Постанова № 62247461, 03.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2016 року № 826/3158/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0002091701 від 10.11.2015, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002091701 від 10.11.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем норм Податкового кодексу України при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки позивачем не надано документів, що підтверджують витрати на придбання цінних паперів. Враховуючи зазначені обставин, податковий орган просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

10 листопада 2015 року відповідачем на підставі акта перевірки №5310/26-58-17-01-17-НОМЕР_3 від 19.10.2015, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0002091701, яким позивачу за порушення п.п. 138.1, 139.1.9, 153.8, 170.2, 176.1, ст.164, відповідно до ч. 1 пп.123.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» всього в сумі 29 056,63 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 23 245,30 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5 811,33 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення суми грошового зобов'язання та застування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Так, відповідач зазначає, що станом на час складання акту перевірки у контролюючого органу була наявна інформація про отримання позивачем доходу за ознакою « 112» (інвестиційний прибуток (дохід) від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2 і 165.1.40 пункту 165.1 статті 165 розділу IV цього Кодексу (підпункт 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 розділу IV, підпункт 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 розділу IV Кодексу)) на суму 138 170,00 грн від ТОВ «ПРОМІНВЕСТБАНК». Проте інформація щодо фактично понесених витрат, пов'язаних з одержанням даного доходу, на момент перевірки відсутня. Внаслідок чого податок на доходи фізичних осіб було обраховано виходячи з бази оподаткування в сумі 138 170 грн.

Позивач, не погоджуючись з зазначеними доводами відповідача, посилається на те, що протягом 1992-2002р.р. ним понесено витрати на придбання інвестиційного активу в сумі 138 170 грн та отримано дохід у 2014 році від продажу цього інвестиційного активу в сумі 138 170 грн, проте документи, що підтверджують понесення позивачем витрат протягом 1992-2002 в повній мірі не збереглись. Крім того, позивач зазначає про відсутність у нього обов'язку щодо зберігання первинних та платіжних документів протягом більш ніж 1095 днів з дати понесення витрат на придбання інвестиційного активу.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить визнати протиправним і скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Платником податків до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік (вх. № 1500030621 від 15.04.2015р.), в якій зазначено про отримання доходів від продажу інвестиційного активу на суму 138 170,00 грн. До податкової декларації про майновий стан та доходи платником податків надано договір про обов'язковий викуп акцій № 09-2968/9-1 від 19.12.2014р. та довідка від ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» № 40-1/7-455 від 16.02.2015р., згідно яких контролюючим органом встановлено отримання позивачем інвестиційного доходу від ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» в сумі 138 170,00 грн.

Як зазначено на ст. 5-6 акта перевірки, платнику податків надіслано лист №6813/Ю/26-58-17-04-16 від 11.08.2015 про надання пояснень та їх документальних підтверджень рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків та повернуто до ДПІ 12.09.2015 року за закінченням строку зберігання. Платник податків до ДПІ не надав пояснень та їх документальних підтверджень щодо донесення витрат на придбання інвестиційного активу.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє зазначені доводи контролюючого органу, адже суб'єктом владних повноважень в підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи не надано доказів надіслання позивачу листа-запита №6813/Ю/26-58-17-04-16.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд приймає до уваги наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду Заперечень позивача на акт перевірки, останнім до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві додатково були надані наступні документи: Акції серії А-1 випуску 1992 року у кількості 9 штук номінальною вартістю десять тисяч карбованців; Сертифікат акцій серії А2 дата випуску 16 вересня 2009 №271/1/09 номінальною вартістю 10,00 грн. кількість 13 817 шт.; Виписка про стан рахунку в цінних паперах на 20.06.2012 із реєстру зберігача про номінальну вартість 10,00 грн., кількість 13 817 шт.

Як вбачається з довідки ПАТ «Промінвестбанк» від 16.02.2015 року, банк підтверджує факт придбання Позивачем акцій у кількості 13 817 штук за загальною номінальною вартість 138 170,00 грн., номінальна вартість 1 акції - 10 грн.

Також, ПАТ «Промінвестбанк» повідомлено про закінчення терміну зберігання вказаних документів, що згідно законодавства про діяльність банківських установ, становить 5 років.

Одночасно, Позивачем надано виписку про стан рахунку в цінних паперах на станом на 20.06.2012 із реєстру зберігача про номінальну вартість 10,00 грн., кількість 13 817 шт.

При вирішенні даного спору по суті заявлених позовних вимог суд також приймає до уваги те, що згідно її. 19.1.6. Інструкції Головної Державної податкової інспекції України № 12 від 21 квітня 1993 року «Про прибутковий податок з громадян» у розділі VII, щодо забезпечення дотримання вимог інструкції про прибутковий податок з громадян зазначено, що зберігати облікові дані про доходи, витрати та сплату податків платник податків зобов'язаний протягом трьох років.

Відповідно до Листа Державної податкової адміністрації України від 17.04.2002 року №2470/6/23-1216 первинні документи бух обліку повинні зберігатися протягом трьох років - 1095 днів.

Отже, виходячи з норм законодавства, чинного на момент понесення витрат Позивачем на придбання акцій, збереження первинних бухгалтерських документів платником податків повинно було здійснюватись до 2005 року.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Як визначено в підпункті 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Правовий аналіз зазначених норм в контексті фактичних обставин справи, дає змогу дійти висновку, що оскільки належними доказами, які наявні в матеріалах, підтверджується понесення позивачем витрат за наслідками вищевказаних операцій з цінними паперами, то доводи контролюючого органу про заниження позивачем інвестиційного доходу є безпідставними.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що у період із 1992 року по 2002 роки акції були придбані на суму 138 170,00 грн у кількості 13 817 шт. по номінальній вартості - 10 гривень за одну акцію, а ПАТ «Промінвестбанк» викупив у позивача прості іменні акції на суму 138 170,00 грн у кількості 13817 шт. по номінальній вартості - 10 гривень за одну акцію, отже, різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу складає 0 грн.

За таких обставин, суд дійшов переконання про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, підлягає скасуванню, як неправомірне.

Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від № 0002091701 від 10.11.2015.

3.Стягнути судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук