Ухвала суду № 62264449, 24.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/830/16-ц 24.10.2016 24102016 24.10.2016

Провадження №22-ц/784/2162/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/830/16-ц Головуючий І інстанції - Устіченко К.І.

Провадження № 22-ц/784/2162/16 Доповідач - Темнікова В.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Шаманської Н.О., Прокопчук Л.М.,

при секретарі - Гавор В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Державний ощадний банк України» на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії щодо скасування штрафних санкцій за неналежне виконання умов кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому посилалась на те, що 08 квітня 2008 року між АТ «Державний Ощадний Банк України» та нею було укладено договір № 36 про відкриття карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою як працівнику підприємства, яке обслуговується в банківській установі відповідача по справі. Відповідач надав їй картку, ПІН код та встановив на даній картці кредитний ліміт у розмірі 4900 гривень. 19 лютого 2016 року без її відома, участі та втручання, без наявного використання її банківської карти за шістьма банківськими операціями, впродовж декількох хвилин з картки було знято (перераховано на іншу карту): 510 грн., 2025 грн., 2025 грн., 510 грн., 510 грн., 510 грн., на загальну суму 6090 гривень. Після чого по мобільному телефону вона отримала повідомлення, що її картка заблокована. Вона негайно сповістила про це на гарячу лінію відповідача та звернулася до правоохоронних органів з даного приводу. З вказаної знятої суми - 4900 грн. були кредитні кошти, а 1190 грн. - її власні кошти (заробітна плата). 23.02.2016 року з відповідною письмовою заявою вона звернулася до відповідача, в якій зокрема просила не нараховувати штрафні санкції (пеню, тощо) за користування кредитними коштами, оскільки ними вона не користувалася, а здійснення банківських операцій сталося не з її вини. На своє звернення та скаргу вона отримала відмову. Тому позивачка просила стягнути з АТ «Державний Ощадний Банк України» на її користь 1190 грн. власних коштів, 4900 грн. кредитних коштів, зобов'язати відповідача вчинити дії щодо скасування нарахованих їй фінансових санкцій за користування кредитними коштами, починаючи з 19.02.2016 р. до дня набрання чинності рішенням по справі.

В подальшому позивачка звернулася до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якому вона посилалася на те, що банком через страхову компанію їй було повернуто 4900 грн., після чого нею була анальована кредитна картка, повернута банку та договір між нею і банком було розірвано за згодою сторін і по кредитним коштам вона претензій до банку не має. На підставі викладеного, вона просила зменшити її позовні вимоги на суму 4900грн.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2016 року з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальні збитки у розмірі 1190 грн., а також на користь держави судовий збір у розмірі 1378 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким повністю відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги.

Позивачка не визнала доводи апеляційної скарги, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність задоволення уточнених позовних вимог.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що 08 квітня 2008 року позивачка та відповідач уклали договір № 36 про відкриття карткового рахунку та його обслуговування. Пунктом 6.1.5 вказаного договору, держателі зобов'язані терміново повідомити банк в усній формі про втрату банківської платіжної картки (далі БПК) за будь-яких обставин, а також про те, що ПІН-код став відомий третій особі, надавши необхідну інформацію для ідентифікації картки та у трьохденний строк після усної заяви надати у банк письмову заяву. 19 лютого 2016 року у період часу з 18-09 по 18-13 на телефон позивача надійшло 6 смс-повідомлень з інформацією про здійснення операцій з отримання готівкових коштів з її платіжної картки на загальну суму 6090грн., які були здійсненні у м. Києві, а позивачка у цей час перебувала у м. Снігурівка Миколаївської області і після зняття коштів картку позивачки було заблоковано банком. 20 лютого 2016 року позивачка звернулася до представника відповідача з усною заявою про виконання банківських операцій з використанням її платіжної картки без її участі. Вказане у судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_3, яка є працівником філії №10014/094 відповідача, а 23 лютого 2016 року з письмовою заявою про незгоду з транзакцією і повернення її грошових коштів. Проте в задоволенні її заяви було відмовлено, При цьому відповідач посилався на те, що він не несе відповідальність у разі розголошення клієнтом інформації за рахунком у результаті використання паролів, ПІН-кодів, СVV-кодів, а також вчинення інших дій під час здійснення операцій у системах смс-Банкінгу, Інтернет-банкінгу. Але доказів того, що користувач своїми діями чи бездіяльності сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відповідач суду не надав. Відповідно до п.8 Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання» емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Проте відповідач відмовився це зробити.

Проаналізувавши обставини по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки знайшли своє підтвердження у ході розгляду її заяви, що вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню у повному обсязі. Також зазначив, що при прийнятті рішення він керувався правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові № 6-71цс15 від 13 травня 2015 року.

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті рішення, а саме статті 1073 ЦК України, яка передбачає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом, а також п. 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до якого у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Крім того, відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин і підлягають обов'язковому застосуванню.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка невідкладно, а саме 19 лютого 2016 року, не повідомила Контакт-центр АТ «Ощадбанк» про факт переказу коштів з платіжної картки, держателем якої вона є, на іншу карту без її згоди та подала письмову заяву до Банку про це не через три дні тобто не 22, а 23 лютого 2016 року, що не дало змогу відповідачу перешкодити переказу коштів з її карткового рахунка на інший рахунок, не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення суду, так як в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що позивачка дозвонилася на гарячу лінію Контакт-центр АТ «Ощадбанк» 19 лютого 2016 року зі стаціонарного телефону та усно повідомила про незаконні транзакції. В той же день вона звернулася до Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області з заявою про те, що 19.02.2016р. в період часу з 18год.11хв. по 18 год.19хв. невідомою особою через мережу Інтернет з її банківської карти «Ощадбанку» було знято грошові кошти в сумі 6090грн. 20 лютого 2016р. вона звернулася до відділення банку і повідомила працівнику банку, а саме ОСОБА_3 про здійснені з її карти незаконні транзакції, але остання не вчинила ніяких дій з метою перешкоди переказу коштів з її карткового рахунка на інший рахунок, оскільки, як пояснила допитана у якості свідка ОСОБА_3, вона перебувала у відділенні банку не офіційно у свій вихідний день і виконувала роботу, яку не встигла виконати напередодні. Інші працівники, які знаходилися в банку, не могли кваліфіковано надати допомогу позивачці, тому вона порадила їй прийти до банку в понеділок. Про можливість звернення до іншого відділення банку, яке працювало в цей день, вона позивачці не повідомила. А вже з письмовою заявою позивачка звернулася до відповідача 23 лютого 2016р. Крім того, в судовому засіданні також було встановлено, що карта позивачка була автоматично заблокована банком відразу після здійснення незаконних транзакцій за своєю ініціативою, так як вони викликали підозру у банку через дуже кокорткий термін між їх вчиненням.

Не заслуговують на увагу як на підставу для скасування рішення суду також доводи апеляційної скарги про те, що оскільки транзакції проводилися з використанням усіх необхідних реквізитів карти, а саме номеру картки, EXP/ Date, CVV2, що на думку апелянта свідчить про те, що картка була ідентифікована, то відповідач не повинен доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що при здійсненні спірних транзакцій спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення його користувачем. Перед виконанням незаконних транзакцій позивачкою через мережу Інтернет була вчинена платіжна операція, якою вона поповнила рахунок і під час здійснення якої вона ввела номер картки, EXP/ Date, CVV2. Дана операція була успішно нею завершена і після цього миттєво без вчинення нею будь-яких дій з перервою в 1-2 хв. між транзакціями були здійснені незаконні транзакції. За таких обставин доводи відповідача, що спірні транзакції супроводжувалися електронною ідентифікацією картки не відповідають обставинам справи, так як відповідачем не надано суду доказів того, що здійсненню кожної із спірних транзакцій передувала електронна ідентифікація самого спеціального платіжного засобу та його держателя, а те, що незаконні транзакції супроводжувались правильним вводом номера картки, EXP/ Date та CVV2, не свідчить про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Тому суд правомірно застосував до спірних правовідносин положення пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223. Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові № 6-71цс15 від 13.05.2015р. Посилання ж відповідача в апеляційній скарзі про те, що дана постанова не може застосовуватися під час вирішення даної справи через нетотожність обставин, не відповідає дійсності.

Не впливає на правильність прийнятого рішення також помилкове зазначення судом в рішення суду про те, що результатом здійснення незаконних транзакцій було отримання готівкових коштів невідомою особою з платіжної картки позивачки на загальну суму 6090грн., а не переказ коштів з платіжної карти позивачки на іншу платіжну картку на цю суму.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, викладлених в рішенні суду, і фактично є суб'єктивним тлумаченням апелянтом, як обставин справи, так і діючого законодавства, яке не відповідає дійсності. Тому, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що а підстав для скасування чи зміни рішення суду не має.

Керуючись ст. ст. 303,307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія,-

У Х А В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Державний ощадний банк України» відхилити.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: