Постанова № 62247456, 23.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2016 року № 826/4258/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «КОММАШ»

до

Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про

визнання протиправним та скасування рішення №681,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року ПАТ «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва, в якому просило скасувати рішення Управління №681 від 3 жовтня 2013 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків та зробити перерахунок заборгованості позивача станом на 21 лютого 2014 року.

Дана справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління №681 від 3 жовтня 2013 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.01.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2016 прийнято справу до свого провадження суддею Федорчуком А.Б. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.03.2016, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

11 квітня 2016 позивач звернувся до суду з письмовою заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив лишити на розгляді позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення № 681 від 03.10.2013. Представник відповідача проти заяви не заперечував. За таких обставин суд розглядає уточнені позовні вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що норма закону, яка була застосована відповідачем при прийнятті спірного рішення, а саме: пункт 2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058-ІV), втратила чинність 1 січня 2011, тому на момент винесення рішення не могла бути застосована, у зв'язку з чим прийняте рішення є протиправним.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за порушення, вчинені до 01.01.2011 органи Пенсійного фонду застосовують фінансові санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення правопорушення, в тому числі фінансові санкції встановлені п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Київський завод комунального машинобудування «КОММАШ» зареєстроване, як платник страхових внесків, порядок і строк яких визначено відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

3 жовтня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва прийнято рішення №681 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за сплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Відповідно до даного рішення до позивача застосовано штраф у розмірі 45 600,29грн. та пеня у розмірі 517 613грн. за період з 20.02.2009р. по 05.09.2013р. на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись з правомірністю та обґрунтованістю вказаного рішення, позивач звернувся до суду та просить його скасувати.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування регулюються відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058 (далі по тексту – Закон №1058).

Згідно з приписами п. 6 ст. 20 Закону України № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до частини 2 ст. 106 Закону України № 1058 (в редакції до 01.01.2011 року) - суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 Законом № 2464-VI вищенаведені норми матеріального права були виключені.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01.01.2011, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Аналогічна позиція також міститься у постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2014року (справа № 21-458а13).

Враховуючи вищенаведене суд прийшов до висновку, що нарахування позивачу штрафних санкцій після 1 січня 2011 року управлінням ПФУ на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058-ІV є протиправним.

При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що постанови Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №21-318а13 та від 19 лютого 2013 року у справі №21-432а12, на які посилається Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 20.01.2016, стосуються питання стягнення заборгованості за позовами УПФУ, в той час як в рамках даної справи предметом спору є не стягнення заборгованості, а визнання протиправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень.

Суд також не приймає до уваги постанову Верховного Суду України від 26.03.2013 №21-71а13, адже відповідно до згадуваної вище постанови від 04.02.2014 №21-458а13 Верховний Суд України дійшов висновку про неможливість застосування органом Пенсійного фонду України положень п.5 ч.9 ст.106 Закону №1058 після 01.01.2011.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «КОММАШ» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва №681 від 03.10.2013р.

3.Стягнути судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. на користь Публічного акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «КОММАШ» (код ЄДРПОУ 14315428) шляхом їх безспірного списання з рахунків Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя А.Б. Федорчук