Рішення № 62229716, 26.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.16р. Справа № 904/5375/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Елтехкомп", м. Дніпро

про стягнення 731 422 грн. 70 коп.

Головуючий колегії ОСОБА_1

Судді Ліпинський О.В.

ОСОБА_2

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, дов. №4 від 18.05.2016р., представник;

від відповідача: ОСОБА_4, дов. № 1298 від 15.07.2016р., представник; ОСОБА_5, дов. № 1299 від 15.07.2016р., представник; ОСОБА_6, дов. № 1462 від 20.07.2016р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліз" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Елтехкомп" заборгованість 676 164 грн. 40 коп., з яких: 661 365 грн. 01 коп. - сума основного боргу, 13 660 грн. 98 коп. - пеня, 1 084 грн. 20 коп. - 3% річних, відповідну до умов договору поставки від 27.06.2013р. №80/13

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов від 09.08.2016р. зазначив, що 25.07.2016р. відповідачем надіслано на адресу позивача заяву № 499 про зарахування зустрічних позовних вимог, якою зобов'язання по сплаті суми заборгованості припинено зарахуванням в частині 644 997 грн. 82 коп., що становить суму заборгованості позивача перед відповідачем за договорами № 08/14 від 09.10.2014р. та договором № 116 від 16.10.2012р., укладених між сторонами. Таким чином, станом на 25.07.2016р. заборгованість відповідача за договором №80/13 від 27.06.2013р. складає 16 367 грн. 19 коп. Крім того, відповідач зазначає, що стосовно нарахованих пені та 3% річних позивачем не вказано періоду здійснених нарахувань.

26.07.2016р. на адресу суду надійшла заява позивача по збільшення розміру позовних вимог від 26.07.2016р. № 215, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 699 420 грн. 60 коп., з яких: 661 365 грн. 01 коп. - сума основного боргу, 33 128 грн. 24 коп. - пеня, 2 927 грн. 35 коп. - 3% річних, згідно із умовами договору поставки №80/13 від 27.06.2013р.

09.08.2016р. відповідач надав до суду відзив на вищевказану заяву, у якому зазначив, що після проведення між сторонами звірки розрахунків, за її результатами відповідач 08.08.2016р. направив на адресу позивача нову заяву про зарахування зустрічних вимог № 3/82 від 03.08.2016р., акт звірки взаєморозрахунків та вимогу про сплату індексу інфляції та 3% річних за договором № 08/14 від 09.10.2014р. та договором № 116 від 16.10.2012р., укладених між сторонами.

В судовому засіданні 10.08.2016р. представники відповідача підтримали свою позицію, зазначивши, що сума заборгованості відповідача станом на 10.08.2016р. за спірним договором складає 16 365 грн. 19 коп.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2016р. вирішено розглядати справу № 904/5375/16 колегіально.

Розпорядженням керівника апарату суду від 15.08.2016р. № 590 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 904/5375/16 та згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 15.08.2016р. визначений склад колегії: головуючий суддя - Рудь І.А., судді Ліпинський О.В., Соловйова А.Є.

Ухвалою господарського суду від 16.08.2016р. справу прийнято до розгляду в колегіальному складі.

22.09.2016р. на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог від 20.09.2016р. № 279, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 731 422 грн. 70 коп., з яких: 661 365 грн. 01 коп. - сума основного боргу, 64 148 грн. 38 коп. - пеня, 5 908 грн. 91 коп. - 3% річних, згідно із умовами договору поставки №80/13 від 27.06.2013р. Крім того, заперечує проти заяви відповідача про зарахування зустрічних вимог № 3/82 від 03.08.2016р., оскільки обставини, викладені у заяві відповідача не відповідають дійсності й не підтверджуються жодними первинними документами. Зокрема, зарахування заборгованості ТОВ „Еліз за договором № 116 від 16.10.2012р. неможливе через сплив позовної давності.

22.09.2016р. відповідач надав пояснення від 19.09.2016р. № 609, в яких повідомив суд про те, що оскільки в заявах про зарахування зустрічних вимог від 25.07.2016р. № 499 та від 03.08.2016р. № 3/82, направлених позивачу, допущені помилки у розрахунках та невірно розраховані суми зобовязань, відповідачем вказані заяви відкликані. Але 15.09.2016р. на адресу позивача відповідачем направлено заяву від 15.09.2016р. № 15/3 про зарахування зустрічних вимог у сумі 645 000 грн. 24 коп. за договором №116 від 16.10.2012р., за яким існує заборгованість ТОВ "Еліз" перед ТОВ НВП "Елтехкомп" по сплаті вартості поставленої відповідачем продукції. Таким чином, залишок заборгованості ТОВ НВП "Елтехкомп" за договором № 80/13 від 27.06.2013р. становить 16 364 грн. 77 коп. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем невірно розраховані пеня та 3% річних, у звязку із чим надав власний контррозрахунок вказаних нарахувань.

27.09.2016р. позивачем надані письмові заперечення проти заяви відповідача про зарахування зустрічних вимог від 15.09.2016р. № 15/3, в яких ТОВ «Еліз» зазначило, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження переривання більш ніж трирічного строку позовної давності за зобов'язаннями позивача за договором № 116 від 16.10.2012р. Щодо платежу від 16.10.2014р. у сумі 155 000 грн., зазначеного відповідачем в заяві, нібито його здійснено за договором № 116 від 16.10.2012р., пояснив, що сплата цієї суми дійсно виконувалася ТОВ «Еліз», але ж за рахунком № 454 від 15.10.2014р., як попередня оплата у розмірі 50% за договором № 082/14 від 09.10.2014р. Про корегування призначення платежу відповідач повідомлявся листом від 16.10.2014р. № 1218, який надавався позивачем в матеріали справи, як і копії рахунку, виписок банку, податкової накладної тощо.

В судовому засіданні 05.10.2016р. представником відповідача для долучення до матеріалів справи надана заява про зарахування зустрічних вимог від 05.10.2016р. № 641, направлена на адресу позивача 05.10.2016р., згідно якої ТОВ НВП Елтехкомп» повідомило ТОВ «Еліз» про припинення своїх зобовязань зі сплати пені та 3% річних в розмірі 70 057 грн. 69 коп., нарахованих позивачем за договором № 80/13 від 27.06.2013р., шляхом зарахування взаємних зустрічних вимог на вказану суму за договором № 116 від 16.10.2012р., за яких за позивачем рахується заборгованість зі сплати нарахованих відповідачем інфляційних та 3% річних станом на 15.09.2016р. в розмірі 370 453 грн. 56 коп. Таким чином, за розрахунком відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за договором № 80/13 від 27.06.2013р., а залишок заборгованості позивача за договором № 116 від 16.10.2012р. становить 300 395 грн. 87 коп.

17.10.2016р. на адресу суду надійшов відзив відповідача від 17.10.2016р. на заяву позивача про збільшення позовних вимог від 20.09.2016р., в якому відповідач зазначив про відсутність заборгованості перед позивачем з урахуванням направлених останньому заяв про зарахування зустрічних вимог від 15.09.2016р. № 15/3 та від 05.10.2016р. № 641 та зауважив, що позивачем не заперечується факт отримання товару за договором № 116 від 16.10.2012р. на суму 1 200 000 грн. 24 коп. та наявність заборгованості перед відповідачем, проте в частині власних розрахунків за придбану продукцію за цим договором представники позивача штучно створюють обставини, що не існують насправді. Так, позивач штучно створює обставини пропуску позовної давності відповідачем шляхом одноособової заміни призначення платежу за платіжним дорученням № 1858 від 16.10.2014р. на суму 155 000 грн., а також вводить суд в оману, стверджуючи про перерахування на користь відповідача передплати за договором № 116 від 16.10.2012р. на суму 360 000 грн. за платіжним дорученням № 3655 від 16.10.2012р., в той час як призначенням платежу у вказаному платіжному дорученні є оплата вартості трансформатора ТМ-1000 згідно рахунка № 205 від 30.04.2008р., тобто за іншим договором. Просив в позові відмовити.

В судовому засіданні 18.10.2016р. позивачем надані додаткові пояснення та заперечення від 18.10.2016р. № 297, в яких позивач зазначив про допущення бухгалтером описки в призначенні платежу за платіжним дорученням № 3655 від 16.10.2012р. та внесення передплати у сумі 360 000 грн. 00 коп. саме за договором № 116 від 16.10.2012р., а також підтвердив свою визначену раніше правову позицію щодо поданих відповідачем заяв про зарахування зустрічних вимог. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 05.10.2016р. по 18.10.2016р.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів, -

встановиЛА:

27.06.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліз" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Елтехкомп" (покупець) укладений договір поставки № 80/13 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, продавець передає у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти у власність на умовах цього ОСОБА_7 продукцію, технічні характеристики, найменування, вартість якої визначені в специфікаціях (надалі-продукція), що є невідємною частиною цього ОСОБА_7 (п.1.1 ОСОБА_7).

За умовами п. 8.1 ОСОБА_7 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами. Якщо протягом календарного року продавець не виставляв рахунки за ОСОБА_7, а покупець не сплачував такі рахунки, Договір припиняє дію.

Пунктом 2.1 ОСОБА_7 сторони узгодили, що ціна на продукцію встановлюється в гривні і зазначається в рахунках фактурах та/або в специфікаціях.

Згідно до специфікації №1 до ОСОБА_7 продавець постачає покупцю: - трифазний трансформатор силовий масляний ТМ 630/У1- 10/0,4 Д-Ун-11 гофробак в кількості 20 шт. на суму 998 583 грн. 34 коп. без ПДВ; - трансформатор ОЛСП-1,25/10 У2 в кількості 20 шт. на суму 156 250 грн. 00 коп. без ПДВ, а разом з ПДВ 1 385 800 грн. 01 коп.

Відповідно до п. 3.1 ОСОБА_7 умови та порядок розрахунків за продукцію зазначаються в рахунках фактурах та/або в специфікаціях.

На виконання умов ОСОБА_7 позивач поставив відповідачу товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 1 387 415 грн. 01 коп., який був прийнятий відповідачем, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №540 від 08.07.2013р. на суму 119 830 грн. 00 коп.;

- №541 від 08.07.2013р. на суму 37 500 грн. 00 коп.;

- №586 від 24.07.2013р. на суму 119 830 грн. 00 коп.;

- № 660 від 12.08.2013р. на суму 239 660 грн. 00 коп.;

- №667 від14.08.2013р. на суму 9 375 грн. 00 коп.;

- №691 від 22.08.2013р. на суму 28 125 грн. 00 коп.;

- № 754 від 10.09.2013р. на суму 9 375 грн. 00 коп.;

- №755 від 10.09.2013р. на суму 479 320 грн. 01 коп.;

- №919 від 18.10.2013р. на суму 37 500 грн. 00 коп.;

- №1074 від 26.11.2013р. на суму 37 500 грн. 00 коп.;

- №1223 від 27.12.2013р. на суму 45 000 грн. 00 коп.;

- №1226 від 27.12.2013р. на суму 158 400 грн. 00 коп.;

- №238 від 08.04.2014р. на суму 24 000 грн. 00 коп.;

- №336 від 05.05.2014р. на суму 42 000 грн. 00 коп. (т. 1, а.с. 13-26).

Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 позивачем виставив до сплати відповідачу відповідні рахунки на оплату (т. 1,а.с. 27-33)

Відповідач, в порушення умов ОСОБА_7 свої зобовязання по повній та своєчасній оплаті здійснив частково в розмірі 726 050грн., що підтверджується банківськими виписками, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 661 365 грн. 01 коп. (т.1, а.с. 34-41).

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із письмовою вимогою №140 від 19.05.2016р. про оплату поставленого товару, в якій просив сплатити вартість товару в семиденний строк з дня предявлення вимоги, шляхом перерахування коштів в сумі 661 365 грн. 01 коп. на рахунок ТОВ „Еліз (т.1, а.с.42-44)

Вказана вимога отримана відповідачем 26.05.2016р., про що свідчить підпис представника у поштовому повідомленні № 4902102183957, але залишена останнім без відповіді та задоволення (т.1, а.с. 45).

Згідно умов п. 6.3 ОСОБА_7 в разі порушення строків оплати вартості продукції, визначених цим ОСОБА_7, покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно розрахунку позивача загальна сума нарахованої пені за період з 03.06.2016р. по 19.09.2016р. складає 64 148 грн. 78 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 5 908 грн. 91 коп. за період з 03.06.2016р. по 19.09.2016р.

Заборгованість відповідача підтверджується: ОСОБА_7, видатковими накладними, рахунками на оплату, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні нормативні положення містяться у ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні договору поставки товару від 27.06.2013р. № 80/13 не узгодили конкретні строки оплати за товар, що поставляється.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

За умовами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. за № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" загальні положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений ст. 692, ст. 712 Цивільного кодексу України - спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до приписів п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Отже, наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар за спірним договором випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

В порушення прийнятих на себе за ОСОБА_7 зобовязань відповідач частково розрахувався з позивачем на суму 726 050 грн. 00 коп.. Сума боргу відповідача перед позивачем складає 661 365 грн. 01 коп., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання має місце та не спростовано останнім належними доказами, є правомірними вимоги позивача про стягнення нарахованої суми пені та 3% річних.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищевказаних приписів чинного законодавства, колегією суддів перевірений наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, шляхом здійснення власного розрахунку вказаних нарахувань, за результатами якого визначено, що розмір пені та 3% річних є більшим, ніж визначено позивачем у розрахунку та заяві про збільшення позовних вимог від 20.09.2016р. № 279. Разом з тим, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Предявлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, колегія суддів розглядає вимоги про стягнення пені та 3% річних в заявленому позивачем розмірі.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, відповідачем під час судового розгляду даної справи на адресу позивача надіслано заяви про зарахування зустрічних вимог від 15.09.2016р. № 15/3 та від 05.10.2016р. № 641 (т. 2, а.с. 28-30, 77-78). Підтвердженням надіслання заяв є описи вкладення від 16.09.2016р. та від 05.10.2016р відповідно, а також поштові квитанції № 3773 від 16.09.2016р., № 000029059 00025 від 05.10.2016р. (т. 2, а.с. 31, 79).

Згідно змісту заяви про зарахування зустрічних вимог від 15.09.2016р. № 15/3 відповідач зазначив про існування з боку ТОВ «Еліз» перед ТОВ НВП «Елтехкомп» зустрічних невиконаних зобовязань по сплаті грошових коштів за договором поставки від 16.10.2012р. № 116 на суму 645 000 грн. 24 коп. Вказана заборгованість виникла у звязку із неповною оплатою ТОВ «Еліз» вартості поставленого відповідачем товару на загальну суму 1 200 000 грн. 24 коп. за наступними видатковими накладними:

- № 246 від 26.11.2012р. на суму 240 000 грн. 05 коп.;

- № 261 від 05.12.2012р. на суму 240 000 грн. 05 коп.;

- № 270-1 від 18.12.2012р. на суму 400 000 грн. 08 коп.;

- № 272 від 20.12.2012р. на суму 320 000 грн. 06 коп.

Оскільки згідно позивачем протягом 2012-2014р.р. частково оплачувалась вартість вказаного товару на загальну суму 555 000 грн. 00 коп. (25.12.2012р. на суму 100 000 грн. 00 коп., 27.12.2012р. на суму 150 000 грн. 00 коп., 15.03.2013р. на суму 150 000 грн. 00 коп., 16.10.2014р. на суму 155 000 грн. 00 коп.), на даний час заборгованість позивача складає 645 000 грн. 24 коп., у звязку із чим відповідно до приписів ст. 601 Цивільного кодексу України зобовязання відповідача за спірним договором № 80/13 від 27.06.2013р. є припиненими на суму 645 000 грн. 24 коп. Залишок заборгованості перед позивачем становить 16 364 грн. 77 коп.

Позивач запереченнями від 29.06.2016р. № б/н (т. 2, а. с. 67) проти зарахування заліку зустрічних вимог заперечував посилаючись на те, що відповідачем не врахована оплата позивача за договором № 116 від 16.10.2012р. на суму 360 000 грн. 00 коп., згідно платіжного доручення № 3655 від 16.10.2012р., у призначенні платежу за яким бухгалтер ТОВ «Еліз» припустилась помилки. Крім того, щодо платежу від 16.10.2014р. у сумі 155 000 грн., зазначеного відповідачем в заяві, нібито його здійснено за договором № 116 від 16.10.2012р., позивач зазначив, що сплата цієї суми дійсно виконувалася ТОВ «Еліз», але ж за рахунком № 454 від 15.10.2014р., як попередня оплата у розмірі 50% за договором № 082/14 від 09.10.2014р. Про корегування призначення платежу відповідач повідомлявся листом від 16.10.2014р. № 1218. З урахуванням того, строки сплати за поставками, здійсненими за договором № 116 від 16.10.2012р., згідно п. 2.2.2. цього договору, настали безпосередньо в день навантаження, право вимагати сплати за ними виникло у відповідача відповідно: 27.11.2012 р. у сумі 240 000 грн. 05 коп., 06.12.2012р. у сумі 240 000 грн. 05 коп., 19.12.2012р. у сумі 400 000 грн. 08 коп. та 21.12.2012р. у сумі 320 000 грн. 06 коп. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження переривання більш, ніж трирічного строку позовної давності за цими зобов'язаннями. Таким чином, оскільки проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою однієї сторони можливе лише за умови, що така заборгованість є безспірною, а саме встановлена рішенням суду, позивач заперечує проти заявленого відповідачем заліку та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

З приводу поданої відповідачем заяви про зарахування зустрічних вимог від 15.09.2016р. № 15/3 на суму 645 000 грн. 24 коп. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.

З огляду на приписи ст. ст. 202, 203 Цивільного кодексу України заява однієї з сторін про зарахування зустрічних вимог повинна відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила, може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, але лише за умови, що така заборгованість є безспірною, наприклад, встановленою рішенням суду тощо.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не спростована належними доказами наявність заборгованості перед відповідачем за договором № 116 від 16.10.2012р. в сумі 645 000 грн. 24 коп. При цьому, колегія суддів відхиляє заперечення позивача щодо неврахування відповідачем під час розрахунку розміру основного боргу за договором № 116 від 16.10.2012р. суми 360 000 грн. 00 коп., сплаченого позивачем згідно платіжного доручення № 3655 від 16.10.2012р., оскільки згідно вказаного в ньому призначення платежу грошові кошти в сумі 360 000 грн. 00 коп. сплачені ТОВ «Елиз» за трансформатор ТМ-1000 згідно рахунка № 205 від 30.04.2008р., в той час як договір № 116 укладений між сторонами у 2012 році. Обґрунтовуючи заперечення допущенням бухгалтером помилки в призначенні платежу, позивач жодним належним доказом не підтверджує вказані заперечення.

Крім того, не приймаються до уваги колегією суддів й посилання позивача на помилку у призначені платежу за платіжним дорученням № 1858 від 16.10.2014р. та подальше його коригування листом від 16.10.2014р. № 1218, оскільки доказів на підтвердження направлення вказаного листа на адресу відповідача чи вручення під підпис повноважного представника ТОВ НВП «Елтехкомп» позивачем до матеріалів справи не надано.

Щодо посилань позивача на пропуск відповідачем строку позовної давності за зобовязаннями ТОВ «Еліз» за договором № 116 від 16.10.2016р., що унеможливлює припинення вказаних зобовязань шляхом взаємозаліку зустрічних вимог відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що своїми діями по внесенню оплати вартості поставленого відповідачем товару за договором № 116 від 16.10.2016р. на суму 155 000 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення від 16.10.2014р. № 1858, позивач визнав наявність заборгованості за цим договором, що згідно приписів ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України має наслідком переривання перебігу позовної давності. Таким чином, шляхом подання вказаного платіжного доручення до банку, позивач здійснив дії, що свідчать про визнання ним боргу за договором № 116 та обовязку сплатити за ним заборгованість по оплаті придбаного товару.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

При цьому, зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої. Зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватись за заявою однієї зі сторін. Разом з цим, відповідно до принципів цивільного та господарського законодавства, інша сторона має право заперечити проти заявленої вимоги про залік.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вбачає підстави для припинення зобовязань ТОВ НВП «Елтехкомп» перед ТОВ «Еліз» за договором № 80/13 від 27.06.2013р. на суму 645 000 грн. 24 коп. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ НВП «Елтехкомп» до ТОВ «Еліз» за договором № 116 від 16.10.2012р. на вказану суму, оскільки спір між сторонами відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання за договором № 116 від 16.10.2012р. відсутній, наявність заборгованості позивача та її розмір підтверджені належними доказами, а заперечення позивача колегія суддів розцінює як намір уникнути виконання своїх зобовязань з оплати отриманого товару за договором № 116 від 16.10.2012р.

Таким чином, оскільки відповідач звернувся до відповідача із заявою про залік зустрічних вимог від 15.09.2016р. № 15/3 після звернення позивача із даним позовом до суду, тому грошові зобовязання відповідача на суму 645 000 грн. 24 коп. в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч.1 п.1-1 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, колегія суддів не приймає в якості належного доказу припинення зобовязань відповідача перед позивачем зі сплати 64 148 грн. 78 коп. пені та 5 908 грн. 91 коп. 3% річних за договором № 80/13 від 27.06.2013р. шляхом взаємозаліку, заяву ТОВ НВП «Елтехкомп» від 05.10.2016р. № 641, направлену позивачу 05.10.2016р., з наступних підстав.

Згідно змісту заяви про зарахування зустрічних вимог від 05.10.2016р. № 641 відповідач зазначив про існування з боку ТОВ «Еліз» перед ТОВ НВП «Елтехкомп» зустрічних невиконаних зобовязань по сплаті грошових коштів за договором поставки від 16.10.2012р. № 116 на суму 370 453 грн. 56 коп., що складається з 31 886 грн. 00 коп. 3% річних та 338 567 грн. 56 коп. інфляційних втрат, нарахованих відповідачем у звязку із простроченням оплати позивачем вартості отриманого товару за договором № 116 від 16.10.2012р. за період з 17.10.2014р. по 15.09.2016р., про стягнення якої відповідачем заявлено в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України шляхом направлення 20.09.2016р. на адресу позивача письмової вимог від 15.09.2016р. № 15/4

У додаткових поясненнях від 18.10.2016р. № 297 позивач заперечував проти заяви відповідача про зарахування зустрічних вимог від 05.10.2016р. № 641, зокрема, з мотивів пропуску останнім строків позовної даності при зверненні з вимогами про стягнення нарахованих інфляційних та 3% річних.

Колегія суддів погоджується із такими запереченнями позивача та зазначає, що здійснені позивачем часткові оплати боргу за договором № 116 від 16.10.2012р., зокрема, згідно платіжного доручення від 16.10.2014р. № 1858, не є перериванням встановленого строку позовної давності для звернення з вимогами про сплату 3% річних та інфляційних втрат, оскільки визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами (п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. № 10).

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені ОСОБА_7 майново-господарські зобовязання перед позивачем з оплати поставленого на його замовлення товару, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_7 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 16 364 грн. 77 коп. основного боргу, 64 148 грн. 78 коп. пені та 5 908 грн. 91 коп. 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Елтехкомп" (49021, м. Дніпро, вул. Берегова, 133Б, код ЄДРПОУ 31251352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз" (69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, 9, код ЄДРПОУ 13608660) 16 364 грн. 77 коп. (шістнадцять тисяч триста шістдесят чотири грн.. 77 коп.) основного боргу, 64 148 грн. 38 коп. (шістдесят чотири тисячі сто сорок вісім грн.. 38 коп.) пені, 5 908 грн. 91 коп. (пять тисяч девятсот вісім грн.. 91 коп.) 3% річних, 10 971 грн. 34 коп. (десять тисяч девятсот сімдесят одну грн. 34 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий колегії Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_2

Повне рішення складено 24.10.16р.