Ухвала суду № 62228901, 03.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2016 року м. Київ К/800/485/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівБорисенко І.В. Олендера І.Я.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року

у справі №805/15359/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 21 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, задовольнив адміністративний позов. Визнав недійсним та скасував податкові повідомлення-рішення від 30 серпня 2013 року №0000611501 та №000621501. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 458,50 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Уповноважені особи контролюючого органу провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2013 року, про що склали акт від 16 серпня 2013 року №50/05-19-15-1/20355550, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 263 749,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 2 069 584,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2013 року №0000611501, яким зменшив позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 263 749,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2016 року №0000621501, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 104 376,00 грн., з яких основний платіж - 2 069 584,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 034 792,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу про те, що позивач здійснив коригування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими накладними з порушенням строків передбачених пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при здійсненні коригування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ЗАТ «Азовелектросталь» (ПрАТ «Азовелектросталь») був укладений договір від 01 лютого 2010 року № 2РСБ-01974/24АЕСсн, згідно якого позивач зобов'язався поставити продукцію вагонобудування. Строк дії договору, з урахуванням додаткових угод, визначений до 31 грудня 2013 року.

ПрАТ «Азовелектросталь» 22 березня 2010 року перерахувало позивачеві 65 000 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 10 833 333,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12. За наслідками вказаної господарської операції позивачем 22 березня 2010 року було виписано податкову накладну № 2456 на суму 65 000 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 10 833 333,33 грн., податкові зобов'язання за якою відображені у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року.

Пунктом 4 додаткової угоди № 7 до вказаного договору передбачено, що у зв'язку з неможливістю для позивача виконати зобов'язання по поставці по договору, сторони по договору дійшли згоди щодо заміни зобов'язань позивача по поставці на зобов'язання по поверненню на адресу ПрАТ «Азовелектросталь» грошових коштів. Повернення позивачем грошових коштів відповідно до пункту 5 додаткової угоди № 7 до договору здійснюється за письмовою вимогою ПрАТ «Азовелектросталь» протягом 5-ти банківських днів з дати отримання вимоги від ПрАТ «Азовелектросталь», але не пізніше 31 грудня 2013 року.

Листом від 27 травня 2013 року ПрАТ «Азовелектросталь» звернулося до позивача з проханням повернути передплату у розмірі 14 000 000,00 грн.

Платіжними дорученнями від 28 травня 2013 року позивачем була повернена ПрАТ «Азовелектросталь» загальна сума коштів у розмірі 1 4000 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2 333 333,33 грн.

У зв'язку з поверненням коштів 28 травня 2013 року позивачем були виписані розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 2456 від 22 березня 2010 року № 372 на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 2 333 333,33 грн. та які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями Центрального порталу прийому звітності «ДПС України». Данні розрахунки відображені у додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ» до декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2013 року.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 цього Кодексу, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Зі змісту пункту 192.3 статті 192 Податкового кодексу України, результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 20 червня 2013 року до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9036517003 за травень 2013 року, у рядку 19 якої визначено від`ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 263 749,00 грн. Причиною виникнення від'ємного значення слугувало проведення коригування податкового зобов'язання у бік зменшення на 11 666 667,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2 333 333,00 грн. до податкової накладної від 22 березня 2010 року № 2456, виписаної ПрАТ «Азовелектросталь».

Причиною проведення коригування стало повернення вказаному підприємству передплати на суму 14 000 000,00 грн. На підставі факту отримання грошових коштів, позивачем виписані розрахунки коригувань від 28 травня 2013 року № 372 - 375, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проведеною відповідачем документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача з питань достовірності нарахування від`ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2013 року встановлено, що повернення передплати відбулося в строк, що перевищує 1095 днів (три роки), відповідно, на думку відповідача, позивачем порушені вимоги пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України - заниження суми податкових зобов'язань за травень 2013 року на 2 333 333,00 грн., що призвело до завищення розміру від`ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту травня 2013 року на 263 749,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню та сплаті в бюджет на 2 069 584,00 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на порушенні позивачем пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, згідно з якою заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Зважаючи на те, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість через пропущення строків давності є помилковим.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі №805/15359/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.