власності на земель ні ділянки навколо сіл Абрикосове та Салгани у 2003-2004 роках і вважає за необхідне списати та розкорчувати багаторічні насадження, оскільки вони повністю непридатні для подальшого використання та розглянути можливість прийняття рішення щодо припинення землекористування ділянками під вказаними багаторічними насадженнями в порядку вимог ст. ст. 143, 144 ЗК України землекористувачами ВАТ «Імені 28 червня» по виновкам державного інспектора по охороні праці та використанню земель (т.1 а. с. 16-17).

Проте даний акт носить загальний характер і з його змісту не вбачається межі обстеження конкретних земельних ділянок, зокрема земельної ділянки ОСОБА_2

Згідно ст.79 ЗК України, ст.373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї земельної ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки, отже, з часу передачі земельних ділянок у власність фізичних осіб останні стали відповідно і власниками багаторічних насаджень.

Враховуючи викладене, у правовідносинах, що склалися між реорганізованим сільськогосподарським підприємством та громадянином, багаторічні насадження не можуть розглядатися, як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

Перебування багаторічних насаджень на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на ці насадження, оскільки баланс підприємств (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 25 лютого 20115 року при розгляді справи № 6-14цс15.

Таким чином з часу набуття позивачем права власності на земельну ділянку, на якій знаходився фруктовий сад (персики), вона вважається власницею не лише самої земельної ділянки, а й насаджень, які на ній знаходяться.

Виходячи зі змісту ст. 16 ЦК України обрання способу захисту своїх прав належить позивачу.

Згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Позивач обґрунтувала заявлені вимоги про відшкодування шкоди тим, що в березні 2011 року вона звернулася до суду з позовом до ВАТ «Імені 28 червня» про стягнення орендної плати за договором оренди та неустойки, стягнення моральної шкоди, зобов`язання викорчувати коріння фруктових дерев на земельній ділянці площею 3 га. ділянка НОМЕР_2 на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Позивач обґрунтовувала заявлені у березні 2011 року вимоги про зобов`язання викорчувати коріння фруктових дерев на її земельній ділянці невиконанням відповідачем п. 3.5. Договору оренди земельної ділянки щодо обов`язку орендаря повернути орендодавцю після закінчення строку договору оренди орендовану землю у придатному для використання за цільовим призначенням стані. Вимоги про стягнення моральної шкоди позивачка обґрунтувала невиконанням ВАТ «Імені 28 червня» обов`язків за договором оренди від 07.08.2002 року, зокрема несвоєчасністю виплати орендної плати за 2007 рік та повернення земельної ділянки після закінчення договору оренди у непридатному для використання за цільовим призначенням стані.

Позивач зазначила, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2011 року її позов про стягнення орендної плати за договором оренди та неустойки, стягнення моральної шкоди, зобов`язання викорчувати коріння фруктових дерев на земельній ділянці площею 3 га. ділянка НОМЕР_2 на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області був задоволений частково і після набрання рішенням суду чинності воно було виконано лише частково. Зокрема, зобов`язання викорчувати коріння фруктових дерев на належній позивачу земельній ділянці виконано не було. Після цього вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою викорчувати коріння дерев та пні, але відповіді не отримала і була вимушена самотужки провести цю роботу. Після викорчовки пнів та коріння фруктових дерев, вона звернулася до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, якою складено відповідний акт обстеження земельної ділянки та зафіксовано, що земельна ділянка позивача вільна від пнів та корінь фруктових дерев і використовується за призначенням. Після цього вона звернулася до Одеської філії «Укргіпросад», якою виконано робочий проект на розкорчування багаторічних насаджень на земельній ділянці ОСОБА_2 вартістю 30950 грн. За складення робочого проекту позивачем сплачено 565 грн. 51 коп.

Як вбачається з матеріалів справи заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2011 року позов ОСОБА_2 до ВАТ «Імені 28 червня» задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Імені 28 червня» на користь ОСОБА_2 орендну плату та неустойку. В задоволенні решти вимог (стягнення моральної шкоди, зобов`язання викорчувати коріння фруктових дерев на земельній ділянці площею 3 га. ділянка НОМЕР_2 на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ) - відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України кожна сторона до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті, зобов'язані повідомити суд про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору.

Відомостей про наявність рішень вищестоящих судів щодо перегляду в апеляційному або касаційному порядку заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2011 року або про його перегляд судом першої інстанції зі скасуванням заочного рішення та ухваленням іншого рішення у цій цивільній справі, позивачем суд (апеляційний суд) не повідомлено.

Також неповідомлено про наявність рішень по іншим справам, в тому числі й тим, провадження по яким не закінчені, але які стосуються предмету спору.

За допомогою відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, апеляційним судом встановлено, що ВАТ «Імені 28 червня» двічі зверталося із заявами про скасування заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2011 року.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2011 року заяву визнано неподаною та повернено заявнику.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.07.2012 року заяву ВАТ «Імені 28 червня» - залишено без розгляду.

Інших спроб відповідача переглянути заочне рішення від 31.05.2011 року в Єдиному реєстрі судових рішень не міститься.

Сама ОСОБА_2 заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2011 року, яким їй було відмовлено у вимогах до відповідача про стягнення моральної шкоди, зобов`язання викорчувати коріння фруктових дерев на земельній ділянці площею 3 га. ділянка НОМЕР_2 на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, не оскаржила.

Отже, заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2011 року, з посиланням на невиконання якого в частині зобов`язання відповідача викорчувати коріння фруктових дерев на належній позивачу земельній ділянці, ОСОБА_2 обгрутовує заявлені вимоги про стягнення збитків, набрало чинності.

Проте, як вже зазначалося, вказаним заочним рішенням ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні вимог про зобов`язання ВАТ «Імені 28 червня» викорчувати фруктові дерева та їх коріння на земельній ділянці площею 3 га. ділянка НОМЕР_2 на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належить ОСОБА_2 на праві власності та відмовлено у стягненні моральної шкоди з підстав невиконання орендодавцем умов договору оренди щодо повернення земельної ділянки у придатному для використання за цільовим призначенням стані.

При таких обставинах немає підстав для задоволення вимог про відшкодування збитків за наведеними у позові обґрунтуваннями, щодо понесених позивачем витрат на розкорчування земельної ділянки для приведення у придатний стан, внаслідок не проведення таких робіт відповідачем через ухвилення останнього від виконання заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2011 року.

Крім того судова колегія звертає увагу на наступне.

З огляду на положення статті 22 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

В розумінні п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що в питаннях відшкодування земельно-правової шкоди слід керуватися правилами земельного законодавства, а в питаннях, не врегульованих земельним законодавством відповідними правилами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, після відмови судом у заявлених ОСОБА_2 вимогах про зобов`язання ВАТ «Імені 28 червня» розкорчувати належну позивачці земельну ділянку від фруктових дерев та їх корінь, ОСОБА_2 за власний рахунок фактично провела розкорчування її земельної ділянки і отримавши «постфактум» висновок щодо вартості проведених робіт з розкорчування земельної ділянки, звернулася до відповідача з позовом до суду про стягнення збитків, що дорівнюють вартості робіт, зазначених у вказаному висновку.

У пунктах 12 та 14 постанови № 7 Пленуму «Про застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року (з відповідними змінами та доповненнями) Верховний Суд України роз'яснив, що, вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що при вилученні (викупі) сільськогосподарських угідь, лісових земель, чагарників для потреб, не пов'язаних із сільсько- чи лісогосподарським виробництвом, їх тимчасовому зайнятті для інших видів використання, встановленні обмежень щодо використання земельних ділянок, погіршенні якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, приведенні сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан, неодержанні доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, відшкодування збитків згідно зі статтями 156, 157 ЗК здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу (в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими й іншими відходами та стічними водами).

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки її відшкодовує володілець цього джерела згідно зі статтею 1187 ЦК.

Розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284).

У такому ж порядку визначаються збитки, заподіяні обмеженням прав власників землі та землекористувачів, погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатний для використання за цільовим призначенням стан унаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

У відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок):

- власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п.1).

- розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

У разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники територіальних органів Держсільгоспінспекції, санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів (п.2);

Відшкодуванню підлягають:

вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;

вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;

вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень;

вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;

інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані);

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості) (п. 4);

- збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина (п.5).

Вимоги про стягнення збитків, позивач обґрунтувала витратами, що пов`язані з рекультивацією її земельної ділянки, яка полягала у розкорчуванні та звільненні земельної ділянки від зписаних та непридатних для подальшого використання фруктових дерев, їх пеньків та коріння, а також диких чагарників та порослі.

При цьому позивач звернувшись до суду з позовом зазначала, що роботи з відновлення земельної ділянки вже були проведені нею самостійно.

Проте позивачем до суду не надано затвердженого відповідною комісією акту про визначення збитків з урахуванням реально проведених нею витрат на поліпшення якості, земельної ділянки в порядку та за правилами встановленими у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року.

Виготовлений робочий проект на розкорчування персикового саду (у разі проведення робіт з розкорчування власноруч або відсутності документальних доказів про витрати) підлягав розгляду і врахуванню разом з іншими документами на комісії, створеною Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

В даному випадку така комісія мала створюватися Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області.

У разі наявності документальних доказів про витрати з розкорчування земельної ділянки, такі докази також мали представлятися на комісію для їх врахування з метою визначення збитків, які відображаються у відповідному акті, який підписується членами комісії і затверджується розпорядженням органу, який створив комісію (в даному випадку-Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області за підписом її голови).

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги заявлений позивачем розмір збитків, як не підтверджений належними доказами.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи та її обізнаність про це, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 до апеляційного суду в судове засідання не з`явилася і таким чином розпорядилася своїми процесуальними правами на власний розсуд, така не явка не перешкодила апеляційному суду розглянути апеляційну скаргу ВАТ «Імені 28 червня» по суті.

Проте апеляційний суд був позбавлений можливості на виконання ч. 4 ст. 10 ЦПК України роз`яснити позивачці в судовому засіданні про правові наслідки подання (неподання) нею належного доказу на підтвердження заявлених вимог про стягнення збитків, пов`язаних з розкорчуванням її земельної ділянки та можливість звернутися до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області із заявою про визначення збитків пов`язаних з рекультивацією її земельної ділянки, яка полягала у розкорчуванні та звільненні земельної ділянки від зписаних та непридатних для подальшого використання фруктових дерев, їх пеньків та коріння, а також диких чагарників та порослі у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 і не заперечували проти прийняття апеляційним судом рішення за апеляційною скаргою ВАТ «Імені 28 червня» за наявними у справі доказами зважаючи, що позивач заявляючи вимоги про стягнення збитків виходила з того, що користування її земельною ділянкою відповідачем відбувалося на договірних підставах.

Слід заначити, що в матеріалах справи міститься відповідь Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури від 25.01.2014 року на звернення ОСОБА_2 щодо представництва прокурором її інтересів в суді в іншій цивільній справі за позовом до ВАТ «Імені 28 червня» про стягнення збитків у вигляді неотриманого довоходу внслідок самочинного користування її земельною ділянкою площею 4,52 га. - масив 1а, 2г ділянки НОМЕР_3. Прокурором зазначено, що під час представництва інтересів ОСОБА_2 в суді за результатами додаткової перевірки встановлено, що згідно додатку до акту прийому передачі від 09.12.2003 року в натурі земельної ділянки площа зайнятої земельної ділянки (під насадженнями) становть 0,37 га., внаслідок чого прокуром перераховано суму збитків виходячи з встановленої площі земельної ділянки ОСОБА_2 під багаторічними насадженнями 0,37 га.

Такі відомості співвідносяться з додатком до акту прийому передачі від 09.12.2003 року в натурі земельної ділянки масив 1а, 2г ділянки НОМЕР_3 на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту про право власності, відповідно до якого площа переданої ОСОБА_2 земельної ділянки під багаторічними насадженнями становить 0,37 га. (т.1 а. с. 41)

ОСОБА_2, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача збитків, завданих невиконанням умов договору та заочного рішення Білогрод-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2011 року про звільнення земельної ділянки від фруктових дерев, пеньків та їх коріння на площі 3,0 га., внаслідок чого вона вимушена була самостійно її розкорчувати, не надала доказів щодо:

- передачі в оренду ВАТ «Імені 28 червня» земельної ділянки зайнятої багаторічними насадженням після її виділення в натурі та прийняття ОСОБА_2 у власність, а також відмостей про якісну характеристику багаторічних насаджень та їх стан на той час;

- площі розкорчування земельної ділянки від фруктових дерев, яка була покладена в основу кошторисного розрахунку вартості робіт з розкорчування, виготовленого на замовлення ОСОБА_2 Одеською філіїєю «Укрдіпросад», оскільки зазначена позивачем площа розкорчування - 3 га. багаторічних насаджень значно перевищує площу земельної ділянки під багаторічними насадженнями, яка їй була передана у власність і становила 0,37 га., що впливає на розмір можливих збитків про стягнення яких заявлені вимоги;

- визначення розміру збитків у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

При таких обстаивнх немає підстав для набуття висновку про наявність вини ВАТ «Імені 28 червня» у спричиненні збитків.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. А також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси (ст. ст. 45, 46 ЦПК України).

У абзаці 2 п. 11 постанови № 14 Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України роз'яснив, що, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини 1 та 2 статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

Таким чином, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з'ясовуючи вказані обставини та оцінюючи наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що ані прокурором в інтересах позивача ані самим позивачем позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що відповідач порушує, не визнає або оспорює права позивача.

За таких обставин, виконуючи повноваження апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач має право на захист свого права у випадку порушення його відповідачем, але в судовому засіданні не доведено, що саме відповідач порушив його права. Тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України у даному випадку права позивача не підлягають судовому захисту.

Аналогічна право позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-84цс14, яка згідно з ч. 1 ст. 360-1 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

За наведених обставин, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_2 вимог про відшкодування збитків в сумі 31520 грн., які складаються з кошторисної вартості робіт з розкорчування земельної ділянки площею 3 га. від багаторічних насаджень - 30950 грн. та кошторисної вартості проектних робіт 570 грн.

Крім того, позивач заявила про стягнення моральної шкоди з посиланням на несвоєчасність виконання відповідачем обов`язків і ухилення від укладення з нею договору оренди земельної ділянки у 2011-2012 роках, що за твердженням позивача принизило її гідність і відповідно вимусило страждати та витрачати час і здоров`я на відновлення своїх прав (т.1 а. с. 49).

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням умов договору оренди, суд повинен враховувати, що моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести факт заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, яка за змістом ст. 1167 ЦК України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, вину відповідача, а також яких саме втрат немайнового характеру він зазнав та яке саме їх матеріальне вираження.

Недоведеність позивачем зазначених обставин може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність такої шкоди.

Як вбачається зі змісту заяви про збільшення позовних вимог позивач не конкретизувала наведені нею обґрунтування заявлених вимог про стягнення моральної шкоди в частині несвоєчасного виконання відповідачем своїх обов`язків (т. 1 а. с. 49), зокрема у заяві не зазначено, що саме мав виконати відповідач і що несвоєчасно виконав (в якості обґрунтування вимог наведено саме про несвоєчасне виконання?а не про невиконання взагалі), як це вплинуло на позивача, чим це підтверджується.

Питання про стягнення з ВАТ «Імені 28 червня» моральної шкоди на користь ОСОБА_2 внаслідок невиконання п. 3.5 договору оренди від 07.08.2002 року щодо повернення у придатному стані після закінчення договору оренди земельної ділянки для використання за цільовим призначенням вже розглядалося судом і заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2011 року у задоволенні таких вимог ОСОБА_2 було відмовлено. Дана відмова суду кореспондувалася з відмовою у вимогах про зобов'язання відповідача викорчувати фруктові дерева та їх коріння на земельній ділянці площею 3 га. ділянка НОМЕР_2 на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 3, яка належить на праві власності ОСОБА_2

Заявляючи вимоги вже у даній справі, позивач просила стягнути моральну шкоду з посиланням на не видалення відповідачем пеньків фруктових дерев та чагарнику (порослі) з її земельної ділянки № 19 масив 2г на території Салганської сільради.

Проте позивачем не враховано, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2011 року на яке вона посилається, ОСОБА_2 відмовлено у вимогах про зобов'язання відповідача викорчувати на її земельної ділянці фруктові дерева та їх коріння з посиланням на їх безпідставність.

Що стосується поєднання позивачем в наведених обґрунтуваннях несвоєчасності виконання відповідачем обов`язку з ухиленням відповідача від укладення з позивачем договору оренди земельних ділянок у 2011-2012 роках, то в розумінні ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України сторони вільні, як в укладенні договору так і у виборі контрагенту. Тобто волевиялення учасника повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Тому само по собі не прийняття учасником пропозиції іншого учасника щодо укладення будь-якого правочину (зокрема договору оренди) в даному випадку не є підставою для настання цивільної відповідальності і стягнення моральної шкоди.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази вини відповідача у завданні моральної шкоди позивачу, а позивачем не доведена наявність причинного зв'язку між нанесеною їй шкодою та протиправними діями відповідача, не визначено чим взагалі підтверджуються моральні страждання завдані приниженням гідності ОСОБА_2, що наводилося нею в обґрунтування заявлених вимог про стягнення моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування або зміни рішення при вирішенні цієї справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Т.В. Цюра

В.Д. Коротков