Постанова № 62260383, 25.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/4433/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Литвиненко І.В.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Желтобрюх І.Л.

Мамчура Я.С.

При секретарі Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

03 травня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління пенсійного фонду України в якому просив визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області про поновлення виплати пенсії в розмірі 1 406,40 грн.; зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області поновити позивачу виплату пенсії з дати подання ним заяви про поновлення виплати пенсії в розмірі 1 406,40 грн.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 серпня 2016 року даний адміністративного позову - задоволено.

Визнано дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_3 неправомірними.

Зобов'язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області поновити ОСОБА_3 призначену 01 травня 2010 року пенсію за вислугу років, починаючи з 03 грудня 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи даний позов, місцевий суд дійшов висновку, що для поновлення виплати пенсії в раніше призначеному розмірі, достатнім було подання позивачем саме заяви про поновлення виплати пенсії з відповідним підтверджуючим документом про звільнення. При цьому підстави для призначення йому нової пенсії відсутні, оскільки на час призначення, пенсія була призначена на загальних підставах.

З таким висновком суду не можна погодитися.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що оскільки п.1 статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", передбачено, що військовослужбовцям, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби, то і право у головного управління призначити позивачу пенсію виникло тільки після звільнення позивача з військової служби відповідно до Наказу від 11 липня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно наказу УМВС України у Чернігівській області №84 о/с від 29 квітня 2010 року ОСОБА_3 був звільнений з 30 квітня 2010 року з органів внутрішніх справ за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

30 квітня 2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Починаючи з 01 травня 2010 року позивачу була призначена пенсія за вислугою років в розмірі 70% грошового утримання в розмірі 1406 грн. 40 коп.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року було визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 29 квітня 2010 року № 84 о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_3 (НОМЕР_1), інспектора сектору дорожньо-патрульної служби та організації розшуку викраденого автомототранспорту відділу Державної автомобільної інспекції УМВС, 30 квітня 2010 року, з органів МВС у відставку (зі зняттям з військового обліку) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) та поновлено ОСОБА_3 (НОМЕР_1), на посаді інспектора сектору дорожньо-патрульної служби та організації розшуку викраденого автомототранспорту відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області з 30 квітня 2010 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2013 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, третя особа - 25 відділ внутрішньої безпеки ( в Чернігівській області) Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірними і скасування наказів, поновлення на роботі скасовано, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року залишено в силі.

Враховуючи вказані рішення судів, наказом УМВС України в Чернігівській області від 06 червня 2014 року №139 о/с позивача було поновлено на раніше займаній посаді з 30 квітня 2010 року з скасуванням наказу УМВС України в Чернігівській області від 29 квітня 2010 року №84 о/с пункту в частині звільнення позивача з військової служби за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

У зв'язку із своїм поновленням на роботі в органах внутрішніх справ позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення виплати пенсії, яка була припинена з 01 липня 2014 року.

Наказом УМВС України в Чернігівській області від 11 липня 2014 року на підставі рапорту позивача останнього було звільнено з займаної посади в органах внутрішніх справ з 11 липня 2014 року.

Після звільнення позивача із займаної посади протоколом від 12 липня 2014 року позивачу було повторно призначена пенсія за вислугою років в розмірі 949 грн.

15 жовтня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив поновити йому виплату пенсії, яка була призначена з 19 лютого 2011 року в сумі 1 406,40 грн., однак відповідач призначив йому пенсію в розмірі 949,00 грн.

Позивач не погодився зі зменшенням розміру його пенсійних виплат, вважав що у відповідача були відсутні підстави призначати нову пенсію, а необхідно було відновити виплату пенсії, яка призначена в 2011 році, у зв'язку з чим звернувся до відповідача з заявою від 15 жовтня 2015 року про поновлення виплати пенсії призначеної 19 лютого року в сумі 5 023,58 грн.

Листом від 04 листопада 2015 року №1322/03/К-12 відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії призначеної в 2011 році, зазначивши що пенсія призначається за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням і обчислюється з 70 % розміру грошового забезпечення з 12 липня 2014 року, а відтак підстав для призначення пенсії з урахуванням грошового забезпечення за іншою посадою немає. Крім того відповідач у своєму листі зазначив, що у зв'язку із тим, що позивач поновлений на службі з 30 квітня 2010 року виникла переплата пенсії за період з 01 травня 2010 року по 30 червня 2014 року в сумі 82 684,60 грн. Оскільки сума боргу позивачем повернута не була, Управлінням Пенсійного фонду Украйни в Чернігівській області було прийнято рішення від 22 серпня 2014 року № 475 про стягнення сум пенсії виплачених надміру у розмірі 20 % пенсії позивача щомісячно до повного погашення переплати.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Обговорюючи правомірність такої відмови, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, пенсія позивачу призначена з 19 лютого2011 року.

Згідно п. 2 статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим законом, у разі повторного прийняття їх на службу до органів внутрішніх справ виплата пенсії на час їх служби припиняється. При наступному звільненні їх зі служби виплата їм пенсії здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Статтею 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.

При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Судом встановлено, що припинення виплати пенсії було зумовлено зарахуванням позивача на службу до органів внутрішніх справ.

На думку суду першої інстанції, після звільнення ОСОБА_3 в запас Збройних сил України з посади юрисконсульта сектору моніторингу та юридичного забезпечення управління Державної автомобільної інспекції УМВС, пенсія йому не могла бути призначена знову, оскільки вона вже була нарахована та її виплату припинено, тобто виплата цієї пенсії органом ПФУ, відповідно до діючого законодавства, могла бути лише поновленою з урахуванням загальної вислуги років на день звільнення.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з пенсійним органом та зазначає, що звільнення позивача з військової служби з 30 квітня 2010 року було визнано протиправним. Відповідно, факт звільнення позивача зі служби юридично відсутній. Крім того, Наказом № 139 від 06 червня 2014 року позивача було поновлено, а не повторно прийнято на раніше займаній посаді з 30 квітня 2010 року із скасуванням наказу УМВС України в Чернігівській області від 29 квітня 2010 року № 84 о/с пункту в частині звільнення позивача з військової служби. Тобто, факт повторного прийняття на військову службу також юридично відсутній.

Отже, оскільки юридично відсутні факти звільнення з військової служби та повторного прийняття на військову службу, то і поновлювати раніше призначену пенсію позивачу в тому ж розмірі, у головного управління не було правових підстав.

Враховуючи вищевикладене, доводи і твердження суду про те, що законодавець встановив обов'язок відповідних пенсійних органів саме поновити раніше призначену пенсію з урахуванням загальної вислуги років, позбавивши їх права знову (повторно) призначати пенсію. При цьому, розмір пенсії повинен кожного разу збільшуватися з урахуванням збільшення років (терміну) служби (загальної вислуги років на день останнього звільнення) - не стосується даного предмету спору і не можуть бути підставою для задоволення позову.

Оскільки п.1 статті 2 Закону №2262 передбачено, що військовослужбовцям пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби, то і право у головного управління призначити позивачу пенсію виникло тільки після звільнення позивача з військової служби.

При цьому, звільнення військовослужбовців з військової служби відбувається згідно наказу командира військової частини. Наказ про звільнення позивача у запас Збройних Сил України виданий 11 липня 2014 року. Це єдиний юридично дійсний наказ про звільнення позивача з військової служби, інших наказів - не існує.

Враховуючи наказ про звільнення позивача, подану заяву позивача про призначення пенсії (копія додається) та відповідно до "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 ГУ НП в Чернігівській області (на той момент УМВС України в Чернігівській області) було направлено пакет документів для призначення пенсії позивачу.

Відповідно до поданих документів вислуга років позивача на день звільнення (згідно наказу №188 о/с від 11 липня 2014 року) в календарному обчисленні становить 25 років 9 місяців 23 дні, у пільговому обчисленні - 27 років 4 місяці 28 днів.

Розрахунком вислуги років, складеним УМВС України в Чернігівській області, підтверджено зарахування періоду служби позивача в ОВС з 09 травня 1984 року по 11 липня 2014 року.

Тобто, твердження позивача, що головним управлінням не враховано при призначенні пенсії загальну вислугу років на день останнього звільнення, не відповідає дійсності.

Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України N 393 від 17 липня 1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Враховуючи вимоги п.7 постанови КМУ №393 середній розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій для обчислення пенсії позивачу визначено головним управлінням за період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2014 року (24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням).

Управлінням Державтоінспекції УМВС України в Чернігівській області була надана головному управлінню довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за період з липня 2012 року по червень 2014 року, згідно із якою середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням складає 0 грн. 00 коп.

Отже, враховуючи вищевказану довідку про додаткові види грошового забезпечення, грошовий атестат від 21 червня 2014 року №16, а також вимоги вищевказаних нормативно-правових актів, позивачу була призначена пенсія за вислугу років в розмірі 70% грошового забезпечення (з урахуванням мінімального розміру пенсії з 01 січня 2015 року) - 949 грн.

Враховуючи вищевикладене, законних підстав для поновлення позивачу пенсії у головного управління немає, тому дії головного управління відповідають повноваженням та нормам чинного законодавства.

Таким чином, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 серпня 2016 року - скасувати та прийняти нову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.