Ухвала суду № 62228992, 18.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/17154/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Черпака Ю.К.,

та секретаря Буденка В.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Борисенка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року

у справі № 804/16178/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області

третя особа: Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ МВС України в Дніпропетровській області, ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: МВС України, Національна поліція України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 06 листопада 2015 року №46 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил;

- зобов'язати ГУ МВС України в Дніпропетровській області поновити позивача на посаді оперуповноваженого відділу ГУ МВС в Дніпропетровській області;

- стягнути з ГУ МВС України в Дніпропетровській області середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 07 листопада 2015 року до моменту фактичного поновлення на посаді;

- зобов'язати ГУ МВС України в Дніпропетровській області розглянути рапорт від 05 листопада 2015 року, поданий позивачем та запропонувати йому посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції у порядку встановленому пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію»;

- допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення позивача на посаді оперуповноваженого відділу ГУ МВС України в Дніпропетровській області та стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;

- зобов'язати ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути позивача для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» у ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області та видати відповідний наказ з цього приводу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Дніпропетровській області №46 о/с від 06 листопада 2015 року «По особовому складу» в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ. Зобов'язано ГУ МВС України в Дніпропетровській області розглянути рапорт від 05 листопада 2015 року, поданий позивачем у порядку, встановленому пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі, ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції та посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 01 червня 2010 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 06 листопада 2015 року № 46 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ згідно пункту 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил, з 06 листопада 2015 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не виявив бажання шляхом написання рапорту, бути працевлаштованим за спеціальністю в Національній поліції, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно пунктів 9, 10 «Прикінцеві та перехідні положення» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Судом першої інстанції встановлено, що показами допитаних у якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджуються обставини написання позивачем рапорту від 05 листопада 2015 року на ім'я начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області Репешко І.В. про прийняття на службу в поліцію та передачу його безпосередньому керівнику Сетракову О.В. разом із аналогічними рапортами інших працівників, які в подальшому були зараховані на посади в новоутворений орган.

Приписами частини другої статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції, жодним чином не дослідив, а відповідач не спростував зазначених показів свідків.

Наведене свідчить про те, що позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби в поліції, проте, з незалежних від нього причин, його рапорт до органу внутрішніх справ не надійшов, та не був розглянутий у встановленому порядку.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позову та зобов'язання ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області вирішити питання щодо наявності або відсутності підстав для прийняття позивача на службу в поліцію, починаючи з 07 листопада 2015 року, оскільки визначальним для прийняття такого рішення є відповідність кандидата вимогам до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію».

Враховуючи приписи статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року залишити в силі.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

Ю.К. Черпак