Ухвала суду № 62236324, 21.10.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/7003/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/1486/16 Категорія: 44 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Осіпука В.В., Здрилюк О.І.,

секретар Кирилюк О. О.

з участю: відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 відділу м. Володимир-Волинського до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом виселення за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 відділу м. Володимир-Волинського на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23.08.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відділу м. Володимир Волинського (далі КЕВ) до ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач КЕВ м. Володимир-Волинського подав апеляційну скаргу у якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення с касувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для виселення відповідача без надання іншого житла.

Судом встановлено, що спірне приміщення належить державі в особі Міністерства Оборони України і є казармою № 42 по вул. Привокзальній 14 у м. Луцьку, перебуває на балансі КЕВ м. Володимир-Волинський. (а.с. 9-12).

Відповідно до положень Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказ Міністерства оборони України від 19.06.2014 № 401 (надалі -Інструкція), за відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі (у тому числі одинока (одинокий) мати (батько)), розміщуються безкоштовно в спеціально пристосованих казармах, будівлях і спорудах (далі - казарма) у розташуванні військової частини. Казарми - будівлі, розташовані на територіях військових містечок, які переобладнані для тимчасового проживання військовослужбовців та не зареєстровані в органах місцевого самоврядування як обєкти житлового фонду.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР та України, загальний військовий стаж 23 роки. В 1996 році він проходив військову службу у військовій частині 53904 та за наказом командування був поселений у житлове приміщення № 42 по вул. Привокзальна, 14 в м. Луцьку. Місце проживання відповідача за даною адресою з 1996 року підтверджено паспортом, в якому відображені зазначені відомості. Під час проходження військової служби у ОСОБА_1 погіршився стан здоровя, у звязку з чим у 1999 році був звільнений із служби за станом здоровя та являється інвалідом 2 групи.

Військовослужбовці офіцерського складу, а також особи рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і перебувають у шлюбі, та особи, звільнені з військової служби в запас або відставку, які проживають у казармах і переобладнаних будівлях, укладають з балансоутримувачем переобладнаної будівлі (казарми) договір на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. У разі відсутності приладів обліку енергоносіїв, тепла та води у договорі відображаються норми їх споживання як для гуртожитку у цьому населеному пункті. (абз. 4 п. 6.2 Інструкції).

Здоданих ОСОБА_1 документів вбачається, що у 2013 році ним сплачувались кошти в КЕВ м. Володимир-Волинський за користування електроенергією в гуртожитку, в даному приміщенні встановлений стаціонарний телефон на імя відповідача.

Згідно довідки №5843 від 16.12.2015 року з 03.02.1996 року відповідач перебуває на обліку житлової комісії при Волинському обласному військовому комісаріаті (а.с.98).

Інструкцією передбачено, що особа, яка звільнена з військової служби і має вислугу менше ніж 10 років, підлягає виселенню з казарми з усіма членами сімї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Підлягають виселенню з казарми без надання іншого жилого приміщення особи в разі, якщо вони систематично руйнують, або пошкоджують приміщення в казармі, або використовують його не за призначенням, або створюють умови, які унеможливлюють проживання інших осіб у цій казармі.

У разі якщо особа, звільнена з військової служби, не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у ЗС України, вона підлягає виселенню з казарми з усіма членами сімї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством, незалежно від вислуги років у календарному обчисленні.

Підлягають виселенню з казарми без надання іншого жилого приміщення особи, які самоправно зайняли жилу площу, і колишні члени сімї військовослужбовця, які проживають у ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу, а також особи, які підпадають під підстави, передбачені статтею 116 Житлового кодексу Української РСР.

Військовослужбовці, які проживають у казармі, підлягають виселенню в разі знесення чи переобладнання казарми в нежилу, а також, якщо будівля загрожує обвалом. При цьому особам, які підлягають виселенню, надається інша жила площа або інше жиле приміщення не менше займаного, яке повинне відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 Житлового кодексу Української РСР.

Тобто, указаними нормами визначено перелік обставин, за яких військовослужбовці можуть бути виселені з казарми без надання іншого житла, цей перелік є вичерпним.

Оскільки ОСОБА_1 був поселений у казарму на законних підставах, має стаж роботи більше десяти років, перебуває на квартирній черзі, зі служби звільнився за станом здоровя у звязку з захворюванням, повязаним з проходженням служби, правових підстав для його виселення без надання іншого житла не має.

Вимога позивача про виселення ОСОБА_1 без надання іншого житла суперечить ст.47 Конституції України, якою кожному громадянину України гарантується право на житло.

Доводи представника позивача в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права безпідставні, носять суб'єктивний характер, зводяться лише до переоцінки доказів по справі, та непогодженням з їх оцінкою, тоді як колегія суддів вважає, що суд розглядаючи справу оцінив докази по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, і встановивши обставини по справі у відповідності до норм права, яким регулюються виниклі між сторонами правовідносини обґрунтовано відмовив у задоволені позову.

Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а зазначені в ньому висновки відповідають обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відділу м. Володимир-Волинського відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: