Ухвала суду № 62229293, 11.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року м. Київ К/800/47057/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.

Горбатюка С.А.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі №804/6121/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и л а:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", в якому просило: стягнути з відповідача на користь держави адміністративно-господарські санкції у розмірі 756650,28 грн; стягнути з відповідача на користь держави пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарський санкцій у розмірі 756,65 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав нормативу щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений частиною першою1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не забезпечив працевлаштування інвалідів у кількості 17 осіб, а також не сплатив адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інвалідів у розмірі 756650,28грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" у 2014 році складала 2037 осіб.

12.02.2015 року відповідачем було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України від 10.02.2007 року № 42, в якому відповідачем самостійно зазначено про те, що на підприємстві у 2014 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 2037 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 64 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" - 81 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 90664,50 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 44508,84грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування - 756650,28грн.

Відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач створив на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів, подавав до центру зайнятості звіти щодо наявності вакантних місць для інвалідів з січня по грудень 2014 року, самостійно займався пошуком інвалідів для працевлаштування, а відтак відсутня його вина у вчиненні правопорушення у сфері господарювання.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Статтею 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання зазначених норм 2014 році на підприємстві були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів за наступними спеціальностями: слюсар з ремонту устаткування котельних, електрогазозварник, ел.монтер з ремонту та обслуговування ел. обладнання, слюсар КВПтаА, вантажник (з посвідченням стропальника), фрезерувальник, слюсар з експлуатації газового устаткування. Всього в 2014 році заявлено 17 вакансій для інвалідів, що підтверджується доказами, наявними у справі.

Судами не встановлено відмови позивача у працевлаштуванні направлених центром зайнятості інвалідів.

Крім того, відповідно до звітів форми № 3-ПН, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року та листів до Криворізького міського центру зайнятості, відповідачем у період з січня по грудень 2014 року, до центру зайнятості подавалася інформація про попит на робочу силу (вакансії) та інформація про актуальні вакансії, зі змісту яких вбачається, що на підприємстві відповідача для працевлаштування інвалідів були створені робочі місця для інвалідів з детальним описом їхніх характеристик, на які можливе працевлаштування інвалідів, тобто були наявні робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Як зазначено вище, 12.02.2015 року відповідачем подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, в якому вказано про середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (64 особи) та кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (81 особа).

Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком суми позову, складеного посадовою особою позивача, адміністративно-господарська санкція за не зайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів складає 756650,28грн., а також пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій становить 756,65грн.

Разом з тим, відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до нього адміністративно-господарських санкцій саме у разі вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід'ємним елементом правопорушення є наявність вини відповідача та причинний зв'язок між правопорушенням та його наслідками у вигляді не працевлаштування інвалідів і лише у разі, якщо відповідачем не було вжито усіх залежних заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на наведене, враховуючи, що відповідач створив на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів протягом 2014 року у кількості 17 вакансій, подавав до центру зайнятості звіти щодо наявності вакантних місць для інвалідів з січня по грудень 2014 року, самостійно займався пошуком інвалідів для працевлаштування, що підтверджується вищенаведеними документами, відтак колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: