Постанова № 62285114, 20.10.2016, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа №: 486/1017/16-а Провадження №2-а/486/35/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючої- судді - Волкової О. І.

секретаря - Зубко Н.Ю.

за участі: позивача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до інспектора роти 4 батальйону 4 УПП м. Миколаєва старшого сержанта поліції Андрусяк Людмили Петрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

14.09.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до інспектора роти 4 батальйону 4 УПП м. Миколаєва старшого сержанта поліції Андрусяк Л.П. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 12.09.2016 року.

Свої вимоги мотивує тим, що відносно нього 12.09.2016 року інспектором роти 4 батальйону 4 УПП м. Миколаєва старшого сержанта поліції Андрусяк Л.П. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії АР №041372 від 12.09.2016 р., якою на нього накладено штраф за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у розмірі 255 грн. Із зазначеною постановою позивач не згоден, оскільки 12 вересня 2016 року під час керування автомобілем «Шкода» д/н НОМЕР_1 по пр. Центральному у м. Миколаєві у районі центрального ринку правила дорожнього руху не порушував, а був зупинений поліцейськими за те, що начебто не надав перевагу пішоходу на пішохідному перехресті. Поліцейськими було продемонстровано йому відео з телефону щодо руху автомобіля білого кольору, схожого на його автомобіль, але номерного знаку якого не було видно та не було видно самого водія. Тому вважає, що зазначена відеозапис не може бути належним доказом.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що поліцейські безпідставно із-за надуманих причин наздогнали його та зупинили на підставі того, що ніби-то він не пропустив пішоходів на перехресті. Так як він правила дорожнього руху не порушував, а приїхав в обласний центр для того, щоб забрати свого знайомого з лікарні, який на нього чекав. Поліцейські при спілкуванні з ним поводили себе прискіпливо, на його аргументи та заперечення не реагували, не намагалися з'ясувати обставини справи, а брали до уваги лише відеозйомку, оскільки мали ціль у будь-який спосіб винести постанову про накладення штрафу. Просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 255 грн.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, але скерувала до секретаріату суду заперечення у яких зазначила, що правопорушення з боку позивача підтверджується диском відеозапису, її рапортом та рапортом поліцейського Музика П.М., які додані до матеріалів справи та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову (а.с.24-25,26-27).

Адміністративна справа розглядалась протягом тривалого часу із-за неналежної поведінки відповідачки, яка зловживала своїм процесуальним правом (а.с. 20,24-27), та неодноразово викликалась до суду, але жодного разу не з'явилася (а.с. 12,16,18,19,31,34).

В судовому засіданні встановлено, що позивача було зупинено з 12:00 до 14:00 години 12.09.2016 року відповідачкою та її колегою поліцейським Музикою П.М. з приводу того, що ОСОБА_5 було порушені п. 18.1 правила дорожнього руху України. За результатом цього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №041372 від 12.09.2016 року якою накладено штраф за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у розмірі 255 грн.

Під час розгляду справи судом переглядався відеозапис, який було надано відповідачкою як доказ вини позивача у скоєнні зазначеного правопорушення, на якому відображено рух автомобіля «Шкода» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. Відеозапис складається з трьох фалів; 1 - о 13:16 годині, 2 - о 13:11 годині, 3 - о 13:40 годині. Рух автомобіля «Шкода» зафіксовано у другому файлі о 13.16 год., з якого чітко не спостерігається факт того, що пішоходи перебували на проїзній частині пішохідного переходу, а з відеозапису лише вбачається, що пішоходи перебувають на тротуарі. На двох інших файлах зафіксовано епізодично спілкування поліцейських із водієм, відезйомка якого відбувалась знятим відеореєстратором.

Суд не погоджується з письмовими доводами відповідачки, що позивач юридичної допомоги не потребував, так як із відеозапису не вбачається факт того, що поліцейські йому роз'яснили права. Не сприймає суд і аргументи відповідачки, що пішоходи перебували на пішохідному перехресті, так як це спростовується переглянутим у судовому засіданні відеозаписом. Не надано відповідачем будь-яких інших доказів за допомогою яких можна було б зробити такий висновок, що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу на тривалість часу спілкування відповідачки, її колеги з позивачем, на оформлення документів, на співмірність витраченого часу. Дії, які пов'язані з накладенням адміністративного стягнення на особу, яка на їх думку порушила правила дорожнього руху України, вина якої доводиться фактично лише за допомогою відеозапису.

Ксерокопії рапортів поліцейських не можуть бути визнані судом доказом, окрім того вони є внутрішніми документами.

При перегляді вищезазначеного відеозапису, судом встановлено, що були порушені права позивача, оскільки останньому, при складанні постанови не були роз'ясненні його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частиною четвертою даної статті передбачено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.

Відповідно до ст. 69 КАСУ України, доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За таких обставин, суд вважає, що наданий єдиний доказ по справі, а саме диск із відеозаписом, з якого не вбачається склад правопорушення тому не може стати підставою для притягнення позивача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд приходе до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а постанова про накладення адміністративного стягнення серії АР №041372 від 12.09.2016 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП у розмірі 255 грн. - скасуванню, оскільки суду не було надано доказів, які б підтвердили факт порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху України і як наслідок вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 158-163,167,171-2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 041372 від 12.09.2016 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень - скасувати.

Постанова Южноукраїнського міського суду Миколаївської області є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Южноукраїнського міського суду О. І. Волкова