Постанова № 62271809, 20.10.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року Чернігів Справа № 825/1616/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Поліщук Л.О.,

за участі секретаря Скугоревої Н.О.,

за участі позивача ОСОБА_1,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

за участі представника відповідача Залоги О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, орієнтованою площею 70,00 га в оренду, терміном на 7 років на території Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігіської області; зобов'язати Головне управдління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, орієнтованою площею 70,00 га в оренду, терміном на 7 років на території Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігіської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, відмовляючи у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою, мотивованої відмови, з посиланням на причини такої відмови, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, не надало. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем порушено норми Земельного кодексу України та принцип розсудливості, так як відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, є перешкоджанням в реалізації наданих йому законодавством прав.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача судовому засіданні позовні вимоги не визнав та против в їх задоволенні відмовити, оскільки, вид використання земельної ділянки, стосовно якої звернувся позивач є сінокосіння і випасання худоби, а не сінокосіння або випасання худоби, що виключає можливість надання ділянки тільки під сінокосіння або тільки під випасання худоби. Тобто, в даному випадку, сінокосіння та випасання худоби передбачає перш за все наявність худоби у такого громадянина, який звертається за виділенням земельної ділянки. Проте, при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 не було обґрунтовано необхідність вказаної у заяві площі та не було надано жодної інформації про наявність у його господарстві будь-якої худоби.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.08.2016 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із письмовою заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, орієнтовною площею 70,00 га в оренду, терміном на 7 років на території Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області. До заяви додано: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування, копія рішення Голубицької с/р про надання згоди від 29.07.2016, копія паспортних даних та ідентифікаційного номеру (а.с.8).

06.09.2016 листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № У-15667/0-4354/6-16, позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, орієнтовною площею 70,00 га в оренду, терміном на 7 років на території Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області. У відповіді зазначено, що норма випасу на одну голову великої рогатої худоби згідно з «Довідником зоотехніка» редакції М.Н. Луценко, Москва, 1957 р. становить: вівці 2-3 гол. - 1 га; кінь 1 гол. - 1 га; корова 1 гол. - 1 га; молодняк ВРХ 1 гол. - 1,5-2,0 га. При цьому, позивач не надав інформації про наявність у його господарстві будь-якої худоби.

Надаючи правову оцінку відмові, викладену в листі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 06.09.2016 № У-15667/0-4354/6-16, суд зважає на наступне.

Кожному громадянину України, згідно статті 14 Конституції України гарантується право на землю.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частини друга статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 №12, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах визначених Земельним кодексом України, на території Чернігівської області.

Згідно із частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач вказаних вимог дотримався.

Згідно із частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначені вичерпні підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З огляду на вищевказану норму земельного законодавства, право громадян на отримання безоплатно у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, може обмежуватись загальними правилами земельного законодавства.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування, та не означає передачу земельної ділянки у користування.

Судом встановлено, що листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 06.09.2016 №У-15667/0-4354/6-16 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки позивач повідомляється про те, що норма випасу на одну голову великої рогатої худоби згідно з «Довідником зоотехніка» редакції М.Н. Луценко, Москва, 1957 р. становить: вівці 2-3 гол. - 1 га; кінь 1 гол. - 1 га; корова 1 гол. - 1 га; молодняк ВРХ 1 гол. - 1,5-2,0 га. При цьому, позивач не надав інформації про наявність у його господарстві будь-якої худоби.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що встановлені обставини свідчать про відсутність підстав передбачених частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до абзацу 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відмова, що є предметом цього спору, оформлена листом відповідача від 06.09.2016 №У-15667/0-4354/6-16, враховуючи наведені вимоги законодавства, суд вважає її рішенням суб'єкта владних повноважень, яке з огляду на вищевикладене є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що згідно з висновком Верховного суду України, викладеному в постанові від 10.12.2013, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її в оренду.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, орієнтованою площею 70,00 га в оренду, терміном на 7 років на території Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігіської області.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністривний позов ОСОБА_1 задовльнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, орієнтованою площею 70,00 га в оренду, терміном на 7 років на території Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігіської області.

Зобов'язати Головне управдління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, орієнтованою площею 70,00 га в оренду, терміном на 7 років на території Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігіської області.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Поліщук