Ухвала суду № 62226432, 13.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

13 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Кривенди О.В., Самсіна І.Л., -розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року у справі за її позовом до начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

у с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 вересня 2016 року касаційну скаргу залишив без руху та надав ОСОБА_4 строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі до 20 жовтня 2016 року у зв'язку з несплатою судового збору.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, позивач подала заяву про її перегляд Верховним Судом України з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм процесуального права, а саме частини першої статті 88 КАС, що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 25 грудня 2015 року та 7 вересня 2016 року (справи №№ К/800/50775/15, К/800/23850/16 відповідно).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Зі змісту оскарженого рішення видно, що суд касаційної інстанції залишив без руху касаційну скаргу та надав строк для усунення її недоліків. У рішеннях, наданих для порівняння, суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача.

З наведеного висновується, що суди не тлумачили зміст статті

214 КАС, а застосовували її залежно від фактичних обставин кожної із справ.

Потрібно також зазначити, що обґрунтування заяви, характер вимог, вид та правова природа оскарженого і порівнюваних рішень не вказують на наявність ознак (проявів) неоднакового застосування одних і тих самих норм процесуального права у подібних правовідносинах.

З наведеного можна підсумувати, що заява не містить законних підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 6 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах України Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_4 до начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

судді: О.В. Кривенда

І.Л. Самсін