Ухвала суду № 62263831, 26.10.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 775/121/16-к

Номер провадження 11-кс/775/222/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Залізняк Р.М.,

суддів Калашникова В.М., Половинкіна Б.О.

при секретарі судового засідання Ільяшенку С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області клопотання засудженого ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження до Вищого спеціалізованого суду по розгляду цивільних та кримінальних справ України вироку Апеляційного суду Донецької області від 25.11.2004р., яким його засуджено за ст. ст. 94, 93 п.п. «а», «з» , «і», 142 ч.3, 145 ч.2 ( в ред. 1960р.) та ст. ст. 122 ч.1, 185 ч.1, 263 ч.1, 396 ч.1 КК України ( в ред. 2001р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю,

за участю прокурора Фролова Ф.В.

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1, засуджений за вироком Апеляційного суду Донецької області від 25.11.2004р. за ст. ст. 94, 93 п.п. «а», «з» , «і», 142 ч.3, 145 ч.2 ( в ред. 1960р.) та ст. ст. 122 ч.1, 185 ч.1, 263 ч.1, 396 ч.1 КК України ( в ред. 2001р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження до Вищого спеціалізованого суду по розгляду цивільних та кримінальних справ України вказаного вище вироку на підставі ч.4 ст. 353 КПК України ( в ред. 1960р.).

Засуджений ОСОБА_1 обґрунтовує своє клопотання тим, що строк на касаційне оскарження вказаного вище судового рішення ним порушений з поважних причин.

В клопотанні ОСОБА_1:

- зазначив, що 25.11.2004р. Апеляційним судом Донецької області відносно нього ухвалений вирок яким він був визнаний винуватим та засуджений за ст. ст. 94, 93 п.п. «а», «з» , «і», 142 ч.3, 145 ч.2 ( в ред. 1960р.) та ст. ст. 122 ч.1, 185 ч.1, 263 ч.1, 396 ч.1 КК України ( в ред. 2001р.), 22.12.2004р. Це судове рішення оскаржено ним шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України. 23.02.2005р., ухвалою Верховного Суду України оскаржуваний вирок був змінений, та прийнято рішення вважати ОСОБА_1 засудженим за сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК України 1960р., передбачених ст. ст. 122ч.1, 185 ч.1, 263 ч.1, 396 ч.1 КК України ( в ред. 2001р.), 145 ч.2, 142 ч.3, 94, 93 п.п. «а», «з», «і» КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 43 КК України за сукупністю вироків вважати його засудженим до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Рішення суду щодо застосування до ОСОБА_1 примусового лікування від алкоголізму у місцях відбування покарання на підставі ст. 96 КК України виключити. В решті вирок залишити без змін;

- вважає, що вирок Апеляційного суду Донецької області від 25.11.2004р. відносно нього ухвалений з порушенням його прав та основних свобод, тому він оскаржив його до Верховного Суду України та надіслав своє звернення від 20.09.2006р. до Європейського Суду з прав людини м. Страсбург, на що 18.10.2016р. отримав підтвердження від 11.10.2006р. та прохання надати копії документів, які підтверджують факт порушення його прав, гарантованих ст. 3 Європейської конвенції з прав людини ( а саме застосування до нього тортур, працівниками правоохоронних органів) як, наприклад, медичних довідок, висновків експертів, звернень заявника або його представника до правоохоронних органів та судових органів, рішень компетентних органів за результатами розгляду вказаних звернень;

-зазначає, що саме на підставі вказаного вище листа з Європейського суду з прав людини від 11.10.2006р. за його письмовим клопотанням до Апеляційного суду Донецької області ним були витребувані ряд процесуальних документів з кримінальної справи, в тому числі й касаційна скарга ОСОБА_1 від 22.12.2004р. на вирок суду від 24.11.2004р.;

-вказує, що в надісланій йому копії вказаної касаційної скарги, яку він долучив до цього клопотання, на сторінках абзаців є пробіли, виготовлені технічним способом при ксерокопіюванні касаційної скарги, на його думку, дані пробіли утворені не в його інтересах, вони були внесені не особисто ним, це вигідно апарату Апеляційного суду Донецької області для перешкоджання суду касаційної інстанції ВСУ витребувати матеріали кримінального провадження відповідно до вимог ч.3 ст. 388 КПК України ( в ред. 1960р.);

- вважає, що дані зміни, що були внесені до його касаційної скарги технічним способом при ксерокопіюванні, не відповідають вимогам ст. 350 КПК України ( в ред. 1960р.), оскільки неможливо зрозуміти суті викладеного у касаційній скарзі, тому це унеможливлює її розгляд в суді касаційної інстанції на підставі ч.3 ст. 388 КПК України ( в ред. 1960р.), оскільки справа не може бути витребувана, за виключенням суду касаційної інстанції ч.3 ст. 386 КПК України ( в ред. 1960р.) то положення ч.2 ст. 353 КПК України (в ред. 1960р.) розповсюджуються на нього особисто на поновлення строку та порядку оскарження вироку Апеляційного суду Донецької області від 25.11.2004р. шляхом подачі касаційної скарги в суд касаційної інстанції, а саме до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ;

-вказує, що ним до поданого клопотання також долучені повідомлення його Європейським судом з прав людини від 21.01.2011р. про те, що 11.01.2011р. Палата, на розгляд якої була передана заява ОСОБА_1, прийняла до відома те, що вона стосується проблеми втручання до права заявників на звернення до Європейського суду з прав людини, відносно якої 14.10.2010р. Суд ухвалив рішення за справою. Палата вирішила у відповідності із ст. ст. 54 § 2 (b) Регламенту Суду, повідомити про заяву ОСОБА_1 Уряд України, але на даній стадії провадження по справі не пропонувати Уряду України надати письмові зауваження відносно прийнятності та по суті справи, заява буде розглядатись у пріоритетному порядку;

-вказує, що до поданого клопотання він долучив лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21.01.2015р. на імя ОСОБА_1 йому було повідомлено про неможливість розгляду ВСУ його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Донецької області від 17.02.2003р. щодо ОСОБА_2, оскільки відповідно до вимог КПК України 2012р. ОСОБА_1 необхідно звернутись до Апеляційного суду Донецької області, при цьому ОСОБА_1 був проінформований про те, що ЗУ « Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. із глави 32 ст. 400-4, якою передбачались підстави для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження, скасовано процедуру перегляду судових рішень у вказаному порядку.

Дослідивши матеріали клопотання, додатки до нього, заслухавши думку прокурора, який прохав відмовити у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне вироку Апеляційного суду Донецької області від 25.11.2004р., колегія суддів дійшла до висновку, про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подачу касаційної скарги до суду касаційної інстанції, а саме до Вищого спеціалізованого суду по розгляду цивільних та кримінальних справ України за такими підставами.

Відповідно до вимог ст. 34 ч.1 КПК України ( в ред. 1960р.) апеляційним судам областей до прийняття ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010р., який набрав чинності 03.08.2010р., були підсудні кримінальні справи про злочини, за вчинення яких Кримінальним кодексом України, передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_1 органом досудового розслідування був обвинувачений у вчиненні ряду злочинів за КК України (1960р.) та (2001р.) в тому числі й за ст. 93 п «а», «з», «і» КК Україні (в ред. 1960р) санкція якої, передбачала міру покарання у виді довічного позбавлення волі, тому справа за обвинуваченням ОСОБА_1 була підсудна апеляційному суду Донецької області.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 25.11.2004р. ОСОБА_1 засуджено за ст. ст. 94, 93 п.п. «а», «з» , «і», 142 ч.3, 145 ч.2 ( в ред. 1960р.) та ст. ст. 122 ч.1, 185 ч.1, 263 ч.1, 396 ч.1 КК України ( в ред. 2001р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю

У резолютивній частині вказаного вироку у відповідності з вимогами ч.9 ст. 335 КПК України ( в ред. 1960р.) зазначено про порядок та строк оскарження вироку, а саме що на вирок можуть бути подані касаційні скарги та касаційне подання до Судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України через Апеляційний суд Донецької області на протязі місяця з моменту його проголошення, а засудженими з моменту вручення копії вироку.

Зазначений вирок був постановлений апеляційним судом Донецької області, як судом першої інстанції.

На час постановлення вироку відносно ОСОБА_1 у відповідності із п.1 ч.1 ст. 383 КПК України (1960р.) у касаційному порядку могли бути перевірені вироки, ухвали та постанови, постановлені апеляційним судом , як судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 386 КПК України ( 1960р.) касаційні скарги та подання на судові рішення зазначені у ч.1 ст. 386 КПК України (1960р.) могли бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, який оскаржується, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку до Верховного Суду України.

22.12.2004р. на підставі цього засудженим ОСОБА_1 на вказаний вирок була подана касаційна скарга до Верховного Суду України.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23.02.2006р. вирок Апеляційного суду Донецької області від 25.11.2004р. відносно ОСОБА_1 змінено та прийнято рішення вважати його засудженим за сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК України 1960р., за ст. ст. 122 ч.1, 185 ч.1, 396 ч.1, 263 ч.1, 145 ч.2, 142 ч.3, 94, 93 п.п. «а», «з», «і» КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

В цей же день, вирок Апеляційного суду Донецької області від 25.11.2004р. набрав чинності 25.02.2006р. та відповідно до вимог ст. 400-3 КПК України ( в ред. 1960р.) вказана ухала була остаточною і звернена до виконання Апеляційним судом Донецької області, як судом першої інстанції.

Таким чином, клопотання ОСОБА_1 про прийняття до свого провадження його клопотання про поновленні строку на подачу касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на підставі ст. 117 КПК України ( 2012р.), ст. 353 ч.2 КПК України (1960р.) та поновлення зазначеного строку не ґрунтується на вимогах діючого Кримінального процесуального законодавства, та не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст. 353 КПК України ( в ред. 1960р.)

УХВАЛИЛА:

Відмовити у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження до Вищого спеціалізованого суду по розгляду цивільних та кримінальних справ України вироку Апеляційного суду Донецької області від 25.11.2004р., яким його засуджено за ст. ст. 94, 93 п.п. «а», «з» , «і», 142 ч.3, 145 ч.2 ( в ред. 1960р.) та ст. ст. 122 ч.1, 185 ч.1, 263 ч.1, 396 ч.1 КК України ( в ред. 2001р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Відповідно до ст. 353 ч.5 КПК України ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.