Вирок № 62275254, 26.10.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/3934/16-к

Номер провадження 1-кп/629/326/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Дегтярчук М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Беззубенко Н.В.,

прокурора - Черкаса О.О.,

потерпілої - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - адвоката Свистуна А.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, пенсіонера, не військовозобов»язаного, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_2 з осені 2015 року працював в службі таксі «Лідер» в м.Лозова Харківської області. 11.04.2016 року, близько 10:00год. він отримав замовлення від чергового оператора вказаної служби таксі на перевезення пасажирів від будинку № 72 на м-ні №4 в м.Лозова Харківської області. Прийнявши замовлення на перевезення пасажирів, ОСОБА_4 на своєму власному автомобілі ГАЗ 24,державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під»їхав до будинку № 72 на м-ні №4 в м.Лозова Харківської області, звідки забрав двох пасажирів: ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Після чого, ОСОБА_2 відвіз вказаних пасажирів до готелю «Лозова», який розташований по вул.. П. Комуни в м.Лозова Харківської області. ОСОБА_1 сиділа на задньому сидінні салону автомобіля, а її чоловік ОСОБА_5 сидів на передньому пасажирському сидінні салону автомобіля. При виході з салону автомобіля ОСОБА_1, з власної необачності, забула на задньому сидінні в салоні автомобіля належний їй мобільний телефон марки « Нокіа RМ-1030». Коли ОСОБА_1 прийшла за місцем свого прямування до нотаріуса, то вона згадала,що забула свій мобільний телефон марки « Нокіа RМ-1030» на задньому сидінні салону автомобіля таксі. Цього ж дня, ОСОБА_1 зателефонувала черговому оператору служби таксі «Лідер» - ОСОБА_6 та повідомила про те,що вона забула в салоні автомобіля їх служби, яким керував гр.. ОСОБА_2, належний їй мобільний телефон. Після чого, ОСОБА_6 одразу передзвонила ОСОБА_2, який відвозив ОСОБА_1 та повідомила йому про те,що остання забула в його автомобілі свій мобільний телефон та вимагає його повернути. ОСОБА_2, отримавши вказане повідомлення, знайшов в салоні свого автомобіля мобільний телефон марки « Нокіа RМ-1030». Однак, ОСОБА_2 усвідомлюючи,що мобільний телефон, який він виявив на задньому сидінні салону свого автомобіля, належить комусь із пасажирів, яких він перевозив, та не дивлячись на те,що оператор служби таксі «Лідер»- ОСОБА_6, попередила його про те,що ОСОБА_1 забула в його автомобілі свій мобільний телефон, ОСОБА_2 діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, повідомив черговому оператору служби таксі про те,що в салоні його автомобіля він мобільний телефон не виявив, таємно викрав належний ОСОБА_1 мобільний телефон марки « Нокіа RМ-1030», вартістю 1200гривень 00 копійок. Викраденим мобільним телефоном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій майнову шкоду на вищевказану суму.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна(крадіжка).

10.10.2016 року між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст.471 КПК України.

Згідно даної угоди потерпіла ОСОБА_1 та підозрюваний ОСОБА_2 дійшли згоди про призначення підозрюваному ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.185 КК України у вигляді штрафу мінімального розміру.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 ч.1 п.1 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ст.469 ч.3 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна(крадіжка), яке відповідно до ч.3 ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості. Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, визнав повністю.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд визнає щире каяття в скоєному,активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом не встановлено.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 цілком розуміє права визначені ст.474 ч.5 п.1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.1 п.1 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що їй зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 ч.1п.2 КПК України та просить затвердити зазначену угоду.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст.469, 471 КПК України, міра покарання, узгоджена прокурором та обвинуваченим, визначена у межах санкції ч.1 ст. 185 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затверджені угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 під час досудового слідства не обиралась.

Цивільний позов по справі відсутній.

У кримінальному провадженні є судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 4875 від 21.09.2016 року в сумі 263,88 грн., які суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд, вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.374-376, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про примирення між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2, укладену 10.10.2016 року.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу у розмірі п»ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обиралася.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Лозова Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований АДРЕСА_1 на користь держави витрати за проведення судово - товарознавчої експертизи №4875 від 21.09.2016 року в сумі 263,88 гривень ( р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО851011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова)

Речові докази: мобільний телефон марки « Нокіа RМ-1030»,чохол для мобільного телефону вважати повернутим законному власнику - ОСОБА_1.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя М.О.Дегтярчук