Ухвала суду № 62266051, 02.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 2а-6546/12/2670

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

02 серпня 2012 року м. Київ№ 2а-6546/12/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Промо»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києвапровизнання протиправними дій щодо складання Акта перевірки, зобов'язання вчинити певні дії, скасування висновків Акта перевірки

Суддя: Добрянська Я.І.

секретар с/з: Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сауляк О.Е. (довіреність № б/н від 11.05.2012 р.)

від відповідача: Калінін Б.О. (довіреність № 1720/9/10-009 від 19.06.2012 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаст Промо»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2012 р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Промо»була залишена без руху з підстав не надання позивачем доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 1 644, 44 грн., а також не надання позивачем підтвердження повноважень ОСОБА_2 (який підписав позовну заяву), як директора ТОВ «Джаст Промо».

Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2012 р. було відкрито провадження у справі № 2а-6546/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги.

Так, відповідно до останніх уточнень позовних вимог від 26.07.2012 р. позивач просив суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо написання упередженого Акту документальної позапланової перевірки № 610/3-23-30-35509184 від 02.06.2011 р. та скасувати висновки по даному акту;

- зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі м. Києва по особовому рахунку платника податків відновити податковий кредит ТОВ «Джаст Промо»за лютий 2011 р.;

- зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі м. Києва по особовому рахунку платника податків відновити податкові зобов'язання ТОВ «Джаст Промо»за лютий 2011 р.

В судовому засіданні 02.08.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив задовольнити їх в повному обсязі відповідно до уточнень позовних вимог від 26.07.2012 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 167 662,80 грн., в тому числі за лютий 2011 р. на суму 167 662,80 грн., та п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового зобов'язання на загальну суму 191 006,70 грн., в тому числі за лютий 2011 р. на суму 191 006,70 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому дії контролюючого органу (відповідача) щодо складання такого Акту перевірки є протиправними, а сам Акт підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Джаст Промо»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2011 року в частині відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту в поданій декларації за лютий 2011 року, за результатами якої був складений оскаржуваний Акт від 02.06.2011 р. № 610/3-23-30-35509184, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було завищено податковий кредит на загальну суму 167 662,80 грн., в тому числі за лютий 2011 р. на суму 167 662,80 грн., та п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було завищено податкове зобов'язання на загальну суму 191 006,70 грн., в тому числі за лютий 2011 р. на суму 191 006,70 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що при перевірці контрагента позивача ТОВ «Веріуст», місцезнаходження останнього встановлено не було, також було виявлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного або іншого транспорту, а також устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Веріуст», загальна інформація про чисельність працюючих на ТОВ «Веріуст»згідно бази даних ДПІ у Суворовському районі м. Одеси -відсутня, а також зазначеним контрагентом позивача не подавалися до податкового органу розшифровки по деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість, відповідно до чого не має можливості встановити наявність визначення ТОВ «Веріуст»податкових зобов'язань в розрізі конкретних контрагентів, зокрема позивача ТОВ «Джаст Промо».

Також представник позивача зазначив, що оскільки за наслідками проведеної перевірки позивачу не було донараховано жодних податкових зобов'язань або визначено штрафних (фінансових санкцій), то відповідно податкового повідомлення-рішення контролюючим органом не виносилося, однак, зважаючи на встановлені в Акті перевірки порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства під час здійснення господарських правовідносин із контрагентом ТОВ «Веріуст»(та зокрема не підтвердження (не визначення) останнім податкових зобов'язань по позивачу ТОВ «Джаст Промо»), та відповідно не поступлення коштів (з податку по ПДВ) до Державного бюджету, відповідачем було знято податковий кредит позивачу в сумі 167 662,80 грн., сформований позивачем за рахунок взаємовідносин із ТОВ «Веріуст»та відповідно знято податкові зобов'язання позивача по даному контрагенту в сумі 191 006,70 грн.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про закриття провадження в даній справі, зважаючи на наступне.

В уточнених позовних вимогах від 26.07.2012 р. позивач просить суд, по-перше, визнати протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо написання упередженого Акту документальної позапланової перевірки № 610/3-23-30-35509184 від 02.06.2011 р. та скасувати висновки по даному акту, а також, як наслідок, зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі м. Києва по особовому рахунку платника податків відновити податковий кредит ТОВ «Джаст Промо» за лютий 2011 р. та зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі м. Києва по особовому рахунку платника податків відновити податкові зобов'язання ТОВ «Джаст Промо»за лютий 2011 р.

З огляду на таке, суд вважає, що вирішення даного спору не відноситься до компетенції адміністративних судів, оскільки згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а оскільки Акт перевірки не має обов'язкового характеру та не породжує відповідних правових наслідків від моменту його прийняття, то відповідно правовим методом захисту прав та інтересів позивача в даному випадку може бути оскарження або дій податкового органу під час проведення перевірки (процедури проведення перевірки, підстав проведення перевірки, інше), або податкового повідомлення-рішення, винесеного за наслідками такої перевірки.

Однак, зважаючи на те, що податкового повідомлення-рішення контролюючим органом за наслідками проведеної перевірки не виносилося (оскільки позивачу не донараховувалося жодних податкових зобов'язань та не визначалося штрафних (фінансових санкцій)), а дії відповідача саме щодо процедури проведення перевірки, або підстав її проведення в даній справі не оскаржуються, то відповідно провадження у справі щодо оскарження дій податкового органу по написанню «упередженого»Акта перевірки, а також скасування висновків по даному Акту та вчинення відповідних дій за наслідками такого скасування - має бути закрито.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2011 року, поданої до ДПІ ДПС, на підставі аналізу бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», перевіркою було встановлено наявність податкового кредиту, сформованого позивачем ТОВ «Джаст Промо за рахунок контрагента ТОВ «Веріуст»в сумі 167 662,80 грн., в тому числі за лютий 2011 р. на суму 167 662,80 грн.

Відповідно до Акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.04.2011 р. № 1776/23-6/36795938 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси та відповіді ГВПМ ДПІ у Суворовському районі м. Одеси - місцезнаходження ТОВ «Веріуст»- не встановлено.

Згідно вказаного Акта, та в ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлені наступні порушення контрагентом позивача ТОВ «Веріуст»:

- вимог п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 346-ІV, якими зазначено: «Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства». «Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим кодексом, законами України тощо».

- вимог п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», згідно якого: «Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.»

- п.185.1 ст.185, п.п. а) п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації по ТОВ «Веріуст»про наявність складських приміщень, автомобільного або іншого транспорту, а також устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Веріуст».

Загальна інформація про чисельність працюючих на ТОВ «Веріуст»згідно бази даних ДПІ у Суворовському районі м. Одеси - відсутня.

У зв'язку з відсутністю розшифровок по деклараціях з податку на прибуток та іншої податкової звітності не є можливим зробити висновок про наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортних засобів тощо, що є необхідним для здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на вищенаведені факти, встановлені в ході перевірки, перевіряючим органом було зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Веріуст»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про набуття неналежним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Веріуст», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Веріуст»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовились цими правочинами.

Враховуючи наведене, контролюючим органом зроблено висновок, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Веріуст», мають ознаки безтоварних правочинів, оскільки, як встановлено Актом ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, у ТОВ «Веріуст» відсутні як трудові ресурси, так і фактичні умови його виконання.

Таким чином, безтоварність зазначеної операції вказує на відсутність права формування податкового кредиту позивачем, а фактично наявні первинні документи (податкові накладні, зокрема) не можуть безумовно вказувати на товарність операцій позивача.

Всі викладені обставини вказують на наявність дефектного стану контрагента позивача - ТОВ «Веріуст»під час укладання правочинів, і не можуть вказувати на правомірність формування податкового кредиту за даними правочинами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, згідно поданої до ДПІ ДПС податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2011 р. на підставі аналізу бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»та первинних документів ТОВ «Джаст Промо»встановлено наявність податкових зобов'язань сформованих за рахунок ПАТ «Філіп Морріс Україна»на суму 191 006,7 0грн.

Дана сума віднесена до складу податкових зобов'язань та відображено в декларації з ПДВ за лютий 2011 р.

Враховуючи неможливість придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Веріуст»на користь ТОВ «Джаст Промо», відповідач вважає, що також і неможливий їх продаж в подальшому на користь ПАТ «Філіп Морріс Україна».

Крім того, як видно з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, контрагентом позивача ТОВ «Веріуст»не подавалися до податкового органу розшифровки по деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряємий період (лютий 2011 р.), відповідно до чого не має можливості встановити наявність визначення ТОВ «Веріуст» податкових зобов'язань в розрізі конкретних контрагентів, зокрема позивача ТОВ «Джаст Промо», а відповідно і поступлення певних коштів до Державного бюджету.

Так, відповідно до норм податкового законодавства вбачається, що законодавцем передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Таким чином, з огляду на наявні у справі докази та норми наведеного законодавства, вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Веріуст»об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Отже, зазначеною перевіркою позивача контролюючим органом було встановлено порушення ТОВ «Джаст Промо»вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Веріуст», а саме: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 167 662,80 грн., в тому числі за лютий 2011 р. на суму 167 662,80 грн., та п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового зобов'язання на загальну суму 191 006,70 грн., в тому числі за лютий 2011 р. на суму 191 006,70 грн.

Відповідно до вимог п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Однак, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, за наслідками зазначеної перевірки позивачу не донараховувалося жодних податкових зобов'язань та не визначалося штрафних (фінансових санкцій), а відповідно податкового повідомлення-рішення контролюючим органом за наслідками проведеної перевірки не виносилося, а виключно було знято податковий кредит позивачу в сумі 167 662,80 грн., сформований позивачем за рахунок взаємовідносин із ТОВ «Веріуст»та відповідно знято податкові зобов'язання позивача по даному контрагенту в сумі 191 006,70 грн.

Зважаючи на таке, суд приходить до висновку, що оскарження позивачем в даній адміністративній справі дій відповідача щодо складання Акта перевірки № 610/3-23-30-35509184 від 02.06.2011 р. та висновків зазначеного Акта перевірки, не є вірним застосуванням позивачем норм Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового законодавства України (зокрема Податкового кодексу України) та Конституції України, щодо захисту своїх прав та інтересів, порушених, на думку позивача, за наслідками складення відповідачем оскаржуваного Акта перевірки.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків -фізичними особами, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 р. за № 1003, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.п.6, 7 зазначеного Порядку, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Зважаючи на те, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Джаст Промо»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2011 року в частині відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту в поданій декларації за лютий 2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, а зокрема п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 167 662,80 грн., в тому числі за лютий 2011 р. на суму 167 662,80 грн., та п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового зобов'язання на загальну суму 191 006,70 грн., в тому числі за лютий 2011 р. на суму 191 006,70 грн., - відповідачем згідно вимог Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, - було правомірно складено Акт перевірки, із зазначенням фактів виявлених порушень з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Та оскаржуваний Акт перевірки був, у відповідності до вимог чинного законодавства, наданий платнику податків, що також не заперечувалося представником позивача.

З приводу зазначеного суд вважає, що оскільки Акт податкового органу, складений за результатами проведеної перевірки платника податків, - не є рішенням, яке містить обов'язковість приписів для платника, а є документом в якому викладаються факти виявлених порушень, на підставі якого контролюючим органом може бути прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення, то відповідно в судовому порядку до адміністративного суду можуть бути оскаржені або дії податкового органу під час проведення перевірки саме щодо порушення процедури проведення перевірки, чи порушення підстав проведення такої перевірки, або податкове повідомлення-рішення, що винесене за наслідками такої перевірки.

Як вже було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, податкового повідомлення-рішення контролюючим органом за наслідками проведеної перевірки позивача не виносилося (оскільки позивачу не донараховувалося жодних податкових зобов'язань та не визначалося штрафних (фінансових санкцій)), а дії відповідача саме щодо процедури проведення перевірки, або підстав її проведення в даній справі не оскаржувалися.

Отже, в даному випадку, Акт перевірки, складений податковим органом, не породжує для платника податків певних прав та обов'язків, та відповідно не може якимось чином порушувати права та інтереси позивача, оскільки не містить обов'язковість приписів для платника податків.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

Враховуючи практику застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, можна зробити висновок, що правовий акт - офіційний письмовий документ, що породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан і спрямований на регулювання суспільних відносин. Правові акти поділяються на нормативні акти, які встановлюють норми права, що регулюють певну сферу суспільних відносин, та індивідуальні акти, що породжують конкретні права та обов'язки для конкретних суб'єктів права. Нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, зміст чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежень в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту/актів/щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки не стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта /суб'єктів/, якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта /суб'єктів/, дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Аналогічного висновку дійшов також Київський апеляційний адміністративний суд в постанові від 24.03.2011 р. по справі № 2-а-12719/10/2670, якою було скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2010 р. Зазначена постанова Київського апеляційного адміністративного суду була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2011 р.

Так, в зазначеній постанові від 24.03.2011 р. по справі № 2-а-12719/10/2670 Київський апеляційний адміністративний суд зазначив, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. А відповідно, якщо рішення податкового органу не має обов'язкового характеру та не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого рішення, то за таких обставин воно не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, як було зазначено вище, оскарженню в адміністративному суді в даному випадку можуть підлягати саме дії контролюючого органу щодо порушення процедури проведення перевірки, чи відсутності підстав проведення перевірки, або саме податкове повідомлення-рішення, що буде мати обов'язковість його приписів для платника податків, проте не сам Акт перевірки та встановлені в ньому факти порушення платником податків вимог чинного законодавства.

Згідно п.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене вище, та керуючись ч.2 ст.2, п.1 ст.17, п.1 ст.157 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 2а-6546/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Промо»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними дій щодо складення Акта перевірки, зобов'язання вчинити певні дії, скасування висновків акта перевірки -закрити.

2. Про прийняте рішення повідомити осіб, які беруть участь у справі.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Порядок і строки апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції встановлено статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Я.І. Добрянська