Ухвала суду № 62228677, 25.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року справа №805/4847/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії судді: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Сухарька М.Г., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі № 805/4847/15-а за позовом Приватного акціонерного товариства "АртВайнері" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2015 року Приватне акціонерне товариство "Артемівськ Вайнері" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000294700/4238/10/28-03-47 від 30.06.2015 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 63 186 грн. (а.с 4-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення, винесене Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, від 30.06.2015року за №0000294700/4238/10/28-03-47, яким Приватному акціонерному товариству "Артемівськ Вайнері" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року у розмірі 63186грн. (а.с 145- 147).

Відповідач, вважаючи постанову суду першої інстанції такою, що винесена без надання вірної правової оцінки обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит. Апелянт також зазначає, що обов'язковими передумовами формування податкового кредиту є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобов'язань контрагентом, а не дотримання вищенаведених положень свідчить про відсутність підстав для включення суми податку на додану вартість, що зазначена в податковій накладній до складу податкового кредиту звітного періоду. Апелянт вказує, що в даному випадку відсутня основна, законодавчо регламентована умова для відшкодування ПДВ, а саме, надмірна сплата даного виду податкового платежу до бюджету, оскільки суб'єкт господарювання з ПДВ без його фактичного надходження до державного бюджету (а.с.184-188).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Артвайнері" є юридичною особою, код ЄДРПОУ - 00412168, місцезнаходження юридичної особи: 84500, Донецька область, місто Артемівськ, вулиця П. Лумумби, будинок 87 та перебуває на податковому обліку у відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19 квітня 2015 року позивачем, засобами електронного зв'язку на адресу відповідача надано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року (а.с. 81-82).

Згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5), а саме, з рядка 8 розділу ІІ «Податковий кредит» вбачається, що позивачем визначено суму податкового кредиту в розмірі 63 185,50 грн. по контрагенту ПАТ «Донецькоблгаз» (індивідуальний номер 033610705095) (а.с. 86 звр.).

З матеріалів справи вбачається, у період з 19.04.2015 року по 20.05.2015 року, податковим органом, відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України в порядку статті 76 розділу ІІ Кодексу проведено камеральну перевірку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2015 року.

В ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що відповідно до додатку № 5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податкових накладних, отриманих від ПАТ «Донецькоблгаз» на суму ПДВ 63 185,50 грн.

Податковим органом також зазначено, що згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань ПАТ «Донецькоблгаз» за березень 2015 року становить 0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за березень 2015 року ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» Артемівське управління по газопостачанню та газифікації не подано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Відповідно до п.86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За результатами проведення камеральної перевірки відповідачем складено Акт № 193/28-03-47/0041268 від 20.05.2015 року, яким встановлено порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту березня 2015року на суму 63186 грн. (а.с. 37-47).

Позивач, вважаючи, що висновки, викладені в Акті № 193/28-03-47/0041268 від 20.05.2015 року є безпідставними, подав до відповідача заперечення, в якому просив відмінити встановлене СДПІ порушення, що призвело до заниження податкового кредиту за березень 2015 року. Зазначене заперечення відправлено позивачем 01.06.2015 року, що підтверджується відповідним супровідним листом (а.с. 49-51).

Відповідач, листом № 4056/10/28-03-47 від 24.06.2015 року направив позивачу відповідь на його заперечення, в якому повідомив позивача, що висновок щодо встановлених порушень податкового законодавства з урахуванням заперечень до акту перевірки залишено без змін (а.с. 52-55).

На підставі пп. 54.3. 3 статті 54 та п. 58.1 статті 58, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, акту перевірки від 20.05.2015 № 193/28-03-47/0041268 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року за № 0000294700/4238/10/28-03-47, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року у розмірі 63186грн. (а.с. 36).

08 липня 2015 року, ПрАТ «Артвайнері» до начальника Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, за вих. № 3.2.0/1168 подана скарга, в якій позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000294700/4238/10/28-03-47 від 30.06.2015 року (а.с. 56-60).

За результатами розгляду вищезазначеної скарги, 27 липня 2015 року Межрегіональним головним управлінням ДФС - центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято рішення прийнято рішення № 18596/10/28-10-10-4-33, яким скаргу позивача щодо скасування, зокрема, податкового повідомлення-рішення №0000294700/4238/10/28-03-47 від 30.06.2015 року залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Донецьку Міжрегіонального ГУ ДФС від 30.06.2015 року за №0000294700/4238/10/28-03-47 - залишено без змін (а.с. 61-66).

Крім того, 11 вересня 2015 року, позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України за вих. № 3.2.0/1385, в якій позивач також просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000294700/4238/10/28-03-47 від 30.06.2015 (а.с. 67-71).

За результатами розгляду, 06 жовтня 2015 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 21104/6/99-99-10-01-04-25, яким залишено без змін, зокрема, податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Донецьку Міжрегіонального ГУ ДФС від 30.06.2015 року за №0000294700/4238/10/28-03-47 та рішення про результати розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення (а.с. 75-79).

Задовольняючи позовні вимоги, суду першої інстанції дійшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 30.06.2015року за №0000294700/4238/10/28-03-47, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року у розмірі 63186грн., винесено безпідставно та необґрунтовано, а відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 193 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.12.2011 року між ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" Артемівське управління по газопостачанню та газифікації (надалі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Артвайнері" (надалі - споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №08-003/2012.

Пунктом 1.1 розділу 1 вказаного договору передбачено, що постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Позивача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" Артемівське управління по газопостачанню та газифікації, постачальником виписано позивачу податкові накладні: № 4 від 02.03.2015 року, № 119 від 23.03.2015 року, № 251 від 31.03.2015 року для формування останнім податкового кредиту (а.с. 89, 91, 93).

Зазначені податкові накладні були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 94583 ( а.с. 134).

Розрахунки між сторонами проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1348 від 23.03.2015 року на суму 227 983,20 грн., № 877 від 28.02.2015 року на суму 150 000 грн. ( а.с. 97).

Факт виконання сторонами умов вищезазначених правочинів підтверджується наданими позивачем наступними первинними документами:

рахунком №3143 від 31.03.2015 року на суму 659840,38 грн. ( у т.ч. ПДВ - 109973,40 грн.) (а.с. 95); актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 року, яким підтверджено, що у березні 2015 року позивачем прийнято, а ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" Артемівське управління по газопостачанню та газифікації, як постачальником поставлено природний газ в обсягах 57 885 м3 (а.с. 96).

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Крім того, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.

Перелічені вище документи є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що податковий кредит у березні 2015 року сформовано позивачем на підставі отриманих податкових накладних та первинних документів, які підтверджують факт постачання товарів та послуг для здійснення господарської операції, тобто, з дотриманням усіх вимог податкового законодавства.

Посилання апелянта на ту обставину, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки єдиною підставою, яка не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту є те, що податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 201.9 ст. 201 ПК України) та зазначає, що ані Податковим Кодексом України, ані будь-яким іншим нормативним актом не передбачено не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі, податкові накладні.

Крім того, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на висновок Верховного суду України, викладений в постанові від 21.01.2011 року № 21-37а10, оскільки в цій справі йдеться про неналежним чином оформлену (підписану невідомою особою) податкову накладну та не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Висновки Верховного суду України, відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства, застосовуються у подібних правовідносинах і у разі застосування одних і тих самих норм матеріального права.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі № 805/4847/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді: І.Д. Компанієць

М.Г. Сухарьок