Постанова № 622370, 11.04.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2007 р.

Справа № 14/34-635

15 год. 15 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Єднаку О.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Тернопіль" вул. Промислова, 1, с.Острів, Тернопільський район, Тернопільська область

до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м. Тернопіль

про скасування повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 05.02.2007 року №0000151501/0; визнання неправомірними дії Тернопільської ОДПІ в частині недотримання вимог чинного законодавства при проведенні невиїзної документальної перевірки ТОВ «Доброслав-Тернопіль» та відображення в акті перевірки даних та висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства, прийняття рішення про накладення штрафних санкцій по матеріалах перевірки, які суперечать нормам чинного законодавства.

За участю представників сторін:

позивача: Гулько С.Л., довіреність №8 від 18.07.06р.,

відповідача: Переймибіда Р.Б., довіреність №71/7/10-015 від 09.01.06р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброслав - Тернопіль", с. Острів, Тернопільська область звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль про скасування податкового повідомлення-рішення №000015150/0 від 05.02.2007р.; визнання неправомірними дії Тернопільської ОДПІ в частині недотримання вимог чинного законодавства при проведенні невиїзної документальної перевірки ТОВ «Доброслав-Тернопіль» та відображення в акті перевірки даних та висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства, прийняття рішення про накладення штрафних санкцій по матеріалах перевірки, які суперечать нормам чинного законодавства.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що спірний акт ненормативного характеру прийнятий з порушенням законодавства з питань оподаткування, а відтак підлягає скасуванню в судовому порядку. Дане твердження мотивоване тим, що викладені в акті перевірки та оспорюваному податковому повідомленні - рішенні висновки не відповідають приписам Закону України “Про оподаткування доходів фізичних осіб” та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини.

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржуваний правовий акт індивідуальної дії винесений контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Разом з тим, 11 квітня 2006 року позивач подав заяву про відмову від позовних вимог в частині визнання неправомірними дії Тернопільської ОДПІ в частині недотримання вимог чинного законодавства при проведенні невиїзної документальної перевірки ТОВ «Доброслав-Тернопіль» та відображення в акті перевірки даних та висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства, прийняття рішення про накладення штрафних санкцій по матеріалах перевірки, які суперечать нормам чинного законодавства.

При вирішенні вказаної заяви по суті судом враховано, що відповідно до статті 51 КАС України позивач має право відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Зважаючи на те що такі дії не суперечать закону, не порушують чиїх небудь прав, свобод та інтересів, суд, в порядку ст.112 КАС України приймає відмову від позову щодо частини позовних вимог, що в свою чергу є підставою для закриття провадження у справі в цій частині за правилами ч.2 абз.1 ст.157 КАС України.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету, посадовими особами контролюючого органу 30.01.2007р. складено акт за №620. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: 11 місяців 2006 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення товариством вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (надалі Закон), та вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181 (надалі Закон №2181) в зв'язку з чим платником податку на прибуток несвоєчасно сплачена узгоджена сума податку на прибуток в сумі 10686 грн.

Зважаючи на наведені обставини, 05.02.2007р. контролюючим органом відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000151501/0/7953 визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 11754,6 грн. (в т.ч. 10686 грн. за основним платежем, 1068,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) .

Наведений правовий акт індивідуальної дії, та дії Тернопільської ОДПІ оспорені платником податків у судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

20.12.2006 року товариством із обмеженою відповідальністю у порядку та терміни, визначені законодавством із питань оподаткування, подана контролюючому органу декларація із податку на прибуток за 11 місяців 2006 року, у рядках 19, 19.2 якої платником податків самостійно визначено суму податків, які утримуються при виплаті доходів з нерезидентів у розмірі 10686 грн.

Як слідує із пояснень позивача, які засвідчуються і первинними документами, копії яких є наявними у справі, сума 10686 грн., у декларації з податку на прибуток зазначена помилково, оскільки податком на прибуток не являлась, а є податком з доходів фізичних осіб-нерезидентів, утриманого та перерахованого до державного бюджету України у серпні, вересні, листопаді 2006 року при виплаті процентів громадянину Росії згідно із договірними зобов'язаннями.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181 визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

В той же час, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Аналогічна за змістом норма міститься і в пункті 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства. який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. № 143 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за № 271/7592 (далі - Порядок).

Зважаючи на наведені приписи законодавства, товариством з обмеженою відповідальністю 11.01.2007 року до Тернопільської ОДПІ подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Звітний період визначений у даному розрахунку- 11 місяців 2006 року, помилки які виправляються: рядки 19, 19.2 декларації з податку на прибуток, сума:- 10686 грн.

Вважаючи, що подавши 11.01.2007 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, платник податків тим самим 11.01.2007 року фактично провів сплату узгоджених сум податкових зобов'язань (сторінка 1 заперечень на позов сторінка 2 акту перевірки від 30.01.2007 року), контролюючим органом констатовано, що сума 10686 грн. сплачена платником податків із простроченням терміну платежу на 13 днів.

Наведена обставина і слугувала підставою для застосування згідно із оспорюваним податковим повідомленням - рішенням до товариства штрафної санкції в розмірі в розмірі 10% від суми недоплати (1068,60 грн).

В той же час аналіз правових норм, що регламентують спірні правовідносини, дає суду підстави стверджувати про невідповідність висновків контролюючого органу фактичним обставинам та вимогам законодавства, з огляду на наступне.

1.Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 передбачено, що штраф у відповідних розмірах застосовується до платника податків при не сплаті ним узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Таким чином, згідно з вказаної норми Закону необхідною умовою для притягнення платника податків до відповідальності є наявність у нього за результатами фінансово –господарської діяльності узгодженої суми податкового зобов'язання, яке не сплачене протягом граничних строків (податковий борг). І в свою чергу, за відсутності такої суми, не існує підстав для стягнення з товариства недоїмок з податкових зобов'язань яких не існувало і притягнення його до відповідальності за порушення податкового законодавства, що не мало місця.

2. Порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, визначено Інструкцією, що затверджена наказом ДПАУ від 17.03.2001 року №110 та зареєстрована в Мін'юсті 22.03.2001 року за № 268/5459. Підпунктом 6.1.7 пункту 6 наведеного нормативно - правового акту визначено, що при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів повідомлення про застосування штрафу приймається у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) за цей період податкового боргу. Таким чином, необхідною умовою для застосування відповідного штрафу є сплата сум узгоджених податкових зобов'язань (податкового боргу). І лише у разі коли така сплата (погашення) відбулись із порушенням термінів, встановлених законодавством, застосовуються санкції у відповідних розмірах. Джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 7 Закону №2181.Зокрема, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг); джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника. З наведеного в сукупності, суд констатує, що відповідач безпідставно ототожнив подання платником податків уточнюючого розрахунку із сплатою ним податкових зобов'язань, яких не існувало.

3. Посилання контролюючого органу у запереченнях на позов на податкове роз'яснення, що затверджене наказом ДПА України №503 від 22.10.2002 року є необґрунтованим, оскільки із його преамбули слідує, що останнє оприлюднює офіційне тлумачення окремих положень податкового законодавства щодо граничних строків сплати податкового зобов'язання, визначеного платником податків у новій (уточненій) податковій декларації, що містить виправлені показники, стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), законодавством з питань оподаткування щодо яких не установлено граничних строків погашення такого податкового зобов'язання. В той же час, граничні строки сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток чітко визначено законодавством з питань оподаткування, і додаткового тлумачення не потребують.

4. Пункт 17.2 статті 17 Закону №2181 покладає на платника податків обов'язок по сплаті штрафу у розмірі 5 - відсотків у разі надіслання контролюючому органу уточнюючого розрахунку тільки у тому разі, коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів. У даному разі позивачем встановлено завищення нарахованих ним самостійно сум податків. Застосування будь - яких штрафів, чи то самостійно платником податків чи контролюючим органом у таких випадках законодавство з питань оподаткування не передбачає.

При цьому, судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені слід задовольнити.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, ч.2 п. 1.ст.157, ст.ст. 162, 163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 05.02.2007 року № 0000151501/0.

3. В решті позовних вимог провадження у справі закрити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Тернопіль" (вул.Промислова,1, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, рахунок №26002000545001 в філії ВАТ КБ "Надра" ТРУ, МФО 338705, ідент.код. 33282246) - 1 (одну) грн. 70 коп. судового збору.

5. Видати виконавчий лист за заявою ТОВ "Доброслав-Тернопіль".

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 27 квітня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя О.В. Руденко