Постанова № 62247363, 24.10.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

24 жовтня 2016 р. № 820/5042/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Діденко О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.04.2016 р. №91-1303, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" на загальну суму 16 082,89 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 р. № 3096380-1303, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за 2016 рік на загальну суму 7624,57 грн.

В обґрунтування позову вказано, що позивачем здійснюється підприємницька діяльність безпосередньо з використанням власного нерухомого майна (нежилого приміщення загальною площею 189,7 кв. м.), що пов'язана із ремонтом електроприладів та із здаванням в оренду частини такого приміщення, на спрощеній системі оподаткування. Позивач не є власником земельної ділянки під будівлею літ «Б-4» за адресою АДРЕСА_1, позивачем також не оформлювався та не укладався договір оренди земельної ділянки під вказаною будівлею. Відповідач не надав Позивачеві інформації щодо кадастрового номеру, площі земельної ділянки під будівлею літ «Б-4» за адресою АДРЕСА_1 та режиму використання такої земельної ділянки. Відповідачем також не надано підтвердження того факту, що позивач відповідно до даних державного земельного кадастру є власником (співвласником) чи землекористувачем земельної ділянки під будівлею літ «Б-4» за адресою АДРЕСА_1. Відповідачем не підтверджено розрахунок сум земельного податку за 2013, 2014, 2015 та 2016 р., у т.ч. розподілу сум податку пропорційно площі приміщень, які належать усім співвласникам, не підтвердження правильності такого розрахунку. В порушення вимог п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області не виконано обов'язку щодо нарахування Позивачеві сум земельного податку у 2013-2015 роках, у встановлені чинним законодавством строки, як і не було складено та направлено відповідні повідомлення рішення до 01 липня поточного року (відповідно 2013, 2014 та 2015 року), а тому нарахування сум грошового зобов'язання по земельному податку за 2013-2015 роки у 2016 році податковим повідомленням-рішенням від 07.04.2016 р. № 91-1303, на думку позивача, є неправомірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач просив суд задовольнити адміністративний позов.

Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, в яких вказано, що оскільки, на думку податкового органу, позивач є платником земельного податку з фізичних осіб, то оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного податкового законодавства, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення позивача та представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Київською ОДПІ м. Харкова ГУДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016р. № 91-1303 (а.с.15), яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» на загальну суму 16 082,89 грн. (у т.ч. за 2013 рік - 6502,23 грн., за 2014 рік - 4259,96 грн., за 2015 рік - 5320,70 грн.).

Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2016 р. №3096380-1303 (а.с.16) визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2016 рік на загальну суму 7624,57 грн.

Позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 р. № 91-1303 у порядку адміністративного їх оскарження (а.с.17-18), Рішенням ГУ ДФС у Харківській області про результати розгляду скарг від 07.07.2016 р. № 362/ФОП/20-40-10-01-14 (а.с.19-21), податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 р. № 91-1303 залишено без змін.

Позивач звернувся до ДФС України із вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 р. № 91-1303 (а.с.27-35). Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 05.09.2016 р. № 53313/Б/99-99-11-03-11-25 (а.с.36-37), податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 р. № 91-1303 залишено без змін.

Позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 р. № 3096380-1303 (а.с.22-23), Рішенням ГУ ДФС у Харківській області про результати розгляду скарг від 31.08.2016 р. №495/ФОП/20-40-10-01-14 (а.с.24-26),податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 р. № 3096380-1303 залишено без змін.

Судом встановлено з наявних в матеріалах справи доказів, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.08.2001 р. Виконавчим комітетом Харківської міської Ради, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 480 017 0000 033516 (Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_2, а.с.50).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.02.2012 р. Серія АЖ № 727450 до видів діяльності, що здійснює позивач у межах власної підприємницької діяльності відносяться: 47.54 «Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах»; 68.20 «Надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна»; 33.19 «Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування» (а.с.51).

Позивач перебуває на податковому обліку як платник єдиного податку 2 групи (ставка 20%) відповідно до приписів Податкового кодексу України, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку Серія Б № 271958, виданим 31.05.2012 р. (а.с.52).

Серед обраних Позивачем видів діяльності на спрощеній системі оподаткування -зазначений вид діяльності згідно КВЕД 68.20 «Надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна».

Позивачеві на праві приватної власності належать нежитлові приміщення підвалу №№ 1-10 в літ "Б-4» загальною площею 189,7 м. кв., розташовані у АДРЕСА_1

підтвердженням чого є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.04.2004 р., видане на підставі Розпорядження голови Київської районної ради м. Харкова віл 22.04.2004 р. № 435, Серія САА № 255818 (а.с.53).

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Підпунктами 14.1.72,14.1.73, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. У свою чергу, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з п. 286.5 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 Кодексу.

Тобто, нарахування фізичним особам сум податку, згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення (п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України). У відповідності до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Суд зазначає, що строки нарахування фізичним особам сум земельного податку, згідно з п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, є спеціальними.

Судом з наявного в матеріалах справи розрахунку земельного податку з фізичних осіб по податковому повідомленню - рішенню №91-1303 від 07.04.2016 та по податковому повідомленню - рішенню №3096380-1303 від 16.05.2016 (а.с.66) встановлено, що контролюючий орган порушено вимоги п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, а саме здійснено нарахування позивачу сум земельного податку за 2013-2015 роки у 2016 році, не складено та не направлено відповідні повідомлення рішення до 01 липня поточного року (відповідно 2013, 2014 та 2015 року), а тому нарахування сум грошового зобов'язання по земельному податку за 2013-2015 роки у 2016 році податковим повідомленням-рішенням від 07.04.2016 р. № 91-1303 є неправомірним.

Щодо нарахування земельного податку на земельну ділянку, право власності чи інше право користування на яку не зареєстровано за позивачем у встановленому законом порядку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Постанови Кабінету міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 4 Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011р. №1386, Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

У відповідності зі ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 3 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

У відповідності зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до пп.14.1.74. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Суд зазначає, що з вищенаведених норм права вбачається, що для ідентифікації конкретної земельної ділянки необхідно визначити її межі, місце розташування, цільове (господарське) призначення та визначити права щодо неї. Ця інформація обов'язково повинна бути зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Відсутність такої інформації про земельну ділянку унеможливлює проведення будь-яких нарахувань за користування нею.

Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

Згідно з ч. 1 ст. 36 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів; ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Відповідно до ч.2 ст. 36 цього ж Закону, відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки.

Єдиною підставою для нарахування земельного податку у відповідності до п. 286.1 ст. 286 ПК України є дані державного земельного кадастру.

До суду не надано будь-яких доказів, які б свідчили про внесення відомостей про земельну ділянку під будівлею літ «Б-4» за адресою АДРЕСА_1 до державного земельного кадастру не вносились.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 291.2. ст. 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності окремих податків і зборів, зокрема від податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку на земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

При цьому відповідно до п. 297.2 ст. 297 Податкового кодексу України, нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.

Законодавцем встановлено дві обов'язкові умови, за яких суб'єкт підприємницької діяльності не є платником земельного податку: перебування на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку; земельні ділянки, які є об'єктом плати за землю, мають використовуватися для провадження господарської діяльності.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, фактичні обставини здійснення позивачем підприємницької діяльності підтверджують, що надання в оренду нерухомого майна здійснюється позивачем у межах господарської діяльності, тобто, в межах обраних видів діяльності платника єдиного податку, із таких доходів сплачується єдиний податок.

Відповідачем не заперечувалось, що доходи від надання в оренду нерухомого майна за договорами оренди приміщень будівлі (підвалу) літ «Б-4» за адресою АДРЕСА_1 відображено позивачем у податковому обліку у встановленому Податковим кодексом України порядку, із таких доходів сплачено єдиний податок.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що податкові повідомлення - рішення від 07.04.2016 року №91-1303 та від 16.05.2016 року № 3096380-1303 підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Суд зазначає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013 року, вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Суд зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб'єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є саме скасування оскаржуваних повідомлень-рішень як єдиний юридично визначений спосіб захисту порушеного права у правовідносинах, наслідком яких стало прийняття суб'єктом владних повноважень спірних рішень.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Київською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 07.04.2016 року №91-1303, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" на загальну суму 16 082,89 грн. та від 16.05.2016 року № 3096380-1303, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за 2016 рік на загальну суму 7624,57 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп..

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 26 жовтня 2016 року.

Суддя Полях Н.А.