Рішення № 62252343, 21.10.2016, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/677/16-ц

Номер провадження 2-о/699/36/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2016 року м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь - Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Свитки С.Л.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

прокурора Початенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Корсуні - Шевченківському цивільну справу за заявою заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сидорівської сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та про визнання майна безхазяйним,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сидорівської сільської ради звернувся до суду із заявою, в якій просить:

-встановити факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одна й та ж сама особа;

-визнати спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 - земельну частку (пай) розміром 2,92 умовних кадастрових гектари в адміністративних межах Сидорівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, вартістю 116254,29 грн безхазяйним майном та передати її у власність територіальної громади с.Сидорівка Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області в особі Сидорівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Свою заяву заявник мотивує тим, що 22.11.1997 року в с.Скрипченці Корсунь-Шевченківського району Черкаської області померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається із земельної частки (пай) розміром 3.37 га, яка знаходиться на адміністративній території Сидорівської сільської ради, що підтверджується сертифікатом серії ЧР №0191260. Спадкоємці у померлої відсутні, що є підставою для переходу спадщини до держави. Заявник зазначає, що спадкове майно є безхазяйним та взято на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік нерухомої речі і тому просить ухвалити рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади. Крім цього, розбіжності у написанні по батькові померлої у сертифікаті та у актовому записі про смерть є перешкодою для оформлення спадкових прав.

В судовому засіданні заявник підтримав заяву та просить її задовольнити, посилаючись на обставини викладені в заяві.

Від Сидорівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи у їхню відсутність, заяву підтримали.

Суд, заслухавши пояснення заявника, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що заява підлягає до задоволення частково.

У судовому засіданні встановлено, що 22 листопада 1977 року померла ОСОБА_3, що підтверджується копією запису акту про смерть серії №34 від 24.11.1997 року (а.с.17).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із земельної частки (пай) розміром 3.37 га, яка знаходиться на адміністративній території Сидорівської сільської ради, що підтверджується сертифікатом серії ЧР №0191260 (а.с.12).

Згідно листа від 07.04.2016 року відділу Держгеокадастру у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області середній розмір земельної частки (паю) по Сидорівській сільській раді становить 2.92 га (а.с.11).

Померла заповіт не залишила. Згідно довідки Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори від 23.04.2016 року №526/01-16 після померлої ОСОБА_3 спадкова справа не заведена (а.с.15).

ОСОБА_3 проживала одиноко в ІНФОРМАЦІЯ_1, крім неї в домоволодінні ніхто не був зареєстрований, що підтверджується довідкою Сидорівської сільської ради №188 від 25.04.2016 року (а.с.8).

Згідно довідки Сидорівської сільської ради №230/02-40 ОСОБА_2 була помилково записана як ОСОБА_3 (а.с.18).

Письмовими поясненнями ОСОБА_5, який являється сусідом, підтверджено, що ОСОБА_3 була власником земельної частки (паю), спадкоємці у померлої відсутні (а.с.19).

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Таким чином суд приходить до висновку, що факт належності правовстановлюючого документу померлій ОСОБА_3 підтверджено в судовому засіданні письмовими доказами та поясненнями свідків, а тому даний факт підлягає встановленню.

Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу заявника на те, що чинним законодавством України не передбачено повноважень суду щодо ідентифікування особи в тому розрізі, про який ставить питання прокурор, а тому в цій частині заява не підлягає до задоволення.

Що стосується вимог заявника про визнання майна безхазяйним суд зазначає наступне.

22 листопада 1977 року померла ОСОБА_3.

В абзаці 3 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 надано роз'яснення з приводу застосування правила книги шостої ЦК України до спадкових правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року. Так, у разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української PCP (далі - ЦК УPCP), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Крім цього, відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529- 531 ЦК УРСР.

Згідно ст. 549 ЦК Української PCP визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на право на земельну частку (пай) в адміністративних межах Сидорівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, що перебувала у колективній власності КСП «Світанок». Вказане право належало померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0191260.

Відповідно до Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 №1810/5, лише зі Спадкового реєстру можливо отримати достовірну інформацію про наявність (відсутність) заведеної спадкової справи, про заповіти, спадкові договори, внесення змін до них, скасування заповітів або розірвання спадкових договорів, а також про видані свідоцтва про спадщину. Згідно даних інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (а.с.10) після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

В ст. 555 ЦК УРСР закріплено випадки переходу спадщини до держави, зокрема якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 137 ЦК УРСР майно, яке не має власника або власник якого невідомий (безхазяйне майно), надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, винесеним за заявою фінансового органу. Заява про визнання майна безхазяйним може бути подана не раніше як через один рік після прийняття майна на облік відповідним фінансовим органом або виконавчим комітетом селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до ч.2 ст.4 Земельного кодексу України від 1990 року, який діяв на момент смерті ОСОБА_3 та в редакції, яка була чинна на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, субєктами права державної власності на землю виступали, в т.ч. сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Отже, Сидорівська сільська рада була органом, який уповноважений був взяти земельну частку (пай) на баланс через рік після смерті ОСОБА_3, але з часу її смерті останні не вчинили жодних дій для переходу земельної частки (паю) у власність держави.

З рішення Сидорівської сільської ради від 21.01.2015 року №37-8/VІ вбачається, що земельна ділянка після смерті ОСОБА_3 взята на облік (а.с.13).

В друкованих засобах масової інформації, а саме в газеті «Надросся» № 81 від 29.09.2016 року було зроблено оголошення про взяття на облік земельної ділянки ОСОБА_3

Відповідно до вимог ст.273 ЦПК України, суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною та взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік нерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення заяви прокурора в частині визнання майна безхазяйним та визнає спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, безхазяйним майном та необхідність передачі її у власність територіальної громади с.Сидорівка Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області в особі Сидорівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Судові витрати по справі, суд залишає за заявником відповідно до вимог ст.235 ч.7 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 212-215, 256, 269-273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сидорівської сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та про визнання майна безхазяйним задовольнити частково.

Встановити факт, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧР №0191260, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Корсунь-Шевченківської райдержадміністрації №64 від 11.02.1997 року, належав померлій 22.11.1997 року ОСОБА_3.

Визнати спадщину яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, померлої 22.11.1997 року, а саме - земельну частку (пай) розміром 2,92 умовних кадастрових гектари в адміністративних межах Сидорівської сільської ради Корсунь- Шевченківського району Черкаської області, вартістю 116254,29 грн безхазяйним майном та передати її у власність територіальної громади с.Сидорівка Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області в особі Сидорівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути поданою до апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя ОСОБА_7sp; Л.