Рішення № 622361, 02.03.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2007 р.

Справа № 15/332-4819

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор", вул. Заводська, 1, смт. Козова Козівського району Тернопільської області

до Підприємства Шепетівської виправної колонії № 98, с. Климентовичі Шепетівського району Хмельницької області

про розірвання договору № 32 від 05.05.2006р. про надання послуг та стягнення грошових коштів в сумі 13322,40 грн.

за участю представників сторін:

позивача: старший юрисконсульт Юркевич С.В. - доручення № 03 від 05.02.2007р.

відповідача: не з’явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор", смт. Козова Козівського району Тернопільської області звернулось у господарський суд з позовом до Підприємства Шепетівської виправної колонії № 98, с. Климентовичі Шепетівського району Хмельницької області про розірвання договору № 32 від 05.05.2006р. про надання послуг та стягнення грошових коштів в сумі 13 322,40 грн.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки згідно ст. ст. 20, 22, 81 1 ГПК України.

За відсутністю клопотання сторони технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, а саме просить суд розірвати договір № 32 від 05.05.2006р. про надання послуг та стягнути з Підприємства Шепетівської виправної колонії № 98 кошти, сплачені за ненадані послуги в розмірі 13322,40 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не представив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, а тому справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно договору про надання послуг № 32 від 05.05.2006р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор" та Підприємством Шепетівською виправною колонією № 98, відповідач, як „Виконавець” по договору, зобов’язується надати послуги особисто та якісно, а позивач, як „Замовник” по договору, зобов’язується оплатити вартість послуг по замовленню рухомого складу, маневрових роботах, навантаженню, правильному зважуванню, офорленню та відправці вантажу-щебеню гранітного фракції 20x40, що належить «Замовнику»та доставці на ст. Козова Львіської залізниці (п. 1.1, 2.1 договору).

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання підряду. Так, в силу ст. 837, 843 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу за ціною та способами, визначеними договором.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.1 договору „Замовник” зобов’язався здійснити 100 % передоплати вартості послуг, передбачених п. 3.2 та п. 3.3 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Виконавця».

На виконання умов договору, укладеного між сторонами у справі, 11 травня 2006 року позивач перерахував на рахунок відповідача 13 322,40 грн., що підтвержується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 270 від 11.05.2006р., яка знаходиться в матеріалах справи.

05.05.2006р. між ТзОВ "Козова-цукор" (Покупець) та ПАП «Квота»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей № 20/04-Щ, у відповідності до умов якого Продавець зобов’язується передавати (поставити на умовах EXW франко-склад Продавця) в період з 20.04.2006р. до 30.06.2006р. у власність Покупця товар (щебінь гранітний в кількості 2716,25 тонн), а Покупець –прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1, 1.2, 3.1, 3.3 договору).

Проте, у зв’язку з неможливістю виконання зобов’язання по договору № 20/04-Щ від 05.05.2006р. у термін з 20.04.2006р. по 30.06.2006р. (а саме внаслідок фізичної відсутності товару), ПАП «Квота»звернулося до ТзОВ «Козова-цукор»з відповідним листом-повідомленням № 23 від 26.06.2006р.

А відтак, у зв’язку з неможливістю виконання ТзОВ «Козова-цукор»зобов’язання по договору про надання послуг № 32 від 05.05.2006р. щодо відправки вагонів з щебенем гранітним, пов’язаною з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, не могла вплинути або передбачити, позивач звернувся до відповідача із листом № 224 від 30.08.2006р. про повернення грошових коштів в сумі 13322,40 грн., отриманих 11.05.2006р. на виконання договору № 32 від 05.05.2006р. підприємством Шепетівською виправною колонією № 98.

01.03.2007р. позивачем на виконання вимог ухвал суду долучено до матеріалів справи лист № 05-01-49 від 22.02.2007р. поштампу – Центр поштового зв’язку № 1, яким підтверджується, що рекомендований лист від 30.08.2006р., адресований Підприємству Шепетівської виправної колонії № 98, с. Климентовичі Шепетівського району Хмельницької області, був прийнятий 30.08.2006р. у ВПЗ № 6 м. Тернополя.

В обґрунтування позовних вимог щодо розірвання договору про надання послуг, позивач посилається на виникнення обставин, за які жодна із сторін договору не відповідає, а саме невиконання ПАП «Квота»(продавцем) умов договору № 20/04-Щ від 05.05.2006р. щодо поставки в період з 20.04.2006р. по 30.06.2006р. у власність покупця (ТзОВ «Козова-цукор») щебеню гранітного (лист ПАП «Квота»№ 23 від 26.06.2006р.), що спричинило неможливість виконання сторонами у даній справі зобов’язань по договору про надання послуг № 32 від 05.05.2006р.

Зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 Цивільного кодексу України, ст. 205 Господарського кодексу України).

У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону (ст. 205 ГК України).

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (ч. 1 ст. 652 ЦК України).

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 Господарського кодексу України, господарське зобов’язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу. Як визначено ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про дострокове розірвання договору про надання послуг № 32 від 05.05.2006р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор" та Підприємством Шепетівською виправною колонією № 98, а тому задовольняє позов та згідно ст. 49 ГПК України покладає на відповідача судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду з позовом.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 607, 651, 652, 653, 837, 843, Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 173, 188, 193, 205, 206 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 22, 43, 44 - 49, 69, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Достроково розірвати договір про надання послуг № 32 від 05.05.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор" та Підприємством Шепетівською виправною колонією № 98.

3. Стягнути з Підприємства Шепетівської виправної колонії № 98, с. Климентовичі Шепетівського району Хмельницької області (ідентифікаційних код 08681040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Козова-цукор", вул. Заводська, 1, смт. Козова Козівського району Тернопільської області (р/р 26002000111503 в філії ВАТ «Укрексімбанк»м. Тернопіль, МФО 338879, ідентифікаційний код 31104342) 13322,40 грн. та 336,22 грн. в повернення судових витрат.

4. Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "07" травня 2007 року через місцевий господарський суд.

Суддя Г.Б. Бучинська