Ухвала суду № 62277366, 26.10.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"26" жовтня 2016 р. Справа № 806/1268/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" серпня 2016 р. у справі за позовом Прокуратури Житомирської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 р. у задоволенні позовних вимог прокуратури Житомирської області відмовлено.

Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про задоволення позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.04.2016 відкрито виконавче провадження №50945802 з примусового виконання виконавчого листа №806/72/16, виданого Житомирським апеляційним адміністративним судом від 05.04.2016 про поновлення ОСОБА_3 на посаді прокурора прокуратури м.Житомира прокуратури Житомирської області з 14 грудня 2015 року (а.с.13). Вказане рішення підлягало негайному виконанню, тому державним виконавцем вимагалося від прокуратури Житомирської області виконати вимоги виконавчого документу негайно.

Суд першої інстанції встановив, що постанова про відкриття виконавчого провадження отримана прокуратурою Житомирської області 04.05.2016, про що свідчить відмітка штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі (а.с. 12).

13.05.2016 прокуратурою Житомирської області направлено на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України лист за вих. № 05/1-592 вих.-16, у якому повідомлено, що відповідно до приписів Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, прокуратура м. Житомира ліквідована та припинила свою діяльність 14.12.2015, а з 15.12.2015 почала функціонувати Житомирська місцева прокуратура. Наказом Генерального прокурора України від 23.09.2015 № 78ш виключено зі штатного розпису прокуратури Житомирської області штатні розписи прокуратур районного рівня, у тому числі міста Житомира (а.с.11).

В подальшому, 29.06.2016 державним виконавцем у відповідності до вимог статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 680,00 грн., у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду без поважних причин (а.с.10).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 680 грн. прийнято правомірно та у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження", оскільки невиконання рішення про поновлення на роботі в незалежності від поважності причин, які ускладнюють або унеможливлюють його виконання, є безумовною підставою для накладення штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов'язок державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Так, згідно зі частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 13 частини третьої указаної статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право державного виконавця в процесі здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Суд вірно вказав, що чинним законодавством на державного виконавця покладено обов'язок щодо вжиття передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також наділено повноваженнями стосовно накладення стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 76 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Згідно зі частиною першою статті 89 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що невиконання рішення про поновлення на роботі в незалежності від поважності причин, які ускладнюють або унеможливлюють його виконання, є безумовною підставою для накладення штрафу.

Щодо доводів позивача, покладених в основу обґрунтування позовних вимог та викладених у листі від 13.05.2016 № 05/1-592вих.-16, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Таким чином, приймаючи постанову про накладення штрафу, державний виконавець діяв у межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", так як рішення суду, допущене до негайного виконання, не було виконане боржником.

З огляду на викладене, судом першої інстанції належним чином з'ясовано обставини справи, досліджено представлені докази, надано їм належну правову оцінку та зроблено обгрунтований висновок про відсутність підстав для скасування постанови про накладення штрафу від 29.06.2016 по виконавчому провадженні № 50945802.

Відповідачем, у відповідності до приписів ч.2 ст.71 КАС України, доведено правомірность прийнятого ним рішення та надано докази на спростування доводів позивача.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що поновлення ОСОБА_3 унеможливлено в силу вимог чинного законодавства є такими, що не несуть в собі ніякого правового навантаження, оскільки є доводом позовної заяви. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив чи переконався державний виконавець у виконанні судового рішення, оскільки представник позивача не заперечує, що рішення не виконано, і це суперечить суті позовних вимог.

Представник апелянта в ході апеляційного розгляду не зміг обгрунтувати доводи апеляційної скарги щодо порушених прав прокуратури постановою старшого державного виконавця.

А при апеляційному розгляді справи з пояснень представника прокуратури встановлено, що ОСОБА_3 вже поновлено на посаді і переведено у відділ у двадцятих числах серпня 2016 року - після того, як було накладено штраф та після звернення до суду.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Житомирської області залишити без задоволення, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "02" серпня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "27" жовтня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Прокуратура Житомирської області вул.С.Ріхтера, 11,м.Житомир,10008

3- відповідачу/ Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вул.Городецького 13,м.Київ 1,01601

- ,