Вирок № 62227700, 26.10.2016, Біловодський районний суд Луганської області

26.10.2016

Справа № 408/1788/16-к

1-кп/408/113/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.

при секретареві Негоді В.Е.,

за участю: прокурора Барабанщикова Є.С.,

Ніколаєва І.О.,

представника потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника - адвоката Овчаренка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (справа № 408/1788/16-к) відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Біловодськ Луганської області, українця, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, пенсіонер, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, перебуваючи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2, до повноважень якого входило виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, в період часу з 23 червня 2014 року по 30 грудня 2014 року, достовірно знаючи, що ОСОБА_5, який працював охоронцем Біловодської селищної ради, не виконував своїх трудових обов'язків та з 23 червня 2014 року перебував за межами території України, умисно, надаючи вказівки підпорядкованим працівникам на внесення до табелів обліку робочого часу ОСОБА_5 відомостей про роботу останнього, підписував та спрямував їх до бухгалтерії ради, на підставі яких нараховувалась та виплачувалась заробітна плата охоронцеві ОСОБА_5.

Всього за вказаний період часу ОСОБА_5 була нарахована і виплачена заробітна плата на загальну суму 6707,00 грн., отже на цю суму неправомірними діями ОСОБА_3 було завдана шкода Біловодській селищній раді.

Вказані дії обвинуваченого, які утворюють ідеальну сукупність вчинення злочинів, що виразились у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та у розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, кваліфікуються за ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 191 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений провину у вчиненні вказаних злочинів визнав частково, а саме у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. У розтраті чужого майна провину не визнав, зазначаючи, що його діями не завдано шкоди Біловодській селищній раді, оскільки заробітну плату за ОСОБА_5 отримувала інша людина, яка фактично працювала замість ОСОБА_5.

З цих же підстав, а саме не завдання збитків селищній раді, не визнав цивільний позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі Біловодської селищної ради.

Незважаючи часткове визнання обвинуваченим своєї провини, його провина у вчинені інкримінованих злочинів підтверджується доказами.

Із рішень Біловодської селищної ради від 16.11.10 р. № 1/1 та від 24.03.15 р. № 39/9 (т. а.с. 63,64) видно, що обвинувачений з 16 листопада 2010 року по 24 березня 2015 року обіймав посаду Біловодського селищного голови.

Розпорядженнями № 56-ос від 01 листопада 2011 року та № 96-ос від 31 грудня 2014 року та заявами ОСОБА_5 (т.1, а.с. 71-74) підтверджується факт, що ОСОБА_5 з 01.11.11 р. по 31.12.14 р. працював на посаді охоронця адміністративної будівлі Біловодської селищної ради.

Із відповіді начальника відділу прикордонної служби «Біловодськ» № 231 від 24 березня 2014 року (т.1, а.с.56) йдеться, що громадянин ОСОБА_5 23 червня 2014 року залишив територію України через міжнародний пункт пропуску «Мілове» в пішому порядку.

З довідки про заробітну плату ОСОБА_5 за 2014 рік (т.1, а.с. 61) вбачається, що ОСОБА_5 була нарахована і виплачена заробітна платня за 2014 рік в загальній сумі 21734,49 грн.. Також з цієї довідки видно, що він отримував її після залишення території України, тобто після 23 червня 2014 року.

Табелями обліку використання робочого часу за період з 01 червня по 31 грудня 2014 року (т. 1, а.с. 91-116), підписаними ОСОБА_3, підтверджується факт, що до них внесені відомості про відпрацьований час охоронцем ОСОБА_5 у період, коли він був відсутній на території України. Дані табелі стали підставою для нарахування останньому заробітної платні.

Із показів свідка ОСОБА_6 йдеться, що вона працювала у селищній раді з квітня 2012 року по березень 2015 року. ОСОБА_5 є її сином. З 2011 року він працював охоронцем у Біловодській селищній раді. У червні 2014 року він пішов у відпустку та поїхав у гості до сестри у Росію. Він збирався приїхати, оскільки не хотів втрачати роботу, але через виниклі обставини не приїхав. Він сам спілкувався з ОСОБА_3 щодо збереження за ним робочого місця. З вересня 2014 року вони домовились з ОСОБА_7, що він буде заміняти її сина. Гроші сина вона віддавала дружині ОСОБА_7. Потім її син звільнився за власним бажанням за написаною нею заявою. ОСОБА_5 в Україну не приїздив до цього часу.

Такі ж покази як покази ОСОБА_6 в суді давав свідок ОСОБА_8, який додав, що виходив декілька разів на роботу замість сина ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_7 в суді підтвердив, що він неофіційно працював охоронцем в Біловодській селищній раді за проханням ОСОБА_6 з жовтня 2014 року, тобто заміняв ОСОБА_5, який перебував в Росії. Офіційно на цю посаду він був оформлений лише 01 січня 2015 року. Заробітну платню за ОСОБА_5 він не отримував, її отримувала його дружина ОСОБА_9.

Покази ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила ОСОБА_9, яка підтвердила факт, що її цивільний чоловік працював неофіційно охоронцем у Біловодській селищній раді замість ОСОБА_5, заробітну платню ОСОБА_5 отримувала саме вона.

Свідок ОСОБА_10, в обов'язки якої входило ведення бухгалтерського обліку у селищній раді, суду підтвердила факт, що заробітна платня нараховувалась працівникам на підставі табелів обліку використання робочого часу. Заробітна платня перераховувалась на картки. ОСОБА_5 особисто вона ніколи не бачила, тільки знала, що такий працівник числився.

Такі ж покази суду надала свідок ОСОБА_11

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили суду, що достовірність даних в табелях обліку перевіряв селищний голова, після чого підписував їх та передавав до бухгалтерії.

Аналізуючи в сукупності наведені докази, суд вважає провину ОСОБА_3 в інкримінованих йму злочинах доведеною, тому він за скоєне повинен нести кримінальну відповідальність.

Невизнання своєї провини ОСОБА_3 у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 191 КК України, а саме у розтраті чужого майна, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення.

Суд не бере до уваги доводи обвинуваченого стосовно того, що його діями не було спричинено нікому шкоду, оскільки, як було з'ясовано в судовому засіданні, ОСОБА_3, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 був відсутній на роботі і обов'язки свої не виконував, підписував табелі обліку робочого часу, на підставі яких саме ОСОБА_5 нараховувалась заробітна платня. Дані обставини свідчать про умисні дії ОСОБА_3, який повинен був усвідомлювати те, що заробітна платня нараховується особі, яка не виконувала своїх обов'язків, тобто вона нараховувалась ОСОБА_5 безпідставно. Сам факт, того, що ці гроші отримувала особа, яка фактично працювала за ОСОБА_5 для правової кваліфікації дій ОСОБА_3 значення не має, тим більше, що він взагалі не цікавився тим, хто саме отримував нараховані грошові кошти.

При обранні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який вчинив злочини невеликої та середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який позивтивно характеризуються, раніше судимий, є особою похилого віку.

Обставин, які обтяжують чи пом'якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Наведене свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, у зв'язку з чим до нього слід застосувати положення ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання стосовно цивільного позову, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 1166 ЦК України передбачені загальні підстави для відшкодування майнової шкоди, де головною умовою її відшкодування є доведення вини особи, яка цю шкоду завдала.

В ході судового розгляду провина ОСОБА_3 у розтраті чужого майна була доведена на підставі показів свідків, табелів обліку використання робочого часу і довідки про заробітну плату ОСОБА_5, з яких йдеться, що за час, який він не працював у Біловодській селищній раді, йому була нарахована і виплачена заробітна плата на загальну суму 6707,00 грн.

Таким чином наведена сума безпідставно виплаченої заробітної платні є шкодою завданої державі в особі Біловодської селищної ради, тому її слід стягнути з винної особи, тобто з ОСОБА_3

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 371, 373 - 375 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 191 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік;

-за ч. 2 ст. 191 КК України у вигляді 1 року 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_3, за сукупністю злочинів, призначити покарання у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік 6 місяців.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Біловодської селищної ради 6707,00 - суму шкоди, завдану злочином.

Речові докази: документи, які вилучені в Біловодській селищній раді Луганської області згідно ухвали слідчого судді, які долучені до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, який може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку прокурор та обвинувачений можуть отримати негайно після його проголошення.

Головуючий: