Рішення № 62259053, 19.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5563/16 Справа № 185/2936/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бабій С. О. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Дніпро 19 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Ткаченко І.Ю.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить зменшити розмір аліментів, стягнутих з нього за рішенням суду на користь відповідача на утримання сина.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів в іншій сім'ї у нього народився син ОСОБА_5, який разом з матір'ю знаходиться на його утриманні., а тому, враховуючи зміни його сімейного та матеріального стану просить задовольнити позовні вимог /а.с.2-3/.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, зменшено розмір аліментів, визначений рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2007 року, та стягуюється з позивача на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку від дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання щодо судових витрат.

Відкликано виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду від 16 квітня 2007 року у цивільній справі №2-4442-07, з дня набрання рішенням суду законної сили /а.с.49-51/.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /а.с.54-56, 66-68/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 30 серпня 2003 по 21 жовтня 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі /а.с.4, 6/.

Від шлюбу мають спільну дитину - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис №785 зроблено 07.09.2004 року, дитина після розірвання шлюбу проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні /а.с.7/.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2007 року стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання їх неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку /а.с.4/.

Позивач створив нову сім'ю з ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народився син ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис № 325 зроблено 03 квітня 2014 року /а.с.5/.

Відповідно до довідки про реєстрацію та склад сім'ї дані особи спільно мешкають за адресою АДРЕСА_1

З наданих пояснень вбачається, що ОСОБА_4 на даний час не працює та знаходиться на утриманні позивача разом з їх спільною дитиною.

Статтею 180 Сімейного Кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 ст.183 Сімейного Кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 СК України та п.17 постанови Пленуму Верховного суду України N 3від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК, а саме мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Розглядаючи справу за наведених обставин та вимог законодавства, суд першої інстанції ухвалюючи рішення прийшов до правильного висновку щодо зменшення розміру аліментів на утримання дитини, враховуючи що у відповідача народилася дитини у зв'язку з чим змінився як сімейний стан так і матеріальний, оскільки малолітній ОСОБА_5 також потребує грошові кошти на своє утримання з боку батька.

Посилання позивача в своїй апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не було досліджено всіх обставин по справі, оскільки ухвалюючи рішення керувався лише доводами позивача у зв'язку з чим не в повному обсязі було з'ясовано обставини, що мають значення по справі, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Щодо посилань апелянта на те, що дитина яка народилася у позивача і проживає разом з ним не потребує аліментів та значних затрат на утримання, оскільки її мати отримує матеріальну допомогу від держави, то з ними погодитися не можна.

В силу ст. 142 та 180 СК України діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, які зобов'язанні утримувати їх до досягнення повноліття, отже вказані посилання відповідача щодо визначення розміру аліментів з урахуванням рівних прав та інтересів іншої дитини позивача колегія суддів не може прийняти до уваги.

Посилання на поліпшення матеріального стану позивача також не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не було надано будь-яких належних доказів на підтвердження даних обставин.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення судового збору з відповідача на користь позивача в силу приписам ст. 88 ЦПК України.

Але з таким висновком суду погодитись не можна, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник відносно розміру стягнутих аліментів рішенням суду від 16 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

З урахуванням суті спору та зазначених вище положень законодавства колегія суддів приходить до висновку, що судові витрати не підлягають стягненню з відповідача та залишаються за позивачем.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат по справі, та ухваленню нового в цій частині. В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 551,20 грн. - скасувати.

Судові витрати залишити за позивачем

В іншій частині залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

Ткаченко І.Ю.