Ухвала суду № 62248976, 26.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3615/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника апелянта Красного Д.М.,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012071303 від 02.06.2016 року про нарахування земельного податку на 2016 рік у сумі 15101,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку, використовує приміщення та земельну ділянку у своєї господарської діяльності згідно КВЕД - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, тому вважає, що звільнена від податку на земельну ділянку, як фізична чи юридична особа.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0012071303 від 02.06.2016 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачка є власницею ? частини нежилого приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 380,5 м2, розташованого на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 22 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О.Ю., та зареєстрований за № 324, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 56013377 сформованого 25.03.2016 р.

Встановлено, що до 01.04.2016 року приміщення використовував попередній співвласник ОСОБА_5

Згідно витягу №1615533406795 від 31.03.2016 року реєстру платників єдиного податку, позивачка зареєстрована як фізична особа-підприємець, та є платником єдиного податку 3 групи з 01.01 2012 року.

Одним з видів господарської діяльності позивачки згідно з КВЕД, код 68.20 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

01.04.2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали договір оренди № 2 на ? частину нежилого приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 380,5 м2, на підставі якого позивачка передає ОСОБА_6 в оренду 190,25 м2 (свою частину) вищезазначеного приміщення.

29.04.2016 року позивачка з іншим співвласником звернулась до ДПІ у Приморському районі м. Одеса Головного управління ДФС в Одеській області з заявою про надання інформації відносно сплати земельного податку платником єдиного податку.

Листом відповідача від 16.05.2016 р. №11106/5/15-53/13-03, ОСОБА_3 повідомлена, що відповідно до п.п.4 .п.297.1 ст.297 ПК України фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку на земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності. В зазначеній відповіді відповідач також посилається на інші нормативні акти, додатком до відповіді є розрахунок земельного податку попередньому власнику - ОСОБА_5 за 2015 р.

Із зазначеного листа не вбачається конкретної відповіді на поставлене позивачкою запитання.

02.06.2016 року, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №00120071303, на суму податкового зобов'язання з плати на землю, що вноситься фізичними особами у сумі 15 101,49 гривень.

Як вбачається з розрахунку земельного податку на 2016 рік за адресою: АДРЕСА_1 (арк.с.10), сума земельного податку визначено позивачці на земельну ділянку площею 87,36 м2 з урахуванням нормативно-грошової оцінки за 1 кв.м. 4134,41; ставки податку (у % до грошової оцінки) 3, індексу інфляції на 2015 рік - 1,249; індексу інфляції на 2016 рік - 1,433.

При цьому, відповідачем, для розрахунку площі земельної ділянки, за яку, на думку відповідача, позивач має сплачувати земельний податок, прийнятий «Розрахунок частки в домоволодінні для визначення дольової участі в землекористуванні за адресою АДРЕСА_1 (частка ? у нежилому приміщенні, магазину «Меблі»), що належить гр. ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу р.4663 від 27.11.2007 р., зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» за №9653252 від 14.12.2007р.», розроблений КП Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради за вих.№77 від 07.06.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення рішення судом першої інстанції зазначено, що позивач не є платником земельного податку під нежилим приміщенням (його частиною) у багатоквартирному жилому будинку з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, так як така земельна ділянка використовується ним виключно для здійснення господарської діяльності.

Дослідивши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 7.1 ст. 7 зазначеного Кодексу визначено, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Згідно із ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України).

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.6 ст. 286 ПК України, передбачено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, - податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 291.2 ст.291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справлення податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу.

Відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Як встановлено в судовому порядку та підтверджено матеріалами справи, нежитлове приміщення позивача використовується для провадження господарської діяльності за видами, що зазначені у Реєстрі платників єдиного податку - для надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна та для здійснення торгівлі за кодами діяльності, зазначеному у цьому Реєстрі.

Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 року № 1378-IV.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оцінку земель», підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Підставою для оцінки та нарахування земельного податку було Рішення Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеса», яке було скасовано постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 року, яка була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року. Крім того зазначеною постановою скасовано рішення Одеської міської ради №1268-VI від 20.09.2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 №41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси».

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Тобто на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0012071303 від 02.06.2016 року про нарахування земельного податку на 2016 рік у сумі 15101,49 грн., рішення Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» та рішення Одеської міської ради №1268-VI від 20.09.2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 №41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» були скасовані.

З огляду на викладене судова колегія суду апеляційної інстанції зазначає, що оскільки ОСОБА_3 є платником єдиного податку третьої групи, власником ? частини нежилого приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 380,5 м2, розташованого на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та здійснює діяльність, пов'язану із наданням в оренду власного чи орендованого майна (згідно з КВЕД 68.20), то вона не є платником земельного податку під нежилим приміщенням (його частиною) у багатоквартирному жилому будинку з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, так як така земельна ділянка використовується нею виключно для здійснення господарської діяльності, а тому висновки суду першої інстанції є обгрунтованими.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.10.2016 року

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик