Ухвала суду № 62280654, 26.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3339/15-ц Головуючий у І інстанції Мора О. М.Провадження № 22-ц/780/3838/16 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 26 26.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

26 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Березовенко Р.В., Приходька К.П.,

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 травня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 25.06.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №014/9408/74/57166, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 55889,96 доларів США, процент за користування кредитом складає 13,750% річних, кредит надавався терміном до 25.06.2007 року. Для забезпечення належного виконання умов договору між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 25.06.2007 року було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель на добровільних засадах зобов'язався перед банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору. Оскільки ОСОБА_2 не виконує належним чином зобов'язання за договором, не здійснює щомісячне погашення кредиту та не сплачує відсотки у розмірах і у строки передбачені договором. У зв'язку з цим просив стягнути солідарно заборгованість з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором, яка станом 24.12.2014 року складає 46385,32 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 731507,68 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 травня 2016 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/9408/74/57166 від 26.06.2007 року, що станом на 24.12.2014 року складає 46 385, 32 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 731 507,68 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 37 241,20 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 587 302,70 гривень, у тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 2 310,70 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 36 440,30 гривень; заборгованість за відсотками - 4 041,89 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 63 741,58 гривень, у тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 3 915,63 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 61 750,43 гривень; пеня за прострочення кредиту та відсотків - 5 102,23 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 80 463,40 гривень, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00 грн., стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд відмовивши у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі грубо порушив її право на захист. Зазначила, що не визнає факт отримання кредитних коштів в іноземній валюті.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що банк не надіслав їй письмову вимогу та не повідомив рахунок, на який слід перерахувати кошти на погашення заборгованості, він допустив прострочення, а відтак, його позовні вимоги є передчасними та судовому захисту не підлягають. Крім того зазначила, що суд не правомірно відмовив у проведені економічної експертизи з метою визначення правильності суми заборгованості, процентів та пені.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов заявлений правомірно, оскільки відповідач ОСОБА_2 всупереч умовам кредитного договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, зобов'язання кредитне відповідача було забезпечено порукою ОСОБА_3, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачами дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 25.06.2007 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2, уклали кредитний договір № 01/9408/74/57166, згідно якого позивач надав відповідачу кредит на загальну суму 55 889,96 доларів США на споживчі цілі у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на 240 місяців з 25.06.2007 року по 25.06.2027 року включно зі сплатою 13, 750% річних. Позичальник ОСОБА_2 в свою чергу зобов'язалася належним чином використати кредитні кошти та повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів Банку та виконати всі зобов'язання в порядки та строки визначені Кредитним договором. (а .с. 12-14 )

Вказаний кредитний договір був укладений в письмовій формі, що відповідає вимогам ч.1 ст.1055 ЦК України.

Встановлено, що 25.06.2007 року позивачем з відповідачем ОСОБА_3 на забезпечення повернення кредиту було укладено договір поруки, згідно якого поручитель погодився відповідати перед банком за порушення обов'язків позичальником за його борговим зобов'язанням по кредитному договору та поручитель несе солідарну відповідальність на рівні з боржником за повернення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків (а.с. 15-16).

Заявою на видачу готівки від 25.06.2007 року підтверджується факт одержання відповідачем ОСОБА_2 повної суми передбачених кредитним договором коштів, що також вказує на виконання умов договору позивачем (а.с. 23-26 ).

Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», 14.10.2009 року, було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».

Встановлено, що у зв'язку з тим, що відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання по кредитному договору станом на 24.12.2014 року утворилася заборгованість в сумі 46385, 32 доларів США , що еквівалентно по курсу НБУ 731507,68 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 37241,20 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 587302,70 гривень, у тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 2310,70 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 36440,30 гривень; заборгованість за відсотками - 4 041,89 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 63741,58 гривень, у тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 3915,63 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 61750,43 гривень; пеня за прострочення кредиту та відсотків - 5102,23 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 80463,40 гривень (а.с. 34 ).

З адресованої відповідачам письмової вимоги вбачається, що позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку, але гроші банку не повернуті (а.с. 18, 22).

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач ОСОБА_2 всупереч умовам кредитного договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, зобов'язання кредитне відповідача було забезпечено порукою ОСОБА_3, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачами дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції відмовивши у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі грубо порушив її право на захист, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки судом було вірно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона не визнає факт отримання кредитних коштів в іноземній валюті, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються Заявою на видачу готівки від 25.06.2007 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, що банк не надіслав їй письмову вимогу та не повідомив рахунок, на який слід перерахувати кошти на погашення заборгованості, а відтак, його позовні вимоги є передчасними та судовому захисту не підлягають, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки позовну заяву можна вважати письмовою вимогою, в якій зазначені всі необхідні реквізити для оплати заборгованості.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, що суд першої інстанції не правомірно відмовив у проведені економічної експертизи з метою визначення правильності суми заборгованості, процентів та пені, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідачам не зазначено, які сплачені суми коштів та в які місяці не були враховані банком, не зазначено жодного обґрунтування чи посилання щодо невірності здійсненного розрахунку заборгованості, а тому суд першої інстанції вірно вирішив клопотання щодо призначення економічної експертизи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: