Рішення № 62259041, 19.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5793/16 Справа № 186/656/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Янжула С. А. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Дніпро 19 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Варенко О.П.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у травні 2016 року звернулися до суду з позовом, в якому просять усунути перешкод з боку ОСОБА_6 щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що починаючи з 15 жовтня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебувають у шлюбі, від якого мають спільну малолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зараз подружжя проживають окремо один від одного та дочка проживає разом з матір'ю. Посилаючись на перешкоду з боку відповідача позивачі просять визначити спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною /а.с.2-5/.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року заявлені позовні вимоги задоволено, зобов'язати ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити спосіб участі у вихованні та спілкуванні батька з його донькою, шляхом побачення та спілкування два рази на тиждень на протязі від 1 до 2 годин за попереднім погодженням з відповідачем у вихідні дні позивача. Також визначити спосіб участі у вихованні та спілкуванні діду та бабусі з онукою, шляхом побачення та спілкування два рази на тиждень на протязі від 1 до 2 годин за попереднім погодженням відповідачем /а.с.28-30/.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення /а.с.33/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ч.1 ст.309 ЦПК України, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_9, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про народження за відповідним актовим записом №294 від 22 грудня 2015 року /а.с.13/.

Починаючи з 15 жовтня 2011 року сторони перебувають у шлюбі, проте на теперішній час подружжя проживає окремо, дочка проживає разом з матір'ю /а.с.14/.

Витягом з протоколу №2 від 17 лютого 2016 року засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Першотравенської міської ради підтверджується, що ОСОБА_3 рекомендовано спілкуватися з малолітньою донькою ОСОБА_7 за місцем її проживання та попередньою домовленістю з матір'ю дитини /а.с.15/.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_10 та бабусей й дідом малолітньої ОСОБА_9, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження за актовим записом 51 від 10 серпня 1984 року /а.с.12/.

Позивачі, пред'явивши позов, посилалися на те, що відповідач чинить їм перешкоди у спілкуванні з дитиною, посилаючись що фактично з жовтня 2015 року між сторонами почалися непорозуміння щодо прийняття участі позивача у вихованні доньки.

Задовольняючи позовні вимоги та визначаючи порядок зустрічей батька з дочкою та діда й бабусі з онукою за попереднім погодженням з матір'ю дитини, суд першої інстанції виходив з того, що наявні перешкоди з боку відповідача по відношенню до позивачів у спілкуванні з дитиною, тобто погодився з наведеними доводами, якими було обґрунтовано заявлені вимоги. Разом з тим, прийшов до висновку, що відповідачем були визнані позовні вимоги.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, з наступних підстав.

Звертаючись до суду з відгуком на позовну заяву при розгляді даної справи, відповідач зазначила, що вона не заперечує щодо участі позивача та його батьків у вихованні та утриманні їх спільної доньки. Просила суд врахувати, що буде тільки рада безпосередньої участі позивачів у розвитку здібностей дитини, а також в забезпеченні її всім необхідним для нормального розвитку та становлення /а.с.23/. Проте, зазначене не свідчить про визнання позовних вимог з боку відповідача, а навпаки свідчить про відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною на які посилаються позивачі.

Законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини та право, зокрема, бабусі та діда на спілкування з онукою та право приймати участь у її вихованні. Окрім того, батьків законодавством зобов'язано вирішувати всі питання виховання дитини спільно (ст. 157 СК України).

Законодавством також встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Слід зазначити, що прийняте рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для батьків (ст. 158 СК України).

І лише у випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому із батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки га піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ст..159 СК України).

Проте, в матеріалах справи міститься витяг з протоколу №2 від 17 лютого 2016 року засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Першотравенської міської ради, яким лише рекомендовано батьку спілкуватися з малолітньою донькою за місцем її проживання та попередньою домовленістю з матір'ю. Однак, самого рішення органу і піклування відповідно ст..158 СК України, яким би було встановлено певний порядок спілкування з дитиною позивачем надано не було, також не було надано будь-яких доказів на підтвердження наявних перешкод з боку відповідача по відношенню позивачів у спілкуванні з дитиною. Отже, враховуючи що позивачами не було надано будь-яких доказів на підтвердження порушення відповідачем встановленого рішенням органу опіки та піклування порядку спілкування з дитиною, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність підстав для звернення до суду з даними вимогами.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, статтею 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Проте, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що на час звернення до суду з позовом малолітній ОСОБА_7 виповнилось лише 5 місяців та дитина знаходилася на грудному вигодовуванні, що вимагає постійної присутності матері та її нагляду.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 205, 303, ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року - скасувати.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Варенко О.П.

Демченко Е.Л.