Ухвала суду № 62239239, 19.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11 кп /796/1597/2016Головуючий у 1 інстанції Римар Є.П.Категорія ст. 186, ч. 2 КК Доповідач: Журавель О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 рокуколегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого судді Журавля О.О.

Суддів:ГладіяС.В., Ященка М.А.,

При секретареві Ярмолюк М.І.,

За участю прокурора Карпука Ю.А., обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянула матеріали кримінального провадження № 12016100050003348 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3, на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 11 липня 2016 року, яким

ОСОБА_3, народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Стара Руса Новгородської області Російської Федерації, громадянин України, офіційно не працює, зареєстрований та мешкає у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий: 1) 10 лютого 2003 року Печерським районним судом міста Києва за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 2 роки; 2) 22 травня 2005 року Шевченківським районним судом міста Києва за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 5 років; 3) 22 липня 2010 року Голосіївським районним судом міста Києва за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік; 4) 9 жовтня 2012 року Оболонським районним судом міста Києва за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч.2 ст. 186, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць; 5) 28 лютого 2013 року Солом'янським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, 24 березня 2016 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;

засуджений за ч.2 ст. 15; ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки із зарахуванням у строк покарання час попереднього ув'язнення, в межах цього кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цим же вироком також вирішено долю речових доказів.

Справу розглянуто в порядку ст. 349 КПК України.

Розглянувши матеріали кримінального провадження та апеляційну скаргу, судова колегія, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 засуджений за повторне відкрите викрадення чужого майна, яке він, за вироком, вчинив 2 квітня 2016 року, приблизно о 17 год. 50 хв., знаходячись в приміщенні продуктового магазину, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Рокосовського,10, підійшовши до потерпілої ОСОБА_4, яка в той час вносила у банкомат ПАТ КБ «Приват Банк» гроші, та вихватив з її рук гроші у сумі 5 500 грн. після чого почав тікати, але не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки за рогом будинку № 10, що по проспекту Рокосовського, був затриманий перехожими громадянами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій не піддаючи сумнівам правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи і юридичної кваліфікації скоєного, водночас, посилаючись на щире каяття, позитивну характеристику з місця проживання, відсутність претензій у потерпілої сторони, просить призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, виступи обвинуваченого на підтримку апеляційних вимог, прокурора - проти їх задоволення, дослідивши у визначених межах матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши та обговоривши доводи апелянта в сукупності з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів визнає наступне.

Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_3 за описаних у вироку обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15; ч.2 ст. 186 КК України були отримані в порядку застосування положень ст. 394 КПК України, порушень процедури застосування цієї правової норми в апеляційному засіданні не виявлено та ніхто не заявив про такі порушення і не піддав сумнівам правильність вказаних висновків у цьому засіданні, а тому судова колегія згадані висновки не перевіряє, не оцінює і погоджується з ними.

Що ж стосується виду, міри покарання, висновків щодо неможливості звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням або призначення покарання відповідно до положень ст. 69 КК України, справедливість чого оскаржує апелянт, то при вирішенні вказаних питань суд, і це прямо зазначено у вироку, відповідно до положень ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який по закону віднесено до категорії тяжких; відомості про особу винуватця, який раніше був неодноразово засуджений, але належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і вчинив новий умисний корисливий злочин.

Водночас суд взяв до уваги відсутність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжували б покарання та наявність обставини, яка його пом'якшує в силу ст. 66 цього ж кодексу, а саме щире каяття та негативну оцінку обвинуваченим в судовому засіданні скоєного ним, а також відсутність негативних характеристик, не перебування на спеціальних обліках у лікарів наркологів чи психіатрів та відсутність матеріальних претензій від потерпілої.

Саме з урахуванням всього вказаного вище суд прийшов до висновку про необхідність призначити ОСОБА_3. покарання у виді реального позбавлення волі, але на мінімальний строк, передбачений санкцією правової норми, за якою його засуджено.

Ці висновки, попри певні недоліки стилю викладення, суд переконливо обґрунтував і вмотивував у вироку, а тому судова колегія з ними погоджується, бо ОСОБА_3 призначено справедливе покарання.

При цьому колегія суддів також має на увазі, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення у цій частині, послався фактично на ті ж обставини, які ОСОБА_3 поклав в основу своїх апеляційних вимог, а інших будь-яких доводів на обґрунтування цих вимог він в апеляційній скарзі не навів, його ж твердження про позитивну характеристику по місцю проживання матеріалами кримінального провадження не підтверджене, та й не могло бути підтверджене, бо, звільнившись з місць позбавлення волі на підставі ухвали Березанського міського суду від 16 березня 2016 року, він вже 2 квітня цього ж року вчинив нове кримінальне правопорушення.

Таким чином, визнаючи вирок щодо ОСОБА_3 законним, обґрунтованим, вмотивованим і справедливим, не знаходячи підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції, - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 11 липня 2016 року відносно нього залишити без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції, - без змін.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України визнати, що в строк відбування покарання ОСОБА_3 зараховано строк попереднього ув'язнення у зв'язку з цим кримінальним провадження з 2 квітня по 19 жовтня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, вона може бути оскаржена касаційним порядком до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців після проголошення, а засудженим, оскільки він утримується під вартою, - в той же строк від дня отримання ним копії цієї ухвали.

Судді: