Постанова № 62247489, 10.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2016 року № 826/26346/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом ОСОБА_1 до третя особаПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", Служба у справах дітей Житомирської міської ради, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію , На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулася з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни (надалі - Відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (надалі - третя особа 1), Служба у справах дітей Житомирської міської ради (надалі - третя особа 2), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (надалі - третя особа 3), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 20746914 прийняте 17.04.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною про реєстрацію права власності на квартиру: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (код ЄДРПОУ: 38004195) на підставі якого 17.04.2015 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис №9403085 про право власності зазначеного товариства на вказану квартиру.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що у Відповідача були відсутні правові підстави проводити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", оскільки на момент здійснення Відповідачем державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості у третьої особи 1 не виникло права на спірне майно. Крім того, Позивач звертає увагу, що за місцезнаходженням нерухомого майна проживають неповнолітня дитина, проте всупереч Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних осіб", Закону України "Про охорону дитинства" нотаріусом при прийнятті оспорюваного рішення не отримано дозвіл органу опіки та піклування, чим порушено права неповнолітньої дитини.

Під час розгляду справи в судовому засіданні представник Позивача та Позивач заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили Суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Позиції щодо позовних вимог суду не надав.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення третьої особи 1 , в яких зазначено, що права Позивача не порушені, а тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

Представник третьої особи 2 просив суд при прийнятті рішення по даній справі врахувати житлові права дітей.

Представник третьої особи 3 надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що Позивач не звертався з заявою до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, тому не отримував відмови у державній реєстрації прав та між Позивачем та третьою особою відсутній предмет спору.

Враховуючи, що в судове засідання не прибули представники Відповідача та третьої особи 1, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2008 року між Позивачем (Позичальник), з однієї сторони, та Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (Банк), з іншої сторони, укладено кредитний договір №0501/0508/88-097 про надання споживчого кредиту. Предметом договору є надання банком позичальнику кредиту в іноземній валюті в сумі 53 000 доларів США на умовах повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №0501/0508/88-097 про надання споживчого кредиту від 13.05.2008 р. між банком, з однієї сторони, та Позивачем (Іпотекодавець), з іншої сторони, було укладено договір іпотеки № 0501/0508/88-097-Z-1 за яким передано в заставу банку об'єкт нерухомого майна, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності.

Богунським районним судом м. Житомира 04.04.2012 р. прийнято заочне рішення у цивільній справі №2-894/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору на 04.04.2012 р. в сумі 60595,05 доларів США, що за курсом НБУ - 483130,39 грн.

Позивачем не надано доказів оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира в апеляційному порядку, внаслідок чого судом, з урахуванням положень ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вказане рішення сприймається як таке, що набрало законної сили.

В подальшому, 17.04.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Єгоровою Мариною Євгенівною, Київський міський нотаріальний округ, місто Київ, за результатами розгляду заяви ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнято рішення № 20746914, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності; форма власності приватна, на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 за суб'єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс".

Не погоджуючись з правомірністю спірного рішення Позивач за захистом своїх прав звернувся до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону №1952-IV, підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частина 1 ст. 15 Закону №1952-IV встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

В той же час, ч. 1 ст. 9 Закону №1952-IV, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 9 ст. 15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про нотаріат» державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію; Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до п. 1 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року № 656/5 прилюдні торги - це продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Згідно п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на об'єкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.

Відповідно до п. 2.1. глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядку № 868 документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

У відповідності до статті 24 Закону України "Про іпотеку", відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

За змістом статті 33 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За приписами частини 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право звернутися до органу державної реєстрації з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна і документом, який підтверджуватиме відповідний перехід права власності, слугуватиме або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі.

Зі змісту підпункту 12.3 пункту 12 договору іпотеки № 0501/0508/88-097-Z-1 від 13.05.2008 р., вбачається, що сторонами погоджено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя, в тому числі, згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження задоволення вимог Іпотекодержателя, яке викладене у пп. 12.3.1 та пп. 12.3.2 цього пункту.

У підпункті 12.3.1 пункту 12.3 вищезазначеного договору передбачено, що договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що підставою для проведення державної реєстрації права власності ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою АДРЕСА_1 та прийняття оспорюваного рішення 17.04.2015 року № 20746914 був саме договір іпотеки № 0501/0508/88-097-Z-1 від 13.05.2008 р.

Поряд з цим, жодна нотаріальна дія з даним об'єктом нерухомого майна у порядку, встановленому абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону України № 1952-IV, під час здійснення державної реєстрації вказаного речового права Відповідачем, як спеціальним суб'єктом державної реєстрації, не вчинялась.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог Суд також приймає до уваги те, що відповідно до частини 7 "Звернення стягнення на предмет іпотеки" Листа Верховного Суду України від 01.02.2015 р. "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна":

"Правильною є практика судів, які за відсутності встановлення в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі можливості передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відмовляють у задоволенні подібних позовів.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що вищезазначене має стосуватися також і звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, установленої ст. 38 Закону № 898-IV, у разі, коли такий спосіб передбачений договором про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідним застереженням в іпотечному договорі."

Крім того, Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення залишено поза увагою положення п. 1 ч. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", відповідно до якого протягом дії цього Закону (Закон набрав чинності 07.06.2014 р.) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Також, Суд враховує, що в силу приписів статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" та статті 177 Сімейного кодексу України правочини щодо майнових прав малолітньої дитини потребують дозволу органу опіки та піклування.

Як встановлено у Преамбулі Декларації прав дитини 1959 року, дитина внаслідок фізичної та розумової незрілості потребує спеціальної охорони і турботи, у тому числі й належного правового захисту.

Відповідно до статті 16 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в її право на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або посягання на її честь та гідність.

В матеріалах справи Довідка Комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №6» Житомирської міської ради від 27.11.2015 р. №5740, в якій зазначено, що спірній квартирі зареєстрований ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (син Позивача).

Як зазначає третя особа 2 (Служба у справах дітей Житомирської міської ради) Відповідачем не отримувалося дозволу органу опіки та піклування для реєстрації права власності на нерухоме майно, де проживають неповнолітня дитина.

За таких обставин, враховуючи сукупність письмових доказів, які наявні в матеріалах справи, Суд приходить до висновку про відсутність у Відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 20746914 прийняте 17.04.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною про реєстрацію права власності на квартиру: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (код ЄДРПОУ: 38004195) на підставі якого 17.04.2015 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис №9403085 про право власності зазначеного товариства на вказану квартиру є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2016 року по справі № К/800/651/16, від 29.01.2015 р. по справі N К/800/37285/14.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначені факти, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 20746914 прийняте 17.04.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною про реєстрацію права власності на квартиру: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (код ЄДРПОУ: 38004195) на підставі якого 17.04.2015 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис №9403085 про право власності зазначеного товариства на вказану квартиру.

3. Стягнути з Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 487,20 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук