Рішення № 62273831, 20.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2016Справа №910/27979/15

За позовомПублічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»до1. Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього 2. Компанії «ЛіндМор Інкорпорейтед» (LindMore Incorporated LTD) 3. Компанії «Кейтон Проджектс ЛТД» (KEYTON PROJECTS LTD) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачівПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног Лариси Віталіївни

провизнання недійсними договорівСуддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Добровольський Я.В.від відповідача 1:не з'явивсявід відповідача 2:не з'явивсявід відповідача 3:не з'явивсявід третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (надалі - «Банк») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього (надалі - ПАТ Трест «Київміськбуд-1»), Компанії «ЛіндМор Інкорпорейтед» (LindMore Incorporated LTD) та Компанії «Кейтон Проджектс ЛТД» (KEYTON PROJECTS LTD) про визнання недійсними договорів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені між відповідачами договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2015 р. та договір іпотеки від 03.10.2015 р., посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Ларисою Віталіївною за реєстровими №1087 та №1088, є нікчемними, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати такі договори недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.11.2015 р., залучено до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног Ларису Віталіївну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Розгляд справи неодноразово відкладався з незалежних від суду обставин.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 03.10.2016 р. та зупинено провадження у справі з метою належного повідомлення відповідача 2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016 р. справу призначено до розгляду на 20.10.2016 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду подав письмові пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередніх судових засіданнях.

В судове засідання представники відповідача 2 та відповідача 3 не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Одночасно, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Третя особа, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, витребувані ухвалою суду документи та пояснення стосовно суті спору, не надала.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідачі та третя особа в судове засідання 20.10.2016 р. не з'явилися, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Банк, та Відкритим акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього, правонаступником якого є ПАТ Трест «Київміськбуд-1», було укладено кредитний договір №70 (надалі «Кредитний договір») відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію із загальним лімітом в сумі 127 050 000,00 грн. на поповнення обігових коштів.

Протягом дії Кредитного договору сторонами неодноразово укладалися зміни та доповнення, в тому числі, в частині зміни загального ліміту кредиту, порядку та обсягу сплати відсотків тощо.

29.09.2008 р. між Банком (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №8196 (надалі - «Договір іпотеки»).

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору іпотеки предметом іпотеки є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:277:0141, загальною площею 0,8023 га, що розташована у Печерському районі міста Києва за адресою: бульв. Дружби Народів, 44-46, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ №142474, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 серпня 2007 року на підставі рішення Київської міської ради від 26 квітня 2007 року №489/1150 та договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 12 липня 2007 року, посвідченого нотаріусом 12 липня 2007 року за №408 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди за № 02-8-00150.

29.09.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. були внесені відповідні записи до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо переданої в іпотеку земельної ділянки.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.03.2012 р. у справі №34/312, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 р., частково задоволено позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ПАТ Трест «Київміськбуд-1» та ТОВ «Системконцепт» та стягнуто з ПАТ Трест «Київміськбуд-1» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 176 170 035,84 грн.; звернуто стягнення на заставлене майно, зокрема на земельну ділянку, загальною площею 0,8023 га, що знаходиться у Печерському районі м. Києва, по бульвару Дружби народів, 44-46, з кадастровим номером 8000000000:82:277:0141, та належить ПАТ трест «Київміськбуд-1» на праві власності, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 29.09.2008.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2012 р. у справі №34/312 вказані рішення та постанову залишено без змін.

В той же час, 03.10.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В. було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за Компанією «ЛіндМор Інкорпорейтед» та реєстрацію іпотеки за компанією «Кейтон Проджекстс ЛТД» шляхом вчинення цим приватним нотаріусом нотаріальних дій: посвідчення за реєстраційним номером 1087 договору купівлі-продажу від 03.10.2015 р. земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:277:0141, що розташована за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 44-46, укладеного між ПАТ Трест «Київміськбуд-1» та Компанією «ЛіндМор Інкорпорейтед», а також посвідчення за реєстраційним номером 1088 іпотечного договору, укладеного між Компанією «Кейтон Проджектс ЛТД» та Компанією «ЛіндМор Інкорпорейтед», з об'єктом іпотеки - вказаною земельною ділянкою.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю підстав для визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2015 р. та договору іпотеки від 03.10.2015 р., посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Ларисою Віталіївною за реєстровими №1087 та №1088.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як на підставу для визнання недійсними оскаржуваних договорів купівлі-продажу та іпотеки позивач вказує на те, що він як іпотекодержатель за Договором іпотеки не надавав своєї згоди на відчуження такого майна іпотекодавцем. З огляду на викладене, на думку позивача, вказані договори є нікчемним, тобто таким, недійсність яких встановлена приписами ст. 12 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку та відчужувати предмет іпотеки.

Як встановлено судом, 29.09.2008 р. приватним нотаріусом Заєць І.О. було внесено запис в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна з реєстраційним номером 7992010 щодо заборони на нерухоме майно - спірної земельної ділянки на підставі Договору іпотеки, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виданою 29.09.2008 р.

При цьому, за відсутності згоди позивача як іпотекодержателя за Договором іпотеки, відповідачем 1 на користь відповідача 2 було відчужено земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:277:0141, що розташована за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 44-46, за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2015 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Ларисою Віталіївною за реєстровими №1087.

В цей же день, відповідачем 2 було передано вказану земельну ділянку в іпотеку відповідачу 3 на підставі договору іпотеки від 03.10.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Ларисою Віталіївною за реєстровими №1088.

Частиною 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що частиною третьою статті 12 Закону України «Про іпотеку» прямо встановлена недійсність правочину щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна та щодо передачі такого майна в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя, та зважаючи на те, що іпотекодержатель - позивач такої згоди не надавав, суд приходить до висновку про існування підстав, з якими приписи частини 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку» передбачають нікчемність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2015 р. та договору іпотеки від 03.10.2015 р., посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Ларисою Віталіївною за реєстровими №1087 та №1088.

Щодо відсутності в матеріалах справи належним чином засвідчених договорів купівлі-продажу земельної ділянки та іпотеки від 03.10.2015 р. суд відзначає наступне.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В ст. 34 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки позивач не був стороною оспорюваних правочинів, ухвалами господарського суду міста Києва від 30.10.2015 р., 06.06.2016 р. та 10.10.2016 р. вказані договори витребовувалися у відповідачів та третьої особи.

В той же час, ні відповідачами, ні третьою особою оригінали та належним чином засвідчені копії суду надані не були, що зумовило необхідність розгляду даної справи за наявними в ній матеріалами.

До позовної заяви позивачем було долучено інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки кадастровим номером 8000000000:82:277:0141, що розташована за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 44-46.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 вказаного Закону відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

З огляду на викладене, судом під час розгляду даної справи було використано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про факт укладення оскаржуваних правочинів.

Відповідно до п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 р. №11 за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України).

На підставі викладеного та враховуючи висновок суду про нікчемність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2015 р. та договору іпотеки від 03.10.2015 р., посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Ларисою Віталіївною за реєстровими №1087 та №1088, позовні вимоги про визнання недійсними таких договорів є правомірним та обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним укладений між Публічним акціонерним товариством Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього та Компанією «ЛіндМор Інкорпорейтед» (LindMore Incorporated LTD) договір купівлі-продажу від 03.10.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Ларисою Віталіївною за реєстровим №1087.

3. Визнати недійсним укладений між Компанією «ЛіндМор Інкорпорейтед» (LindMore Incorporated LTD) та Компанією «Кейтон Проджектс ЛТД» (KEYTON PROJECTS LTD) договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Ларисою Віталіївною за реєстровим №1088.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6; ідентифікаційний код 0401265) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) судовий збір у розмірі 812 (вісімсот дванадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Компанії «ЛіндМор Інкорпорейтед» (LindMore Incorporated LTD) (Республіка Сейшельські Острови, о-в Мае, район Провіденс-індастріал-істейт, вул. Зіппора-стріт, буд. Декк-хаус, 2 поверх) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, .м Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) судовий збір у розмірі 812 (вісімсот дванадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

6. Стягнути з Компанії «Кейтон Проджектс ЛТД» (KEYTON PROJECTS LTD) (Маршалові Острови, Траст Кампані Комплекс, Анжелтаке Роуд, Анжелтаке Айленд, Маджуро, МН96960) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) судовий збір у розмірі 812 (вісімсот дванадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.10.2016 р.

Суддя В.П. Босий