Ухвала суду № 62276723, 26.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2262/16 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Головного управління національної поліції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління національної поліції в Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування Атестаційного листа від 28.02.2016 року Атестаційної комісії ГУ НП в Київській області в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції України; визнання протиправним та скасування Наказу ГУ НП в Київській області № 238 о/с від 30.05.2016 року в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції України; поновлення ОСОБА_2 на посаді інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області з 30.05.2016 року; допущення негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області; стягнення з ГУ НП у Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31.05.2016 року по день винесення рішення у справі.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 09 серпня 2016 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з квітня 2009 року проходила службу в органах внутрішніх справ, з червня 2010 року перебувала на посаді старшого лейтенанта міліції Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області.

Наказом ГУ НП в Київській області № 1 о/с від 07.11.2015 року відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_2, яка прибула з Міністерства внутрішніх справ, призначено на посаду інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області з присвоєнням спеціального їй звання старшого лейтенанта поліції в порядку переатестування.

23.11.2015 року відповідачем було прийнято наказ № 16 про проведення атестування поліцейських ГУ НП в Київській області та створення атестаційних комісій, затверджено їх склад.

Цим же наказом управлінню кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області доручено скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню, скласти атестаційні листи на поліцейських.

Рішенням Атестаційної комісії № 5 ГУ НП в Київській області, оформленим протоколом № 28-12/05-1 від 24.12.2015 року, ОСОБА_2 було включено до переліку осіб, які мали проходити співбесіду 28.12.2015 року.

Атестаційною комісією № 5 у складі 3 осіб було проведено з позивачем співбесіду, результати якої було оформлено протоколом ОП № 28-12/05-16 від 28.12.2015 року. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення наявних документів, атестаційною комісією було прийняте рішення більшістю голосів (за - 3, проти - 0) про те, що ОСОБА_2 не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, що в свою чергу відповідає пп. 4 п. 15 розділу IV Інструкції.

Вказаний висновок Атестаційної комісії № 5 ГУ НП в Київській області позивач оскаржувала до апеляційної атестаційної комісії північного регіону, однак скаргу позивача залишено без задоволення.

30.05.2016 року керівником ГУ НП в Київській області виданий наказ ГУ НП України в Київській області № 238 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції за пп. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач, не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року (далі - Закон 580-VIII) передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Згідно з пунктом 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону 580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Судом встановлено, що наказом ГУ НП в Київській області № 1 о/с від 07.11.2015 року «По особовому складу», відповідно до пунктів 9, 12 розділу XI Закону 580-VIII, було призначено тих, які прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно із штатним розписом.

На підставі особистої заяви ОСОБА_2 від 07.11.2015 року наказом ГУ НП в Київській області № 1 від 07.11.2015 року без проведення конкурсу було призначено на посаду інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області та присвоєно спеціальне звання - старший лейтенант поліції.

Суд зазначає, що обставина не проведення для особи конкурсу на зайняття посади в поліції не породжує для відповідача право проводити відповідний конкурс в подальшому, тобто для вже призначеного на посаду працівника.

Статтею 58 Закону 580-VIII передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

З огляду на викладене, наказ ГУ НП в Київській області № 1 о/с від 07.11.2015 року не містить жодних застережень про тимчасовість призначення ОСОБА_2 на посаду в поліції.

В період з 29.12.2015 року по 28.02.2016 року ОСОБА_2 проходила атестацію в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, що затверджена Наказом МВС України № 1465 від 17.11.2015 року.

Згідно з вимогами Інструкції безпосереднім керівником позивача було складено атестаційний лист, в якому було відображено професійну, спеціальну підготовку, конкретні показники служби, особисті якості і т. і. Розглянувши зміст атестаційного листа, внесено висновок: «займаній посаді відповідає».

Судом встановлено, що засіданню атестаційної комісії передувало проведення тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) та на загальні здібності та навички, за результатами якої ОСОБА_2 набрала 41 бал.

Атестаційною комісією № 5 у складі 3 осіб було проведено з позивачем співбесіду, результати якої було оформлено протоколом ОП № 28-12/05-16 від 28.12.2015 року.

Зі змісту даного протоколу вбачається, що членами атестаційної комісії під час проведення атестування позивача було досліджено наступні документи:

- декларацію про доходи;

- послужний список (Форма 1);

- інформаційну довідку;

- висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»;

- інформацію з відкритих джерел.

Згідно з даними протоколу ОП № 28-12/05-16 членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. Разом з тим, переліку таких питань та відповідей на них вказаний протокол не містить.

За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення наявних документів, атестаційною комісією було прийняте рішення більшістю голосів (за - 3, проти - 0) про те, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Разом з тим, у вказаному рішенні атестаційною комісією не зазначено мотивації прийнятого рішення, зокрема, не конкретизовано які саме встановлені комісією обставини слугували підставою для прийняття висновку про невідповідність позивача займаній посаді.

Протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) не містять жодних мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу висновку комісії про службову невідповідність позивача.

Таких мотивів не наведено й апелянтом під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Окремо, колегія суддів зазначає, що згідно положень Інструкції № 1465 результати тестування обов'язково враховуються Атестаційною комісією, проте вирішального значення вони не мають, адже повинні оцінюватися разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування. Разом з тим, під час судового розгляду справи представником відповідача не доведено, що отримана позивачем кількість балів за тести з точки зору комплексної оцінки усіх використаних під час атестування матеріалів, свідчить про професійну (службову) невідповідність позивача займаній нею посаді.

Положення Закону 580-VIII не передбачають процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як умови прийняття до служби в поліції, чи продовження подальшої служби в Національній поліції.

Мету та підстави атестування поліцейських визначено у ст. 57 Закону 580-VIII.

Частина 1 статті 57 Закону 580-VIII визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 цієї ж статті Закону передбачено вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція, зокрема її пункт 3 розділу І.

При цьому, кожна із зазначених підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як наприклад неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби, тощо.

Крім того, правові та організаційні засади процедури оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам врегульовано Законом України «Про професійний розвиток працівників» № 4312-VI від 12.01.2012 року.

Таким чином, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), яка не стосується вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження, не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України «Про професійний розвиток працівників» та Закону України «Про Національну поліцію».

Наказ ГУ НП в Київській області № 16 від 23.11.2015 року «Про проведення атестування та створення атестаційний комісій» не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачених частиною 2 статті 57 Закону 580-VIII.

Виходячи з наведених норм законодавства та мети проведення атестації, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11.03.2014 у справі № 21-13а14.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону 580-VIII.

Разом з тим, відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не доведено, що ОСОБА_2 підлягала атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки не наведено підстав для проведення атестації ОСОБА_2, які передбачені частиною другою статті 57 Закону 580-VIII, та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мала бути призначена на посаду без проведення конкурсу, або щодо неї виявлено ознаки службової невідповідності, наприклад за станом здоров'я чи у зв'язку із невиконанням службових обов'язків.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про призначення атестації позивача є незаконним.

Аналізуючи наявність підстав для прийняття Атестаційною комісією № 5 ГУ Національної поліції в Київській області в частині невідповідності займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність позивача, суд зазначає наступне.

Пункт 5 частини першої статті 77 Закону 580-VIII передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Оскільки метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, в контексті норм Закону та Інструкції звільнення через службову невідповідність може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 у справі № 21-13а14.

Згідно з положеннями статті 19 Закону 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На момент прийняття оскаржуваних рішень та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, тому, керуючись аналогією закону, суд вважає за можливе застосувати до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Так, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, на думку суду, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону 580-VIII лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, ГУ Національної поліції в Київській області не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення. Суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді, наприклад акт відповідного службового розслідування, документи, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає рішення Атестаційної комісії № 5 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом б/н від 28.12.2015 року про те, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, підлягає скасуванню.

Оскільки вказане рішення Атестаційної комісії слугувало єдиною підставою для видання наказу ГУ НП в Київській області № 238 о/с від 30.05.2016 року про звільнення позивача зі служби в поліції, такий наказ також є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП у Київській області № 238 о/с від 30.05.2016 року та поновлення її на посаді підлягають задоволенню.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 21.05.2014 та від 01.07.2014 (реєстраційні номери рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898).

Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції ГУ НП у Київській області з дати її звільнення, тобто з 30 травня 2016 року.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, вимоги позивача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, тому підлягають задоволенню.

Як убачається з довідки ГУ НП у Київській області № 4705/109/1006/29-2016 від 13.06.2016 року, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 149, 89 грн.

За таких обставин, сума середнього заробітку за даний період із моменту звільнення до моменту прийняття у справі судового рішення по суті становить 10 549, 01 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача з ГУ НП у Київській області.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, суд має право постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області допустити до негайного виконання.

Що стосується заяви відповідача про пропуск ОСОБА_2 строку на звернення до суду та клопотання про залишення позовної заяви, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Представник відповідача стверджує, що ОСОБА_2 пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач була ознайомлена з наказом про звільнення 30.05.2016 року, а до суду звернулась лише 06.07.2016.

Однак, посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 була ознайомлена з наказом про звільнення 30.05.2016 спростовуються тим, що 31.05.2016 року керівництвом Сквирського відділу поліції ОСОБА_2 були розписані 2 службові телеграми, згідно з якими вона зобов'язана була прибути до ГУ НП в Київській області. Про отримання вказаних телеграм свідчить підпис останньої як діючого працівника поліції від 31.05.2016 року.

У свою чергу, позивач заперечує той факт, що вона була ознайомлена з наказом у день звільнення, оскільки, з її слів, 06.06.2016 року вона була викликана до кадрового відділу Сквирського відділу поліції, де її ознайомили з наказом № 238 о/с від 30.05.2016 року про її звільнення на підставі пп. 5 п. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».

Що стосується даної розписки ОСОБА_2, то суд першої інстанції правильно не взяв її до уваги, оскільки відсутня дата написання даної розписки.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

З матеріалів справи також убачається, що з 31.05.2016 року по 10.06.2016 року ОСОБА_2 перебувала на лікарняному.

06.07.2016 року представником позивача було подано до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву з аналогічними вимогами, яку 11.07.2016 суд повернув на підставі пункту 4 частини 3 статті 108 КАС України (справа № 810/2180/16). Після отримання копії ухвали про повернення позову, позивач 18.07.2016 року звернулася до суду повторно з даним позовом.

Відтак, суд враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, вважає, що строк звернення позивача до суду з даним позовом є таким, що пропущений з поважних причин.

При цьому, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника Головного управління національної поліції в Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 27.10.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.