Ухвала суду № 62280028, 25.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №310/12580/13 Головуючий у 1 інстанції: Прінь І.П.

Провадження № 22-ц/778/3796/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«25» жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 липня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Під час розгляду справи ПАТ КБ «ПриватБанк» змінювало позовні вимоги (а.с.28,93).

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до укладеного договору № SAMDN03000001418358 від 26.10.2004 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_3 кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим має заборгованість 15963,35 грн., яка складається з наступного:4202,78 грн. - заборгованість за кредитом; 11760,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

На підставі зазначеного остаточно просило стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором розмірі 15963,35 грн. та судові витрати.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 липня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №SAMDN03000001418358 від 26.10.2004 року у сумі 9960,99 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 1698,35 грн., заборгованості по процентам 8262,64 грн., а також стягнуто компенсацію витрат на оплату судового збору у розмірі 143,15 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.10.2004 р. між ОСОБА_3 і ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений договір №SAMDN03000001418358 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки (далі договір), згідно з яким банк відкрив клієнту картковий рахунок і видав платіжну картку з кредитним лімітом 2500,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,00% на місяць, зі строком дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії картки два роки. Погашення заборгованості за кредитом і процентами здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7% від залишку заборгованості по кредитному ліміту на кінець звітного місяця (п.1.1договору) (а.с.8).

Пунктом 2 договору передбачено, що клієнт здійснює за допомогою картки операції по картрахунку, передбачені п.2 цього договору, у відповідності з діючим законодавством, Правилами користування платіжним картам, які є невідємною частиною цього договору.

Відповідно п. 5.2 договору банк має право здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування картрахунку. При цьому банк зобовязується не пізніше ніж за 21 день до намічених змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком згідно з п.4.5 цього договору.

Згідно з п.5.5, п.5.5.1 Правил користування платіжною карткою за користування кредитом банк нараховує проценти у розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 днів на рік. За несвоєчасне виконання боргових зобовязань (користування простроченим кредитом і овердрафтом) держатель сплачує проценти по підвищеній процентній ставці або додаткову комісію, розмір яких визначається Тарифами.

Пунктами 9.3, 9.4 договору визначено, що термін дії договору збігається з терміном дії картки, зазначеним на лицьовому боці картки. Зобовязання сторін за цим договором припиняється з моменту належного виконання сторонами зобовязань.

Судом першої інстанції встановлено, що за договором №SAMDN03000001418358 клієнту ОСОБА_3 видавались дві картки: перша зі строком дії - до серпня 2006 року, друга зі строком дії - до жовтня 2012 року (а.с.77).

Судом також встановлено, що 12.01.2005 р. ОСОБА_3 подала банку заяву про збільшення кредитного ліміту до 4700,00 грн. З виписки по картрахунку за період з 26.10.2004р. по 25.04.2013р. (а.с.78-90) вбачається, що 28.02.2006 року банком був збільшений кредитний ліміт по картрахунку до 4700,00 грн.

За розрахунком банку ОСОБА_3 станом на 30.09.2013 року має заборгованість 15963,35 грн., яка складається з: 4202,78 грн. - заборгованість за кредитом; 11760,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с.4-7).

За змістом виписки по картрахунку та розрахунку заборгованості за договором станом на 30.09.2013р. відповідач останнє погашення за цим договором здійснювала 17.08.2009 року (а.с. 4-7, 78-90).

Оскільки з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся 05.11.2013 року, суд, враховуючи заяву ОСОБА_3 про застосування позовної давності, обґрунтовано задовольнив позов ПАТ КБ «ПриватБанк» частково в сумі 9960,99 грн., в межах трирічного строку позовної давності за період з 05.11.2010 року по 30.09.3013 року.

З огляду на викладене, довід апеляційної скарги про те, що суд не застосував позовну давність, не заслуговує на увагу.

Довід апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено отримання нею другої картки зі строком дії до жовтня 2012 року колегія суддів вважає неприйнятним з огляду на наявність в матеріалах справи роздруківки з електронної системи Мультікаса/ Приват48 (а.с.77) та виписки по картрахунку за період з 26.10.2004р. по 25.04.2013р. (а.с.78-90), яка підтверджує факт користування другою карткою в період з 2006 по 2012 рік (після закінчення строку дії першої отриманої відповідачем картки).

Крім того, в суді першої інстанції факт внесення останнього платежу 07.01.2009 року ОСОБА_3 не заперечувався в суді першої інстанції.

Як зазначив у Постанові від 13.11.2014 р. Вищий Господарський суд України по справі № 908/4154/13 виписки по рахунках/карткам позичальника є належними та допустимими доказами надання Банком кредитних коштів позичальнику, отримання і використання таких коштів позичальником, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також часткове погашення Боржником заборгованості за кредитним договором.

Тарифи (базова відсоткова ставка 3%, порядок погашення щомісячними платежами по кредитному ліміту в розмірі 7%а відсотками на кінець звітного місяцю , період сплати платежу місяць, який слідує за звітнім) зазначені в самому договорі, який підписано відповідачем (а.с.8), та на які посилався суд першої інстанції, тому колегія вважає неприйнятним довід апеляційної скарги про те, що неможливо встановити, які саме тарифи та умови діяли в період, коли підписувався договір.

До того ж, письмові докази, а саме: Тарифи та Правила (а.с.32, 105,131), які надавались позивачем та досліджувались судом першої інстанції, відповідачем не спростовані (а.с.32, 105,131).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що кредитний договір, наданий позивачем «викликає сумнів», не заслуговує на увагу, оскільки відповідачем зазначений договір не оспорювався та недійсним не визнавався.

За таких обставин колегія вважає, що ухвалене в справі судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 липня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: