Ухвала суду № 62244930, 19.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/631/15 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/783/4141/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Іванової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 червня 2015 року позов задоволено. Ухвалено стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість по кредитному договору в сумі 29570,48 грн. Проведено розподіл судових витрат.

Рішення оскаржив ОСОБА_2, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно зясованих обставинах справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Не погоджується з розрахунком заборгованості, посилаючись на те, що позивач не в повній мірі врахував сплачені ним суми на виконання зобовязань за кредитним договором. Відтак, завищено заборгованість за кредитом та розмір пені. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, стягнути в його користь судові витрати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.1048, ст.ст. 1054,1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит і сплатити проценти, визначені у договорі. За користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати належних йому процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 526, 629, 530 цього Кодексу договір є обовязковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобовязання не допускається. Зобовязання має виконуватись належним чином; якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Встановлено, що 22 травня 2014 року сторони уклали кредитний договір № 2014s0021. відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 30000 грн. зі сплатою 25% річних з терміном погашення до 21 травня 2017 року.

Банк у повному обсязі виконав свої зобовязання за кредитним договором та надав кредитні кошти в сумі 30000 грн., що підтверджується меморіальним ордером №12_1 від 22 травня 2014 року.

Пунктом 5.2. кредитного договору передбачено, що повернення суми кредиту та нарахованих доходів здійснюється щомісячно згідно Додатку 1 (Платіжного календаря), що є невідємною частиною цього договору та/або додатками до нього які будуть укладені в майбутньому.

Відповідно до п.7.1 кредитного договору за виконання зобовязань за цим договором позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.

Згідно п.5.6. кредитного договору погашення заборгованості позичальником чи будь якою третьою особою, відповідно до умов цього договору здійснюється в такій черговості:

5.6.1.пеня, штрафи,та інші неустойки;

5.6.2.прострочені платежі по сплаті процентів і комісій за користування кредитом;

5.6.3.строкові платежі по сплаті нарахованих процентів і комісій за користувань кредитом, термін сплати яких наступає в поточному місяці; прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу);

5.6.4. строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу);

5.6.5. строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці.

На підставі ч.2 п.3.1. кредитного договору за надання кредиту позичальник сплачує банку комісію за адміністрування кредиту, що нараховується та сплачується щомісячно в розмірі 0,15% від суми отриманого кредиту.

Кошти в сумі 1505 грн., які надійшли 1 липня 2014 року, зараховані погашення боргу наступним чином: на погашення процентів - 624,97грн., на погашення кредиту (основного боргу) - 790,03грн., та 90,00 грн. - на погашення комісії. Кошти в сумі 2000 грн., які надійшли 2 грудня 2014 року, зараховані на погашення процентів - 1528,63 грн., на погашення основного боргу - 426,37грн., та 5грн. - на погашення комісії. Сплачені 23 грудня 2014 року кошти в сумі 500 грн. зараховані на погашення основного боргу. 1000 грн., які сплачені 31 грудня 2014 року, зараховані на погашення основного боргу (а.с.5).

Відповідач неналежно виконував свої зобовязання та допустив заборгованість. У звязку з цим позивач надсилав йому листи з вимогами погасити заборгованість за кредитним договором (№711/0-12 від 30 вересня 2014 року, №1058/0-12 від 20 листопада 2014 року, №58/0-12 від 3 лютого 2015 року), які залишилися без відповіді.

Згідно з п.6.1. кредитного договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за цим договором, банк вправі нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в п.3.2. цього договору, від суми простроченого грошового зобовязання. З врахуванням п.6.1 та ст. 611 ЦК України відповідач, повинен сплатити за період з 31 липня 2014 року по 26 лютого 2015 року пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів і відсотків в сумі 592,55 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, який не спростовано належними та допустимими доказами.

Відповідно до п.2.3.3. банк має право вимагати дострокового погашення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за договором у разі несвоєчасної сплати процентів та/або повернення суми кредиту (частини кредиту).

У звязку з невиконанням позичальником взятих на себе зобовязань згідно умов кредитного договору, станом на 26 лютого 2016 року прострочена заборгованість позичальника перед банком становить 29570,48 грн. (27281,93 грн. - заборгованість по кредиту, 1696 грн. - заборгованість по процентах, 592,55 грн. - пеня).

Стаття 214 ЦПК України вимагає від суду під час ухвалення рішення обєктивно вирішити всі питання щодо обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та визначити якими доказами вони підтверджувалися.

Висновки суду першої інстанції про підставність позову ґрунтуються на аналізі наявних у справі доказів.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, оцінених судом належним чином кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний звязок у сукупності; встановлених судом обставини.

При встановленні обставин справи судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.

З такими висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення Пустомитівського районного суду Львівської області відсутні, а тому апеляційну скаргу належить відхилити.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: