Рішення № 62280644, 18.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/1580/15-ц Головуючий у І інстанції Василенко О. М.Провадження № 22-ц/780/5145/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 33 18.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київськоїобласті у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 15 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа:товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернулася до суду із позовом, посилаючись на те, що 09.06.2015 року о 12 год. 45 хв. неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, (немаючий права керування транспортним засобом), керуючи мотоциклом марки «Иж-Восход», допустив наїзд на автомобіль НОМЕР_1, належний на праві власності позивачці, який знаходився на узбіччі проїздної частини.

Постановами Таращанського районного суду Київської області № 379/919/15-п та 379/920/15-п від 23 та 24 червня ОСОБА_2 та ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП за неналежне виконання своїх батьківських обовязків щодо забезпечення необхідних умов для життя, навчання та виховання вказаного вище свого неповнолітнього сина.

07 травня 2015 року між позивачкою та ТДВ «Екпрес Страхування» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів програма «Комфорт» № 208.15.2271585 на період з 11.05.2015 року до 10.05.2016 р. на суму 210000 грн. і згідно умов даного договору позивачка сплатила страховий платіж на період страхування в розмірі 5077,80 грн.

Після настання страхового випадку, згідно умов даного договору позивачка сплатила додатковий страховий платіж в сумі 5077,80 грн..

Вважала, що додатковий страховий платіж сплачений нею з вини відповідачів.

Згідно з актом виконаних робіт № 3А-0001877 від 07 липня 2015 року складеним ПАТ «Українська автомобільна корпорація «Автосервісна філія «Сфера-Авто» вартість ремонту автомобіля НОМЕР_2 складає 8351,32 грн., яку страховик повністю виплатив позивачці.

Позивачка просила стягнути сплачений нею додатковий страховий платіж в сумі 5077,80 грн., витрати на пальне для доставки 22.07.2015 року, 11.06.2016 року, 21.06.2016 року та 30.06.2016 року автомобіля НОМЕР_2 в м. Білу Церкву Київської області, де проводилися відновлювальні роботи по його ремонту в сумі 1000 грн., моральну шкоду в сумі 20000 грн. та судовий збір в розмірі 487,20 грн. стягнути на її користь з відповідачів солідарно.

Рішенням Таращанського районного суду від 15 липня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 1000 грн., моральну шкоду в розмірі 4000 грн. та судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду у частині задоволених вимог скасувати у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права і в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.06.2015 року о 12 год. 45 хв. неповнолітній син відповідачів ОСОБА_5, (немаючий права керування транспортним засобом), керуючи мотоциклом марки «Иж-Восход» допустив наїзд на автомобіль НОМЕР_2, належний на праві власності позивачці, який знаходився на узбіччі проїжджої частини.

Постановами Таращанського районного суду Київської області № 379/919/15-п та 379/920/15-п від 23 та 24 червня відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було визнано винними у вчиненні правопорушень передбачених ч. 3 ст. 184 КУпАП, а саме неналежного виконання своїх батьківських обовязків, щодо забезпечення необхідних умов для життя, навчання та виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який, керуючи мотоциклом марки «Иж-Восход», допустив наїзд на автомобіль НОМЕР_2.

Між позивачкою та ТДВ «Екпрес Страхування» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів від 07.05.2015 р. № 208.15.2271585 на період з 11.05.2015 року до 10.05.2016 р. на суму 210000 грн. та згідно п.9 (даного договору) позивач сплатила страховий платіж в розмірі 5077,80 грн. Порядком сплати страхового платежу при використанні опції «50/50», передбаченим п.13.1 даного договору, встановлено сплату додаткового страхового платежу на умовах та в розмірі, зазначених в п.16.1 частини Б цього договору, згідно якого виплата страхового відшкодування здійснюється після внесення страхувальником на рахунок страховика додаткового страхового платежу в розмірі, що дорівнює внесеному відповідно до п.12 частини А цього договору, а саме: 5077,80 грн..

Згідно з актом виконаних робіт № 3А-0001877 від 07 липня 2015 року складеним ПАТ «Українська автомобільна корпорація «Автосервісна філія «Сфера-Авто» вартість ремонту автомобіля НОМЕР_2 становить 8351,32 грн..

ТДВ «Експрес Страхування» платіжним дорученням №23491 від 23 червня 2015 року перерахувало на рахунок філії «Сфера-Авто» АТ «Укравто» страхове відшкодування згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 07.05.2015 р. № 208.15.2271585 у розмірі 7301,32 грн. (8351,32 (вартість ремонту) 1050,00 (франшиза).

Позивачем понесені витрати на пальне для доставки 22.07.2015 року, 11.06.2016 року, 21.06.2016 року та 30.06.2016 року автомобіля НОМЕР_2 в м. Білу Церкву Київської області, де проводилися відновлювальні роботи по його ремонту в сумі 1000 грн.

Встановивши вказані обставини, суд відповідно до ч.2 ст. 1179, ст. ст.1187, 1188 ЦК України позов задовольнив частково стягнувши матеріальну шкоду в розмірі 1000 грн. за пальне та 4000 грн. моральної шкоди.

Проте такий висновок суду неповністю відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 22 частин 1, 2 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, повязану з використанням транспортних засобів. Як встановлено у п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як було встановлено автомобіль пошкоджений неповнолітнім сином відповідачів зазнав лише дрібних лакофарбових пошкоджень.

На час скоєння ДТП пошкоджений автомобіль НОМЕР_3 був застрахований у ТДВ «Експрес Страхування» за договором добровільного майнового страхування № 208.15.2271585 від 07.05.2015 року, у зв'язку з чим ТДВ «Експрес Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування власнику цього автомобіля у розмірі 8351.32 грн.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» - договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з положень ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 1104 ЦК України визначає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 9 ЗУ «Про страхування» франшиза це сума збитків, що страховиком не відшкодовується. Ст. 12 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як ТДВ «Експрес Страхування» виконало перед страхувальником вимоги договору добровільного майнового страхування № 208.15.2271585 від 07.05.2015 року та відшкодувало завдані матеріальні збитки в повному обємі.

Проте ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що витрати на пальне в розмірі 1000 грн., які на думку позивача були витрачені для доставки 22.07.2015 року, 11.06.2016 року, 21.06.2016 року та 30.06.2016 року автомобіля НОМЕР_3 в м.Біла Церква повинні бути стягнуті, оскільки позивачем, яка проживає у місці Черкаси, не доведено необхідність ремонту автомобілю саме у місті Біла Церква, кількість поїздок, кількість реально витраченого пального. Крім того наявність таких збитків покривається страховою виплатою (тобто відшкодування всіх прямих страхових витрат - в тому числі і транспортних, повязаних з евакуацією автомобіля, що передбачено договором добровільного майнового страхування №208.15.2271585 від 07.05.2015 року) і про це було заявлено позивачем страховику, який здійснити цю виплату відмовився, не прийнявши про це письмового рішення. Ця обставина визнається позивачем. Така відмова позивачем у встановленому порядку не оскаржувалась.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вбачається, що позивача на місці ДТП не було.

Відповідно до положень ст. 23, ст. 280. ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.05.1994 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст.127 ІІПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст. 1177, 1195 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Зазначених доказів цьому позивач суду не надавала і вони відсутні в матеріалах справи.

Оскільки позивач, жодним чином не довів факт завдання її моральної шкоди, про що у справі не має ні належних, ні допустимих доказів, суд приходить до висновку, що в частині стягнення моральної шкоди позивачу також необхідно відмовити.

За таких обставин рішення суду в частині задоволених вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 4000 грн. та відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1000 грн. на пальне підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в їх задоволенні.

В іншій частині рішення суду, яке не оскаржено залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 15 липня 2016 рокув частині задоволених вимог про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3матеріальної шкоди в розмірі 1000 грн., моральної шкоди у розмірі 4000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволеннівимог про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4на її користь матеріальної шкоди в розмірі 1000 грн., моральної шкоди у розмірі 4000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді