Ухвала суду № 62277745, 25.10.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/1468/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Джуги С.Д.

суддів: Готри Т.Ю., Кожух О.А.

при секретарі: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діють ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Рахівського районного суду від 29 серпня 2016 року, ухвалу Рахівського районного суду від 30 серпня 2016 року, ухвалу Рахівського районного суду від 09 вересня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на майнові права обєкту незавершеного будівництва міні готельного комплексу, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на майнові права обєкту незавершеного будівництва міні готельного комплексу «Дріада».

Ухвалою Рахівського районного суду від 29 серпня 2016 року за заявою ОСОБА_5 вжито заходів забезпечення позову та накладено арешт на: будинок №88 по вул. Щедріна у м. Ужгород, що належить відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1; земельну ділянку площею 0,0700га, цільове призначення якої розміщення міні готельного комплексу, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина Драгобрат, кадастровий номер: 21236562200:08:001:0101; заборонено державному реєстратору прав на нерухоме майно реєструвати право власності на міні готельний комплекс «Дріада», побудований на земельній ділянці площею 0,0700га, кадастровий номер: 21236562200:08:001:0101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2; заборонено відчуження майнових прав на обєкт незавершеного будівництва міні готельного комплексу «Дріада», побудованого на земельній ділянці площею 0,0700га, адреса: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина Драгобрат, кадастровий номер: 21236562200:08:001:0101

Ухвалою Рахівського районного суду від 30 серпня 2016 року за заявою ОСОБА_5 вжито заходів забезпечення позову: до вирішення справи по суті та вступу в законну силу судового рішення, зобовязано ОСОБА_5 з метою схоронності спірного майна, за власні кошти, здійснювати охорону обєкту незавершеного будівництва міні готельного комплексу «Дріада», побудованого на земельній ділянці площею 0,0700га, кадастровий номер: 21236562200:08:001:0101.

Ухвалою Рахівського районного суду від 09 вересня 2016 року за заявою ОСОБА_5 вжито заходів забезпечення позову: до вирішення справи по суті та вступу в законну силу судового рішення заборонено Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції України в Закарпатській області приймати в експлуатацію особисто від ОСОБА_2, ОСОБА_1 та інших осіб обєкт - міні готельний комплекс «Дріада», побудований на земельній ділянці площею 0,0700га, кадастровий номер:21236562200:08:001:0101за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина Драгобрат, шляхом реєстрації у єдиному реєстрі Декларації про готовність до експлуатації обєкта та приймати рішення про видачу сертифіката (про введення в експлуатацію).

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 М, ОСОБА_2, в інтересах яких діють ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ставлять питання про скасування зазначених ухвал, оскільки такі постановлені всупереч вимогам статей 151-153 ЦПК України.

Розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга на ухвалу від 09.09.2016року не підлягає задоволенню, апеляційні скарги на ухвалу від 29.08.2016року та на ухвалу від 30.08.2016року підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За змістом даної норми, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому заявник виходить з припущення про ймовірність таких дій і не зобовязаний подавати суду докази.

Відповідно до ч.1ст.152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обовязку вчинити певні дії. Вид (спосіб) забезпечення позову визначається заявником, який на його думку, є найбільш адекватним.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (ч.2 ст. 152 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею право власності на майнові права на обєкт незавершеного будівництва міні готельного комплексу «Дріада», збудованого на земельній ділянці за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина Драгобрат, посилаючись на те, що вона з відповідачами перебувала в договірних відносинах і за період з 2006 рік по 2014 рік вона передала відповідачам грошові кошти на загальну суму 1600000 доларів США на будівництво вказаного міні готельного комплексу за які побудований даний готель.

Таким чином, зі змісту заявленого позову на момент його подачі та вирішення судом першої інстанції питання про вжиття заходів забезпечення позову, вбачається, що предметом спору у даній справі є факт наявності або відсутності між сторонами договірних відносин і отримання відповідачами від позивача на виконання договірних відносин значних грошових коштів для будівництва міні готельного комплексу «Дріада», а також наявність чи відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на майнові права на обєкт незавершеного будівництва міні готельного комплексу «Дріада».

Суд, вирішуючи питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також імовірності утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, дійшов до вірного висновку щодо вжиття таких заходів, як накладення арешту на земельну ділянку, на якій побудовано міні готельний комплекс «Дріада», здійснення охорони спірного обєкту нерухомого майна та заборон здійснювати реєстрацію право власності на спірний обєкт нерухомого майна і відчуження майнових прав на вказаний обєкт, а також заборони приймати в експлуатацію даного обєкту і приймати рішення про видачу сертифіката про введення в експлуатацію.

Дані види забезпечення позову, є співмірними із заявленими позивачем позовними вимогами, оскільки відповідають предмету позову за вартістю, а заборона вчиняти певні дії і здійснення охорони - стосуються предмета (обєкта) щодо якого наявний спір.

Крім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

З врахуванням наведеного доводи апеляційних скарг в цій частині щодо вжитих судом заходів забезпечення позову не спростовують висновків суду, а тому колегією суддів не можуть бути взяті до уваги.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційних скарг, що позивачем не подано доказів, які б свідчили про наявність спору і її причетність до міні-готельного комплексу, оскільки з матеріалів позовної заяви і доданих до неї матеріалів, а також матеріалів наданих позивачем до заперечень на апеляційні скарги вбачається, що між сторонами дійсно виник та існує спір, а причетність позивача до будівництва спірного нерухомого майна і доведеність або недоведеність його позовних вимог, є предметом розгляду справи по суті.

Не можуть бути взяті до уваги і доводи апеляційних скарг, що судом неправомірно вжито заходи у вигляді заборон: приймати в експлуатацію спірний обєкт нерухомого майна, здійснювати реєстрацію права власності даного майна і відчуження майнових прав на вказаний обєкт через відсутність доказів на підтвердження необхідності вжиття таких, оскільки такі не ґрунтуються на законі і повністю спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.3ч.1п.6 ЦК України, однією із загальних засад цивільного судочинства є добросовісність, яка означає фактичну чесність субєктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обовязків.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі за поданим позовом до відповідачів відкрито 29.08.2016 року і тоді ж 29.08.2016 року судом постановлена ухвала про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборон: здійснювати реєстрацію права власності даного майна і відчуження майнових прав на вказаний обєкт, а 09.09.2016 року - у вигляді приймати в експлуатацію спірний обєкт нерухомого майна.

Однак, відповідачі, після відкриття провадження у справі і незважаючи на вжиті судом заходи забезпечення позову, ввели спірний обєкт в експлуатацію, а 13.09.2016 року відповідачами було здійснено державну реєстрацію права власності на спірний обєкт за відповідачем ОСОБА_2

Наведені обставини дають підстави для висновку, що судом обґрунтовано вжито вищевказані заходи забезпечення позову та дійсно, з врахуванням недобросовісних дій відповідачів, існує ймовірність відчуження спірного майна та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги на ухвалу від 30.08.2016року щодо не зазначення судом у даній ухвалі конкретного способу здійснення охорони, режиму охорони, оскільки це не є обовязком суду, а є диспозитивним правом особи, на яку покладено такий обовязок. В той же час, здійснення охорони спірного обєкту до вирішення справи по суті та вступу в законну силу судового рішення, не повинно перешкоджати доступу до вказаного обєкту його власнику ОСОБА_2

З врахуванням наведеного ухвала суду від 30.08. 2016 року в цій частині підлягає зміні, шляхом відповідного доповнення резолютивної частини ухвали.

Разом з тим, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги на ухвалу від 29.08.2016року в частині накладення арешту на будинок №88 по вул. Щедріна у м. Ужгород, що належить відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки зі змісту заявлених позовних вимог, предмету та підстав позову вбачається, що даний будинок не є предметом спору, відносно нього не заявлені будь - які матеріально правові вимоги і він не має жодного відношення до справи.

За вказаних обставин судом першої інстанції неправомірно вжито заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вказаний будинок, а заява ОСОБА_5 в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо наведених в апеляційних скаргах доводів про зобовязання позивача внести заставу у розмірі ціни предявленого нею до відповідачів позову - 40 млн. 488 тис.848 грн., то такі підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК України суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову.

За змістом даної правової норми, застава застосовується для запобігання зловживання забезпеченням позову, і є процесуальною гарантією від подання необґрунтованих заяв про забезпечення позову. Крім того, вимога внести заставу є правом суду, про використання якого він вирішує у кожному конкретному випадку.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач, подаючи заяви про забезпечення позову, зловживає своїми процесуальними правами, а подані ним заяви про забезпечення позову є необґрунтованими. Більше того, необхідність вжиття заходів забезпечення позову і обґрунтованість поданих позивачем заяв про забезпечення позову, підтверджується наступною вище зазначеною поведінкою відповідачів, які після відкриття провадження у справі, незважаючи на наявність відповідних заборон ввели спірний обєкт в експлуатацію і здійснили державну реєстрацію права власності на майно, яке є предметом спору.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду від 09.09.2016 року судом першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону, а тому її слід залишити без змін; ухвала суду від 29.08.2016 року в частині накладення арешту на будинок відповідачів підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні заяви ОСОБА_5 в цій частині; ухвала суду від 30.08.2016 підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 312-315 ЦПК України судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діють ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Рахівського районного суду від 09 вересня 2016 року відхилити.

Ухвалу Рахівського районного суду від 09 вересня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на майнові права обєкту незавершеного будівництва міні готельного комплексу - залишити без змін.

апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діють ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Рахівського районного суду від 29 серпня 2016 року та ухвалу Рахівського районного суду від 30 серпня 2016 року задовольнити частково.

Ухвалу Рахівського районного суду від 29 серпня 2016 року в частині накладення арешту на будинок №88 по вул. Щедріна у м. Ужгород, що належить відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати і в задоволенні заяви ОСОБА_5 в цій частині відмовити. В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвалу Рахівського районного суду від 30 серпня 2016 року змінити, доповнивши другий абзац резолютивної частини ухвали після кадастрового номеру, наступним змістом : «не перешкоджаючи доступу до вказаного обєкту його власнику ОСОБА_2». В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий : Судді :