Рішення № 62244713, 11.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/8826/15 Головуючий у 1 інстанції: Государський А.В.

Провадження № 22-ц/783/2550/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. М.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Шандри М.М.

суддів: Ванівського О.М., Струс Л.Б.

з участю секретаря Бадівської О.О.

та з участю представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 ОСОБА_5,

представників ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 Батура Хімявича та представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 Батура Хімявича, ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, уточненим в процесі розгляду справи, до ОСОБА_4 Батура Хімявича, ОСОБА_2 про стягнення коштів, в якому просив:

- стягнути солідарно з ОСОБА_4 Батура Хімявича та ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі, еквівалентній 60000 доларів США в гривнях за курсом української гривні до долара США на дату прийняття рішення;

- стягнути солідарно з відповідачів на його користь 3% річних від простроченої суми, що становить 13 597 грн. та судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що в 30.01.2015 року між ним та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким сторони зобовязуються строком до 01 квітня 2015 року укласти договір купівлі-продажу квартири №1 в будинку №15 на вул. У.Самчука у м.Львові площею 129,4 кв.м. В забезпечення виконання зобовязання за цим договором ОСОБА_6 сплатив ОСОБА_2 в якості забезпечувального платежу 476 268 грн. в еквіваленті 30000 доларів США за міжбанківським курсом валют на день укладення договору. Проте, всупереч домовленостей сторін, основний договір та договори, вказані в п.5.2.6 попереднього договору не було укладено у строк, який обумовлено сторонами. Вважає, що порушення зобовязання відбулося з вини відповідачів, оскільки ними не було вчинено жодних дій по сприянню покупцю в купівлі-продажу інших квартир в будинку, що становить 100% загальної площі будинку на вул.У.Самчука, 15 у м.Львові на умовах передбачених п.2.2. попереднього договору і як наслідок порушення умов п.5.2.6.

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 Батура Хімявича (ІПН:НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_6 (ІПН:НОМЕР_3) грошові кошти в сумі 60000 доларів США, що в еквіваленті становить 1552365 (один мільйон пятсот пятдесят дві тисячі триста шістдесят пять) грн. 36 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 Батура Хімявича (ІПН:НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_6 (ІПН:НОМЕР_3) 3% річних від простроченої суми, що становить 13597 (тринадцять тисяч пятсот девяносто сім) грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 Батура Хімявича на користь ОСОБА_6 2163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн. 50 коп. суми сплаченого судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 2163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн. 50 коп. суми сплаченого судового збору.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_4 Хімявич та представник ОСОБА_2 ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі покликаються на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що відповідачі були готові до продажу квартири у визначений попереднім договором час та мали всі необхідні документи для цього, що підтверджується поданою суду довідкою форми №2, необхідною для оформлення договору. Вважають, що судом було обмежено права відповідачів у доказуванні своєї позиції. Крім того, зазначають, що оскаржуваним рішенням вирішено стягнути солідарно кошти із ОСОБА_2, із ОСОБА_4, при цьому, судом першої інстанції не враховано те, що ОСОБА_4 не був стороною у попередньому договорі, на підставі якого заявлено позовні вимоги. Натомість він діяв від імені ОСОБА_2 Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Ухвалюючи рішення про солідарне стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, та дійшов висновку, що відповідачі належним чином не виконали зобовязання за попереднім договором від 30.01.2015 року, а саме до 01.04.2015 року не уклали з позивачем основний договір купівлі-продажу квартири №1 в будинку №15 на вул. У.Самчука у м. Львові площею 129, 4 м.кв.

Проте в цілому з правильністю висновків суду колегія суддів погодитись не може з огляду на наступні обставини.

Відповідно до вимог ст.ст.11, 59, 60 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилаєтьсяяк на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 30.01.2015 року між ОСОБА_6 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким сторони зобовязувались до 01 квітня 2015 року укласти договір купівлі-продажу квартири №1 в будинку №15 на вул.У. Самчука у м.Львові площею 129.4 кв.м.

Пунктом 5.2.6 Договору передбачено, що Продавець зобов»язаний сприяти Покупцю в купівлі-продажу інших квартир в будинку, що становлять 100 % загальної площі будинку на вул.У.Самчука, 15 у м. Львові на умовах передбачених в п.2.2 даного Договору. В разі, якщо Основний договір та договори вказані в п.5.2.6 даного Договору не будуть укладені до 01 квітня 2015 року з вини Продавця він зобов»язаний повернути попередньо сплачену суму забезпечувального платежу Покупцю в двохкратному розмірі до 05 квітня 2015 року. В разі неповернення суми грошових коштів зазначених в даному пункті, Покупець має право звернути стягнення на предмет договору виключно в судовому порядку.

Умови договору сторонами не оспорювались та не заперечувались, а тому такий є чинним саме в такій редакції.

З метою забезпечення виконання зобовязання за попереднім договором та основним, що буде укладено в майбутньому ОСОБА_6 до підписання цього Договору сплатив продавцю 476268 грн., що становить еквівалент 30000 доларів США. Сплачена сума забезпечувального платежу зараховувалась до суми платежу згідно п.2.1 Договору.

У підтвердження зазначених обставин, ОСОБА_4 Хімявич отримав від ОСОБА_6 забезпечувальний платіж в сумі 30000 доларів США, що підтверджується його письмовою розпискою (а.с.10), сторонами визнається, а тому в силу ст.61 ч.1 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено в судовому засіданні сторонами, основного договору купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами укладено не було. Кошти не повернуто.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов»язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов»язання встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Для настання негативних наслідків у вигляді відшкодування другій стороні збитків, завданих невиконанням попереднього договору, необхідною умовою є необґрунтоване ухилення однієї із сторін попереднього договору від укладення основного договору протягом строку, встановленого попереднім договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору та вимогам чинного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - згідно звичаям ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За положеннями ст.ст. 626-628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 до 01.04.2015 року виконала всі умови попереднього договору та повідомила про готовність укласти основний договір купівлі-продажу.

Суд не приймає до уваги посилання апелянтів на той факт, що ОСОБА_2 було надіслано на адресу ОСОБА_6 нотаріально посвідчену заяву від 03.08.2015 року щодо укладення основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 відповідно до умов попереднього договору купівлі-продажу від 30.01.2015 року, оскільки в силу вимог ч.3 ст. 635 ЦК України, попередній договір купівлі-продажу припинив свою дію 01.04.2015 року. Тобто повідомлення було надіслано після закінчення строку дії попереднього договору купівлі-продажу.

Враховуючи вищенаведені положення закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки основний договір не був укладений з вини продавця, а умови договору сторонами не заперечувались, та правомірно дійшов висновку про стягнення на користь позивача коштів в подвійному розмірі згідно п. 6.2 Договору.

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.

Проте задовольняючи позовні вимоги в цілому та стягуючи подвійний розмір забезпечувального платежу в солідарному порядку, суд першої інстанції достатньо не врахував положення ст. 541, 543 ЦК України, які регулюють питання солідарного зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст. 541 ЦК України солідарний обовязок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.

Згідно ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як встановлено матеріалами справи та судом, відповідач ОСОБА_4 не був стороною попереднього договору, жодних обовязків по виконання ним умов договору не покладалось, а тому такий не може нести солідарну відповідальність нарівні із продавцем за попереднім договором ОСОБА_2, як стороною договору. Підписання попереднього договору від імені ОСОБА_2 та отримання коштів від покупця ОСОБА_6 не створює для останнього жодних прав та обовязків.

Враховуючи вищенаведене, колегія судді приходить до висновку, що відповідальність за невиконання умов попереднього договору повинна нести ОСОБА_2 як винна особа, яка в строк до 01 квітня 2015 року не сприяла в укладенні з продавцем Основного договору та договорів визначених п. 5.2.6. Договору. Доказів протилежного останньою н надано.

Колегія судді приходить до висновку, що до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 підлягає 60000 дол. США, що в еквіваленті до національного курсу валют, встановленого НБУ станом на 11.10.2016 року / 100 дол. США = 2582,7169 грн./ становить 1549200,00 грн.

Мотиви скарги про те, що відповідачі були готові до продажу квартири у визначений попереднім договором час та мали усі необхідні документи для цього, правильності висновків суду не спростовують, оскільки наявні в матеріалах справи довідки форми ФОП ОСОБА_9, у прийнятті яких судом першої інстанції було відмовлено та які були долучені до апеляційної скарги, не могли вважатись допустимими доказами у справі про безпідставність позовних вимог позивача, оскільки такі не містили достатніх реквізитів їх належності, зокрема підписів та завірення печатками ФОП.

За ч.1 ст. 509 ЦК Українизобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідност. 530 ЦК Україниякщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені вище положення закону, до стягнення також підлягає 3% річних за період з 06.04.2015 року по 10.08.2015 року згідно наявного у матеріалах справи розрахунку у розмірі 13597,00 грн.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. п.2 ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 Батура Хімявича та представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 лютого 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 60000 доларів США, що в еквіваленті становить 1549200 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 3 % річних від простроченої суми, що становить 13597 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 3654,00 грн.. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий М.М. Шандра

Судді: О.М. Ванівський

ОСОБА_10