Ухвала суду № 62263737, 26.10.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/1057/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1841/2016

Категорія 5

Головуючи й в 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Новікова Г. В.

УХВАЛА

І М Е Н ЕМ У К РА Ї Н И

26 жовтня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Новікової Г. В.,

суддів: Біляєвої О.М., Гапонова А.В.,

при секретарі: Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 05 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення права власності на частку у спільному майні, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 10 січня 1987 року він перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою.

21 квітня 2003 року ним за договором купівлі-продажу було придбано будинок101 по вул. Островського в м. Костянтинівка.

Знаходячись у шлюбі, він з відповідачкою та донькою проживав у квартирі його батька за адресою: АДРЕСА_1.

Після припинення стосунків між ним та ОСОБА_3 був укладений усний договір, відповідно до якого квартира, в якій вони разом проживали, переписується на їх доньку ОСОБА_4, замість цього донька та відповідачка повинні виписатись із будинку; погоджено, що після цього ОСОБА_3 та донька не мають права на предявлення претензій, повязаних з вказаним будинком.

28 листопада 2012 року шлюб між сторонами розірваний, але ОСОБА_3 не виписалась з будинку, відмовилась від утримання своєї частки у спільному будинку та утримання прибудинкової території в належному стані, ніколи з того часу не сплачувала комунальні послуги. Ремонт у будинку та всі комунальні платежі з лютого 2013 року по червень 2015 року позивач сплачував з своїх власних коштів.

08 липня 2015 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, тому всі поточні матеріальні затрати, повязані з утриманням будинку, вони несуть разом без участі відповідачки.

На думку позивача, ОСОБА_3 порушує його право власності, доставляє йому багато неприємностей різного характеру в користуванні оспорюваним будинком. Відповідачка ніяким чином не виконує вимоги законодавства, а саме ст.68 СК України, ч.2 ст. 318, 319,322 ЦК України, щодо володіння, користування, розпорядження своєю часткою в спільній власності; не виконує зобовязання щодо утримання належного їй майна.

У звязку з зазначеним, просив суд позбавити права власності ОСОБА_3 на частку у спільній власності на будинок.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 05 вересня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог. Вказує, що суд першої інстанції в рішенні помилково визначив, що для позбавлення частини у спільній власності необхідна наявність всіх чотирьох умов, передбачених статтею 365 ЦК України, із змісту норми ст. 365 ЦК України припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якої з обставин , передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.365 ЦК України, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Зазначив, що судом було встановлено, що в даному випадку річ є неподільною та спільне користування цим майном є неможливим; відповідач з 2012 року не мешкає за адресою будинку, а з 2003 року по 2012 рік цей будинок був як садиба та не міг використовуватись в якості житлового за відсутності в ньому основних комунікацій. Більш того, відповідачка мешкає в трикімнатній квартирі АДРЕСА_2, тому позбавлення частки не завдає істотної шкоди її інтересам та інтересам членів її сім`ї.

На думку позивача, в даному випадку є підстави, передбачені п.2,3, 4 ч.1 ст. 365 ЦК України, тому рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та практиці Верховного Суду України.

В судове засідання зявилися ОСОБА_2 та його представник за дорученням- Варбан О.В., ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що будинок №101 по вул. Островського в м. Костянтинівка ОСОБА_2 було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2003 року в період перебування в шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Будинок загальною площею 51,7 кв.м..

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 28 листопада 2012 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, зареєстрований 10 січня 1987 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області, актовий запис №23.

ОСОБА_3 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 07.07.2005 року, що не оспорюється сторонами.

Статтями 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 ст. 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне користування і володіння майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

З указаного вбачається, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-яких з передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України обставин, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

За частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не довів наявність обставин, передбачених ст. 365 ЦК України, для припинення права власності відповідачки як співвласника будинку та не довів, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. А крім того, не виконав обовязкової умови про внесення на депозит суду вартості частки співвласника.

Сама по собі несплата відповідачем комунальних послуг та неприйняття участі в утриманні спірного будинку також не є підставою для позбавлення права власності на належне йому майно. Це питання може бути вирішено у іншому порядку.

Доводи про те, що річ є неподільною та спільне користування цим майном є неможливим не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки на зазначені обставини не надані будь які докази.

Та обставина , що відповідачка з 2012 року не мешкає за адресою будинку, а з 2003 року по 2012 рік цей будинок був як садиба та не міг використовуватись в якості житлового за відсутності в ньому основних комунікацій; відповідачка мешкає в трикімнатній квартирі АДРЕСА_2, не може бути підставою для позбавлення права власності на підставі ст..365 ЦК України.

Висновок суду про те, що для задоволення позову суд має встановити наявність усіх,передбачених ст.365 ЦК України, підстав; відсутність хоча б однієї із них свідчить про неможливість задоволення позову співвласника- слід виключити з мотивувальної частини рішення як зайвий. Зазначений висновок не впливає на правильність правових висновків суду при ухваленні рішення.

Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані.

Доводи,приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права,яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 05 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: