Ухвала суду № 62285124, 26.10.2016, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа №: 467/1086/16-а Провадження №2-а/486/25/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкова О.І., ознайомившись із матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до голови Любоіванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області ОСОБА_2 про визнання дій голови Любоіванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області ОСОБА_2 незаконними та протиправними, стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 23.05.2016 року до голови Любоіванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області ОСОБА_2 про визнання дій голови Любоіванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області ОСОБА_2 незаконними та протиправними, стягнення моральної шкоди,

19 жовтня 2016 року ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. заяву про самовідвід задоволено.

20 жовтня протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями

21 жовтня 2016 року реєстром передачі справ справа була передана судді Волковій О.І.

26 жовтня 2016 року суддею Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волковою О.І. також заявлено самовідвід в звязку з тим, що позивач не довіряє головуючій-судді, про що стало відомо під час розгляду цивільної справи №486/1050/16-ц 26 жовтня 2016 року. З огляду на те, що ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26.10.2016 року задоволено самовідвід судді Волкової О.І. у цивільній справі №467/1050/16-ц. З урахуванням правової свідомості позивача та його сприйняття суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, на думку якого, яким суддям добре відомі мотиви дій суддів Арбузинського районного суду Миколаївської області. На погляд головуючої такі обставини можуть викликати сумніви щодо об'єктивності та неупередженості судді.

Суддя зобо'вязаний викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь- який суддя стосовно якого є підстави для сумніву у недостатній неупередженості повинен брати самовідвід.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" від 28.10.1998р. у справі "Веттштайн проти Швейцарії", тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зайнятий з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язанні між собою ("Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарии", а також "Екедемі Трейдинг Лтд" та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви" та "ОСОБА_3 проти України).

Суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" за ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і засад судочинства.

Відповідно до ст. 27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

Суддя звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватись навіть гепотетичної можливості впливу на Європейський суд іноді визнається достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду (рішення у справах "Белілос проти Швейцарії", "Очолан проти Турції". Європейський суд застерігає, що навіть самі лише сумніви розсудливого спостерігача в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд (рішення у справах "Ферантелі та Сантанджело проти Італії", "Хаусчілдт проти Данії".

Згідно ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "кожен має право на справедливий розгляд його справи… незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків …".

Зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, як домогаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідним для гарантування рівності сторін перед судом (п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 КМ РЄ.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, ст.ст. 15-1, 27 КАС України, суддя

У Х В А Л И В:

Задовольнити заявлений самовідвід судді Волкової О.І. та повернути справу №467/1086/16-а до секретаріату суду для проведення її перерозподілу в порядку ст.15-1 КАС України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_3