Ухвала суду № 62255592, 24.10.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/23864/14-ц

Провадження №2/522/1567/16

УХВАЛА

24 жовтня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

при секретарі Прусс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одеса заяву товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходитьсяцивільна справа за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник ТОВ "РАФ-ПЛЮС" подав до суду письмову заяву про закриття провадження у справі №522/23864/14-ц в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС». Мотивує вимоги тим, що у справі, яка розглядається, виник спір щодо неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором, сторонами якого є дві юридичні особи, а саме, позивач - ПАТ «ВТБ БАНК» та відповідач - ТОВ «РАФ-ПЛЮС», в звязку з чим заявник вважає, що зазначені вимоги підлягають розгляду у господарському суді.

Представник ТОВ "РАФ-ПЛЮС", який також представляє ОСОБА_1, в судове засідання зявився, просив суд задовольнити заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до юридичної особи.

Представник ПАТ «ВТБ БАНК» в судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "РАФ-ПЛЮС".

Розглянув матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог підлягає задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що предметом розгляду справи № 522/23864/14-ц є стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором як з боржника та з ТОВ «РАФ-ПЛЮС» за договором поруки як з поручителя.

Згідно до ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 2) спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статей 1 та 12 Господарського процесуального кодексу України господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Таким чином, позивач ПАТ «ВТБ БАНК» та відповідач ТОВ "РАФ-ПЛЮС" є юридичними особами, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає розгляду в суді у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Наведена позиція відображена у правовій позиції постанови Верховного суду України від 1 липня 2015 року у справі №6-745цс15.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобовязання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд предявити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобовязання, не вправі предявити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право обєднати в одній позовній заяві кілька вимог, повязаних між собою.

Відповідно до розяснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 розяснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути обєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно повязані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке обєднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Також, в правовій позиції постанови ВСУ від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1737цс15 зазначено: «Вирішуючи позовні вимоги банку та зустрічні позовні вимоги товариства, які виникли з окремих договорів кредиту, поруки й іпотеки та можуть бути самостійними й окремими предметами позову, суди зазначених вимог закону не врахували, безпідставно прийняли до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, розглянули його разом із вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.»

Аналогічним чином, наведена позиція знаходить своє відображена в постанові Верховного суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1965цс15.

При таких обставинах, суд вважає можливим в частині позовних вимог ПАТ «ВТБ БАНК» до ТОВ "РАФ-ПЛЮС" провадження закрити.

Керуючись ст.ст. 205, 208-210, 360-7 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" про закриття провадження у справі в частині позовних вимог - задовольнити.

Закрити провадження у справі № 522/23864/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» про стягнення заборгованості в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'яти днів з дня проголошення.

Суддя Л.М.Чернявська 24.10.2016