Вирок № 62258748, 27.10.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2081/16

№ 1-кп/183/541/16

В И Р О К

іменем України

27 жовтня 2016 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Мельника О.М.,

суддів Крохмалюк І.П., Лили В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Білокурової А.Р.,

прокурора Баклана В.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42015040010000365 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, громадянина України, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, солдата військової частини польова пошта В4745, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 408, ч. 3 ст. 410 КК України, -

в с т а н о в и в :

16 лютого 2015 року наказом № 34 (по стройовій частині) командира військової частини польова пошта В4745 військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду водія-механіка відділення слюсарно-механічних робіт і поточного ремонту агрегатів ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти. Солдат ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, Військової присяги, бути взірцем виконання службового обов'язку, не порушувати військову дисципліну, не залишати без дозволу командирів розташування військової частини та місця служби, зберігати військове майно, утримуватись самому та утримувати співслужбовців від незаконних проступків, стримувати їх від вчинення протиправних дій, берегти державне майно, не допускати негідних вчинків.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію» від 15.01.2015 року №113-VIII, який набув чинності 20.01.2015 року, в Україні з 20.01.2015 року діє особливий період.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини» від 12.02.2015 року №194-VIII, який набув чинності 05.03.2015 року, положення статей 402 - 405, 407 - 411, 413, 418 - 421, 425, 426, 428, 435 Кримінального кодексу України було викладено в новій редакції, яка посилює відповідальність за вчинення військових злочинів в умовах особливого періоду.

15 травня 2015 року заступником командира військової частини польова пошта В4745 майором ОСОБА_3 на підставі нарядів №№755,756 отримано з військової частини А3358 (м. Житомир) мобілізовану військову техніку, зокрема автомобілі марки «ВАЗ 2121» з реєстраційним номером НОМЕР_6, «УАЗ 469Б» з реєстраційним номером НОМЕР_7, «УАЗ 469» без реєстраційного номеру, номер шасі НОМЕР_9, вантажівку марки «MAN 19.403» з реєстраційним номером НОМЕР_10, напівпричіп марки «SCHMITZ SPR 24L-13.62E» з реєстраційним номером НОМЕР_8.

17 травня 2015 року до військової частини А1126, яка дислокується в смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, прибула отримана з військової частини А3358 зазначена вище автомобільна техніка військової частини польова пошта В4745 для проведення її дозаправки, відпочинку водіїв та подальшого слідування до пункту постійної дислокації військової частини польова пошта В4745 в м. Дружківка Донецької області.

19 травня 2015 року о 04 годині 30 хвилин солдат ОСОБА_2, знаходячись на території військової частини А1126, яка дислокується в смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, користуючись вільним доступом до транспортних засобів військової частини польова пошта В4745, сів за кермо вантажівки марки «MAN 19.403» з реєстраційним номером НОМЕР_10 з напівпричепом марки «SCHMITZ SPR 24L-13.62E» з реєстраційним номером НОМЕР_4, у якому знаходилися автомобілі марки «ВАЗ 2121» з реєстраційним номером НОМЕР_6, «УАЗ 469Б» з реєстраційним номером НОМЕР_7, «УАЗ 469» без реєстраційного номеру, номер шасі НОМЕР_9, та без відповідного дозволу виїхав за межі території військової частини А1126 і тим самим незаконно заволодів засобами пересування військової частини польова пошта В4745 на загальну суму 609 342 гривень 61 копійка, в результаті чого отримав можливість вільно розпоряджатися ними на власний розсуд, тим самим викрав їх. Після цього, солдат ОСОБА_2, діючи згідно відведеної йому ролі, зупинився на узбіччі дороги поблизу с. Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області та залишив вищезазначену викрадену ним мобілізовану автомобільну техніку, а сам на попутному транспорті вирушив у напрямку м. Києва.

Крім того, 19 травня 2015 року приблизно о 4 годині 30 хвилин, після вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, солдат ОСОБА_2, діючи з метою уникнути кримінальної відповідальності, маючи намір ухилитися від військової служби взагалі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, самовільно без дозволу командування військової частини залишив місце служби - військову частину А1126 в смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, чим незаконно припинив виконувати свої службові обов'язки, час проводив на власний розсуд, не приймаючи заходів для повернення до місця служби. 13 лютого 2016 року солдат ОСОБА_2 був затриманий правоохоронними органами у м. Києві.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні. Показав, що з лютого 2015 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині польова пошта В4745 на посаді водія-механіка. У травні 2015 року він та інші військовослужбовці його військової частини прибули до м. Озерне Житомирської області, у військовій частині А3358 отримали автомобільну техніку та вибули до військової частини А1126 в смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області. На той час він вкрай потребував грошових коштів, оскільки захворіла його дружина і вони необхідні були для її лікування. Його знайомим йому було запропоновано викрасти автомобільний транспорт у військовій частині за винагороду, і він на це погодився. За попередньою домовленістю він повинен був вигнати автотранспорт за територію військової частини, а його знайомий там її забере і пізніше розрахується із ним. Приблизно в ніч на 19.05.2015 року він ночував в автомобілі «MAN», а вранці приблизно о 04.30 год. виїхав на вказаному автомобілі з напівпричепом, на якому також знаходились 3 легкові автомобілі, з території військової частини А1126 без дозволу командування, та в подальшому, як домовлявся зі своїм знайомим, залишив вказану автомобільну техніку на узбіччі дороги біля с. Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області, щоб останній її забрав. Потім він на попутному транспорті вирушив до м. Києва і через декілька днів на свою банківську картку отримав гроші за викрадений ним автотранспорт. В скоєному щиро кається. Цивільний позов військової частини польова пошта В 4745 визнав частково в сумі 400 000 гривень з огляду на надмірну суму матеріальної шкоди, заявлену позивачем.

В судовому засіданні судом були досліджені докази на підтвердження пред'явленого обвинувачення, а саме:

- наказ № 34 (по стройовій частині) від 16.02.2015 року командира військової частини польова пошта В4745, яким солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду;

- витяг з кримінального провадження № 42015040010000365 від 02.07.2015 року, згідно якого до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2015 року було внесено відомості за фактом викрадення 19.05.2015 року солдатом ОСОБА_2 автомобільної техніки військової частини польова пошта В4745, а 01.07.2015 року - відомості за фактом самовільного залишення солдатом ОСОБА_2 військової частини;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.05.2015 року, згідно якого від заступника командира військової частини польова пошта В4745 ОСОБА_3 прийнято заяву про те, що 19.05.2015 року солдат ОСОБА_2 самовільно на автомобілі марки «MAN» з напівпричепом, в якому знаходились 3 легкові автомобілі, залишив територію військової частини А1126;

- мобілізаційне розпорядження Ємільчинського РВК Житомирської області від 28.01.2015 року, акти технічного стану легкового автомобіля ВАЗ 2121 д/н НОМЕР_6 від 05.02.2015 року та 15.05.2015 року, довідка про прийом машин від 30.01.2015 року, згідно яких вказаний автомобіль, що належить ДП «Ємільчинський лісгосп АПК», було передано до військової частини А3358 за мобілізацією;

- мобілізаційне розпорядження Чорняхівського РВК Житомирської області від 12.02.2015 року, акти технічного стану легкового автомобіля «УАЗ 469Б» д/н НОМЕР_7 від 24.02.2015 року та 15.05.2015 року, довідка про прийом машин, згідно яких вказаний автомобіль, що належить ПАФ «Дружба», було передано до військової частини А3358 за мобілізацією;

- мобілізаційне розпорядження Дарницького РВК м. Києва від 14.01.2015 року, акт прийому-передачі автомобіля «MAN 19.403» з реєстраційним номером НОМЕР_10, акт технічного стану від 15.05.2015 року, список машин та довідка про прийом машин, прийнятих Дарницьким РВК м. Києва, згідно яких вказаний автомобіль, що належить ТОВ «Укррос-Транс», було передано до військової частини А3358 за мобілізацією;

- мобілізаційне розпорядження Дарницького РВК м. Києва від 14.01.2015 року, акт технічного стану від 15.05.2015 року, список машин та довідка про прийом машин, прийнятих Дарницьким РВК м. Києва, згідно яких напівпричіп марки «SCHMITZ SPR 24L-13.62E» з реєстраційним номером НОМЕР_4, що належить СП «Євротрейд», було передано до військової частини А3358 за мобілізацією;

- наряд №872 від 24.09.2013 року та акт технічного стану, згідно яких автомобіль «УАЗ 469» без реєстраційного номеру, номер шасі НОМЕР_9, належить Міністерству оборони України та переданий військовій частині А3358;

- наряди №№755,756 від 15 травня 2015 року, згідно яких заступником командира військової частини польова пошта В4745 майором ОСОБА_3 отримано з військової частини А3358 (м. Житомир) для доставки до військової частини А1126 (для військової частини польова пошта В4745) автомобілі марки «ВАЗ 2121», «УАЗ 469Б», «УАЗ 469», вантажівку марки «MAN», напівпричіп марки «SCHMITZ»;

- рапорт командира ремонтної роти військової частини польова пошта В4745 від 19.05.2015 року щодо самовільного залишення солдатом ОСОБА_2 військової частини та привласнення останнім автомобільної техніки;

- наказ № 274 від 19.05.2015 року командира військової частини польова пошта В4745 про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_2 та заволодіння ним автомобільною технікою;

- акт проведення службового розслідування та наказ № 340 від 29.05.2015 року командира військової частини польова пошта В4745 про підсумки службового розслідування, за результатами якого встановлено факт самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_2 та заволодіння ним автомобільною технікою, а саме автомобілем марки «MAN 19.403», напівпричепом марки «SCHMITZ», автомобілем марки «ВАЗ 2121», автомобілем марки «УАЗ 469Б», автомобілем марки «УАЗ 469».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що проходить військову службу на посаді заступника командира з озброєння військової частини польова пошта В4745, ОСОБА_2 був його підлеглим. В травні 2015 року, точну дату не пам'ятає, у військовій частині А3358 його військовою частиною була отримана мобілізована автомобільна техніка, у тому числі вантажівка «MAN», напівпричіп «SCHMITZ», автомобіль «ВАЗ 2121» та 2 автомобілі «УАЗ», яка була доставлена до військової частини А1126 в смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області для проведення її дозаправки, відпочинку водіїв та подальшого слідування до пункту постійної дислокації військової частини в м. Дружківка Донецької області. Водієм вантажівки «MAN» з напівпричепом «SCHMITZ» був ОСОБА_2 Вранці в день відправки автомобільної техніки до м. Дружківка Донецької області йому доповіли, що з території військової частини зник автомобіль «MAN» з напівпричепом та відсутній солдат ОСОБА_2 Після цього у військовій частині почались розшукові заходи, телефон ОСОБА_2 не відповідав. Йому відомо, що ОСОБА_2 в ніч перед виїздом повинен був ночувати в казармі, але залишився ночувати в автомобілі «MAN». Черговий по табірному збору йому доповів, що ОСОБА_2 перед виїздом на автомобілі «MAN» з території військової частини А1126 повідомляв патрулю, що виконує розпорядження командира військової частини, тому його випустили за ворота військової частини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що приблизно 17.05.2015 року заступив на чергування по військовій частині польова пошта В4745, яка тимчасово розміщувалась на території військової частини А1126. Йому командуванням частини було поставлено завдання прийняти колону техніки для подальшої її відправки до м. Дружківка. Згодом прибула техніка, серед якої був вантажний автомобіль «MAN» з причепом, на якому були ще 3 легкові автомобілі. В ніч перед виїздом колони техніки до м. Дружківка деякі водії спали в автомобілях, оскільки цивільні автомобілі, до яких відноситься і автомобіль «MAN», не були опечатані. У військових автомобілях були опечатані кабіна та бензобак. Приблизно о 23.00 годині помічник йому доповів, що водій автомобіля «MAN» повідомив про свій виїзд за наказом підполковника ОСОБА_5 Згодом, приблизно о 04.00 годині автомобіль «MAN» з причепом вибув з території військової частини, але він особисто цього не бачив. Після перевірки у м. Дружківка було встановлено, що вказаний автомобіль туди не прибував і був викрадений.

Від допиту інших свідків сторона обвинувачення відмовилась, захисник та обвинувачений проти цього не заперечували з огляду на те, що обставини справи ними не оспорюються.

Всі вище перелічені докази суд визнає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірними, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв'язку не містять суперечностей, доповнюють один одного, та є беззаперечними для визнання вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 408 та ч. 3 ст. 410 КК України.

Крім того, судом було досліджено протокол огляду місця події від 19.05.2015 року, згідно якого було оглянуто територію військової частини А1126 в смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, який будь-якого доказового значення по даному кримінальному провадженню не має.

Отже, дослідивши наведені докази, суд вважає, що вони кожний окремо, а також в сукупності, доповнюючи один одного, підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, і підтверджують вину обвинуваченого у пред'явленому йому обвинуваченні. Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, його дії слід кваліфікувати за:

-ч. 3 ст. 410 КК України - як викрадення військовослужбовцем засобів пересування, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах особливого періоду, крім воєнного стану;

-ч. 3 ст. 408 КК України - як дезертирство, тобто самовільне залишення військовослужбовцем військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин у справі, дані про особу обвинуваченого. Так, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину 1999 року народження. Суд визнає пом'якшуючими покарання обставинами щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Тому, з урахуванням обставин та тяжкості вчинених злочинів, їх наслідків у вигляді безповоротного вилучення з розпорядження Збройних Сил України мобілізованої автомобільної техніки внаслідок її викрадення за попередньою змовою з іншою особою, що підриває обороноздатність держави в особливий період, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 повинно бути призначено покарання за кожен із вчинених злочинів у виді позбавлення волі. При цьому, сама по собі наявність пом'якшуючих покарання обставин та особа обвинуваченого, з огляду на наведені вище обставини вчинення злочинів та їх негативні наслідки, не свідчить про істотне зниження ступеню тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів. Доводи обвинуваченого про те, що він вчинив злочин через складні сімейні обставини, пов'язані із хворобою дружини, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки стороною захисту не надано жодного документу, який би підтверджував ці обставини. Таким чином, суд не знаходить достатніх підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України.

Призначаючи покарання за кожен із вчинених злочинів, суд вважає, що за ч. 3 ст. 408 КК України обвинуваченому можливо обмежитись призначенням покарання у мінімальному розмірі санкції цієї статті. В той же час, покарання за ч. 3 ст. 410 КК України слід призначити у дещо більшому розмірі ніж мінімальна санкція цієї статті, але не у максимальному розмірі. Таке покарання, на переконання суду, буде відповідати обставинам справи, тяжкості вчинених злочинів, особі обвинуваченого та є достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Також, у даному кримінальному провадженні військовою частиною польова пошта В4745 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 609 342 грн. 61 коп. Позов обґрунтований тим, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, які виразилися в незаконному заволодінні засобами пересування, що належать військовій частині, останній була завдана матеріальна шкода в вищезазначеному розмірі, що підтверджується відповідними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на вказані положення ЦК України право на відшкодування спричиненої майнової шкоди має особа, майно якої пошкоджено, знищено чи втрачено.

З матеріалів справи суд вбачає, що: автомобіль «ВАЗ 2121» реєстраційний номер НОМЕР_6 належить на праві власності ДП «Ємільчинський лісгосп АПК» Житомироблагроліс; автомобіль «УАЗ 469Б» реєстраційний номер НОМЕР_7 належить на праві власності ПАФ «Дружба»; автомобіль «MAN 19.403» реєстраційний номер НОМЕР_10 належить на праві власності ТОВ «Укррос-Транс»; напівпричіп марки «SCHMITZ SPR 24L-13.62E» реєстраційний номер НОМЕР_4 належить на праві власності СП «Євротрейд».

Матеріали провадження свідчать, що вказані автомобілі були мобілізовані відповідними військовими комісаріатами до Збройних Сил України в рамках виконання військово-транспортного обов'язку підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виконання військово-транспортного обов'язку під час мобілізації, якщо не введений правовий режим воєнного чи надзвичайного стану, здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації. Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється військовими комісаріатами на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, які оформлюються відповідними розпорядженнями. Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації.

Таким чином, під час проведення мобілізації транспортні засоби підприємств, установ та організацій в рамках виконання військово-транспортного обов'язку залучаються до Збройних Сил України на тимчасовій основі для виконання покладених завдань, і підлягають поверненню їх власникам після оголошення демобілізації. Тобто таке залучення транспортних засобів не тягне за собою припинення права власності на них.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що ні військова частина польова пошта В4745, ні Міністерство оборони України, ні Держава не є власниками цих автомобілів, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити, оскільки позов заявлено неналежним позивачем. Вказане не позбавляє права власників вищезазначених автомобілів звернутися із позовом про відшкодування спричиненої шкоди в цивільному судочинстві.

В той же час, відповідно до наряду №872 від 24.09.2013 року та наряду №756 від 15 травня 2015 року автомобіль «УАЗ 469» без реєстраційного номеру, номер шасі НОМЕР_9, належить Міністерству оборони України, був переданий військовій частині А3358 та згодом переданий у розпорядження військової частини польова пошта В4745. Отже, вказаний автомобіль, який було викрадено ОСОБА_2, належав військовій частині польова пошта В4745.

Відповідно до ст. 242 КПК України для визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, слідчий або прокурор зобов'язані призначити експертизу. Отже, відповідно до вказаних положень законодавства у разі заподіяння злочином майнової шкоди фізичній чи юридичній особі, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, розмір якої визначається за результатами проведення відповідної експертизи станом на час завдання шкоди.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи №4/12.2/229 від 16.04.2016 року середня ринкова вартість автомобіля «УАЗ 469» 1984 року випуску без реєстраційного номеру, номер шасі НОМЕР_9, без урахування фактичного технічного стану, величини пробігу та умов експлуатації, станом на 19.05.2015 року складає 28 933 грн. 42 коп. Враховуючи всі обставини справи, а також те, що вина обвинуваченого у викраденні вказаного автомобіля разом з іншими автомобілями судом встановлена, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню. При цьому, доводи обвинуваченого про те, що розмір шкоди повинен визначатися виходячи з балансової (залишкової) вартості викраденого ним майна, не ґрунтуються на вимогах Закону і судом відхиляються.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. У зв'язку із наведеним витрати на проведення п'ятьох автотоварознавчих експертиз в сумі 3 518,40 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 408, ч. 3 ст. 410 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 408 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;

- за ч. 3 ст. 410 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання - з 13 травня 2016 року.

Зарахувати в строк призначеного покарання час попереднього ув'язнення ОСОБА_2 з 13 лютого 2016 року по 12 квітня 2016 року та з 13 травня 2016 року по 27 жовтня 2016 року із розрахунку, передбаченого ч.ч.1,5 ст. 72 КК України, а саме 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою.

Цивільний позов військової частини польова пошта В 4745 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь військової частини польова пошта В 4745 (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. М. Тореза, буд. 18, ЄДРПОУ 26614998, р/р 35215081090309, УДКСУ у м. Дружківка, МФО 834016) матеріальну шкоду в сумі 28 933 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять три тисячі) гривень 42 копійки.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь держави витрати на проведення судових автотоварознавчих експертиз (висновки № 4/12.2.226 від 15.04.2016 року, №4/12.2/227 від 15.04.2016 року, №4/12.2/228 від 16.04.2016 року, №4/12.2/229 від 16.04.2016 року, №4/12.2/230 від 18.04.2016 року) в сумі 3 518 (три тисячі п'ятсот вісімнадцять) гривень 40 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його оголошення.

Копію вироку видати обвинуваченому та прокурору негайно.

Головуючий суддя О.М. Мельник

Судді І.П. Крохмалюк

В.М. Лила