Постанова № 62270561, 26.10.2016, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1100/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання: Кравцовій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - Жердєв С.М., договір № 4/16 від 16.08.2016;

від відповідача - ОСОБА_2, дов. № 3130/12-14-10 від 17.03. 2016;

ОСОБА_3 дов б/н від 25.10.2016.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 67584-13, -

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 у якому зазначено, що позивач є власником транспортного засобу автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER (загальний легковий універсал - В); реєстраційний номер НОМЕР_1.

У серпні 2016 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення № 67584-13 від 29.06.2016, винесене ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, яким визначено грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 67584-13 від 29.06.2016 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

На обґрунтування доводів посилається, що в редакції Податкового кодексу України від 28.12.2014, його автомобіль не підпадав під параметри об'єкту оподаткування транспортного збору. Однак, після внесення змін до Податкового кодексу в виходячи із середньомісячної вартості , автомобіль марки LAND ROVER RANGE ROVER підлягає оподаткуванню транспортним податком. Разом з тим, позивач стверджує що норми ст. 267 Податкового кодексу України у новій редакції можуть застосовуватись не раніше нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Отже, винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач вважає передчасним та протиправним.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 67584-13 від 29.06.2016 та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м. Сєвєродонецьку на користь ОСОБА_4 судові витрати, пов'язані із витратами на правову допомогу у розмірі 1000,00 гривень.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення в яких зазначив, що відповідно до статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 цієї ст. є об'єктами оподаткування. Об'єктами оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового звітного року. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн за кожний легковий автомобіль. Позивач є власником автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER 2013 року випуску який є об'єктом оподаткування, у зв'язку з чим, відповідачем було сформовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 67584-13 про нарахування ОСОБА_4 транспортного податку у сумі 25000 грн. (а.с. 41-42).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

Позивачем є фізична особа громадянин України ОСОБА_4.

На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_4, є власником транспортного засобу автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER (загальний легковий універсал - В) реєстраційний номер НОМЕР_1; рік випуску 2013, бежевого кольору, об'єм двигуна 2993 куб см, дата першої реєстрації 01.11.2013 (а.с.9).

Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 67584-13 від 29.06.2016, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб", кодом платежу 18011000, у розмірі 25000 грн. (а.с.8).

Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

В силу пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, у редакції чинній з 01.01.2015, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Тобто, автомобіль позивача з об'єм циліндрів двигуна 2993 куб см не підпадав під вищевизначений об'єкт оподаткування.

Натомість, відповідно до пп. 267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України, у редакції чинній з 01.01.2016, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п.276.4 ст.276 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Пунктом 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено порядок обчислення та сплати транспортного податку.

Так, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до пп. 267.8.1 п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Суд враховує, що транспортний податок в Україні введений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII внесено зміни, зокрема, до статті 267 Податкового кодексу України в частині визначення об'єкту оподаткування, а саме визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

У розумінні ст.265 Податкового кодексу України транспортний податок є складовим податку на майно та згідно з пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України належить до місцевих податків, обов'язкових для встановлення місцевими радами відповідно до п.10.2 ст. 10 Податкового кодексу України.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

При цьому не встановлення Податковим кодексом України діапазону мінімальних та максимальних ставок стосовно обов'язкових місцевих податків не виключає застосування пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України.

Суд враховує, що рішенням Сєвєродонецької міської ради № 420 від 30.05.2016 затверджено нову редакцію додатку № 2 до рішення міської ради від 29.01.2015 за № 4288 в частині об'єкту оподаткування. Отже, зміни стосувалися елементу транспортного податку (пп.7.1.2 п.7.1 ст.7 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що в силу пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України одним із принципів на яких ґрунтується податкове законодавство України є принцип стабільності, який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Принцип стабільності слід розглядати як надані державою платнику податків гарантії для реалізації його майнових прав.

Так, усі норми податкового законодавства повинні відповідати вимогам закріпленим у ст.4 Податкового кодексу України, у тому числі і принципу стабільності стосовно строків набрання чинності змін до податкового законодавства щодо елементів податку.

Оскільки принцип стабільності поширюється на зміну елементів податку, то цілком логічним є поширення його і на введення нових податків, оскільки платник податків повинен бути завчасно обізнаний стосовно об'єктів оподаткування, передбачувати наслідки володіння майном, що є об'єктом оподаткування та мати реальну можливість вжити заходів для відчуження відповідного майна, якщо вважатиме, що такий податок є для нього надмірним тягарем.

Отже, введення транспортного податку та внесення змін до його елементів пізніше ніж за шість місяців до нового бюджетного періоду суперечить принципу стабільності податкового законодавства України.

Однак, Податковим кодексом України не визначено наслідків не дотримання законодавцем принципу стабільності стосовно загальнодержавних податків та обов'язкових місцевих податків. Натомість такі наслідки встановлені пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України стосовно інших місцевих податків, введення яких не є обов'язковим.

Зазначені наслідки полягають у тому, що у разі недотримання принципу стабільності норми рішень про введення місцевих податків застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п.147 рішення Європейського суду з прав людини «ОСОБА_5 проти Польщі» від 22.04.2004 вказано, що згідно з принципом законності, чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні.

У пункті 51 рішення Європейського суду з прав людини «ОСОБА_6 проти України» від 14.10.2010 Суд наголошував на якості закону, його доступності для зацікавлених осіб, чіткості та передбачуваності у своєму застосуванні.

Згідно з п.184 рішення Європейського суду з прав людини «ОСОБА_5 проти Польщі» принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а й забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.

З огляду на вказане, суд вважає, що у випадку недотримання законодавцем принципу стабільності при введенні нових податків чи внесенні змін до елементів податків, вони підлягають застосуванню у наступному бюджетному періоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що нарахування транспортного податку у 2016 році виходячи зі зміненого об'єкта оподаткування, а саме застосування визначення до об'єкта оподаткування не об'єму двигуна, а середньоринкової вартості автомобіля, суперечить принципу стабільності податкового законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язок зі сплати такого податку виникає у платника податку в наступному бюджетному періоді, тобто у 2017 році.

Таким чином, нарахування Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_4 транспортного податку у 2016 році суд вважає передчасним, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 67584-13 від 29.06.2016 підлягає скасуванню.

Беручи до уваги положення пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне поряд із скасуванням оскаржуваного позивачем рішення відповідача також визнати його протиправним.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_4 судових витрат, пов'язаних із витратами на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн

На підтвердження стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн. позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги № 4/16 від 16.08.2016, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Жердєв» в особі керуючого Бюро Жердєва Сергія Миколайовича, додаткову угоду № 1 до договору від 13.09.2016 .(а.с. 10-12).

Відповідно до частин 1, 3 статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Отже, судові витрати, в тому числі на правову допомогу, повинні бути процесуально пов'язані з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, а також документально підтверджені.

Згідно пояснень представника позивача на даний час розрахунок позивача з адвокатським бюро «Жердєв» не проведено, гонорар адвокату не сплачено.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази обчислення вартості наданої правової допомоги, не надано доказів для підтвердження вартості послуг адвоката та акти виконаних робіт, а також платіжні документи на підтвердження сплати обумовлених сум, суд приходить до висновку, що вимоги в частині відшкодування за рахунок відповідача витрат на правову допомогу у сумі 1000,00 грн є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 551,20 грн підлягає присудженню ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області.

Керуючись статтями 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області № 67584-13 від 29.06.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (код 39890583) на користь ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.)

В частині вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову в повному обсязі складено та підписано судом 27 жовтня 2016 року.

Суддя Т.В. Смішлива