Постанова № 62223808, 12.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Справа№ 910/20297/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

від відповідача 1. не зявився, від відповідача 2. не зявився, від відповідача 3. не зявився, від відповідача 4. - не зявився, від третьої особи 1. - не зявився, від третьої особи 2. - не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015р.

у справі № 910/20297/15 (суддя - Домнічева І.О.)

за позовом громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю «НТЦ Укрбазискомпані»

2. публічного акціонерного товариства «Омега Банк»

3. головного територіального управління юстиції у місті Києві

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві

2. ОСОБА_4

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Новий розгляд по постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2016р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2015р. позов задоволено частково. Визнано недійсним з моменту вчинення іпотечний договір №1225-Ф/1226-Ф/ІП-1 від 25.06.2008р. По решті позовних вимог прийнято відмову позивача та припинено провадження.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2016р. у справі №910/20297/15 скасувати та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2016р. апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження.

Розпорядженням №09-52/5190/16 від 27.09.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у звязку з перебуванням суддів Пашкіної С.А. та Кропивної Л.В. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 27.09.2016 р., в звязку з перебуванням суддів Пашкіної С.А. та Кропивної Л.В., у відпустці, які не є головуючим суддею, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді:ОСОБА_5, ОСОБА_6Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016р. апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015р. у справі № 910/20297/15 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Розпорядженням №09-52/5498/16 від 11.10.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у звязку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 11.10.2016 р., в звязку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, які не є головуючим суддею, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Разіна Т.І., Руденко М.А.Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016р. апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015р. у справі № 910/20297/15 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» заперечує проти апеляційної скарги.

Позивачем надані письмові додаткові пояснення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НТЦ Укрбазискомпані», публічне акціонерне товариство «Омега Банк», головне територіальне управління юстиції у місті Києві, реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві та ОСОБА_4 своїх представників, чи особисто, в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

18.12.2007р. рішенням господарського суду міста Києва у справі №34/251-25/536 було задоволено позов громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» до громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів» про визнання права власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а. /а.с. 30, т. 1/.

Рішення залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008р., постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008р. та ухвалою Верховного суду України від 14.08.2008р. /а.с. 37-47, т.1/.

04.04.2008р. між громадською організацією «Київська міська спілка автомобілістів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лексбуд компані» було укладено договір купівлі-продажу спірної нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а.

29.09.2008р. рішенням господарського суду у справі № 29/411 було визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення. /а.с. 48, т.1/.

17.03.2009р. постановою Київського апеляційного господарського суду рішення господарського суду у справі № 29/411 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу залишено без змін. /а.с. 57, т.1/.

15.06.2009 р. ухвалою Вищого господарського суду України у справі №29/411 було прийнято відмову від касаційної скарги громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів» від касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009р.

Позивачу стало відомо, що спірну нежитлову будівлю за адресою: м. иїв, вул. Дегтярівська, 8-а було внесено в якості внеску до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «НТЦ Укрбазискомпані».

19.11.2009р. рішенням господарського суду у справі № 31/7 було визнано недійсним п. 8.1. статуту товариства з обмеженою відповідальністю «НТЦ Укрбазискомпані» в частині внесення до статутного капіталу нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а. /а.с. 68, т.1/.

Зазначене рішення не оскаржувалось.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р. у справі № 31/176 було задоволено позов громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» та витребувано нежитлову будівлю за адресою м. Київ вул. Дегтярівська, 8-а від товариства з обмеженою відповідальністю «НТЦ Укрбазискомпані» на користь громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів». /а.с. 76, т. 1/.

Постановою Вищий господарський суд України від 05.09.2011р. у справі №31/176 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р. у справі №31/176 залишено без змін. /а.с. 87, т.1/.

25.06.2008р. між ТОВ «НТЦ Укрбазискомпані» (іпотекодавець) та ЗАТ «Сведбанк Інвест» (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №1225-Ф/1226-Ф/ІП-1, за умовами якого іпотекодавець, як майновий поручитель, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Україна, місто Київ, вул. Дегтярівська, 8а, літера А, загальною площею 4 246,60 кв.м. /а.с. 24, т.1/.

Проте на момент укладення спірного договору позивач був власником нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, про що свідчать судові рішення, які мають преюдиціальне значення для даного спору.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 23.12.2010р. по справі №6-1851св10 встановив, що спірне майно перебуває на праві власності позивача. /а.с. 171/.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до п. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобовязано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (п. 7 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав.

За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню.

ОСОБА_7 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015р. у справі №910/20297/15 та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішенням Соломянського районного суду міста Києва від 19.05.2015р. у справі №760/6013/15-ц за ОСОБА_7 визнано право власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, загальною площею 4 246,60 кв.м.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016р. ОСОБА_7 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016р. апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015р. задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015р. у справі №910/20297/15 скасовано. Провадження у справі №910/20297/15 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. у справі №910/20297/15 касаційну скаргу громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016р. скасовано. Справу №910/20297/15 передано до Київського апеляційного господарського суду для нового розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України вказав те, що суду апеляційної інстанції слід встановити чи рішення Соломянського районного суду міста Києва від 19.05.2015р. у справі №760/6013/15-ц набрало законної сили та чи на момент прийняття апеляційної скарги права ОСОБА_7 були порушені з урахуванням наявності рішення апеляційного суду міста Києва від 23.11.2015р. про скасування рішення Соломянського районного суду міста Києва від 19.05.2015р. у справі №760/6013/15-ц в частині визнання за ОСОБА_7 права власності на спірну будівлю.

Крім того, Вищий господарський суд України вказав на те, що приймаючи у справі нові докази, а саме: договір факторингу № 12 від 28.11.2012р. між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»; договір факторингу від 28.11.2012р. від 08.11.2012р. між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи»; договір факторингу від 29.10.2013р. між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ВВС-Факторинг»; договір про відступлення права вимоги № 23/09/14/1 від 23.09.2014р. між ТОВ «ВВС Факторинг» та ТОВ «Фінансова компанія ОСОБА_8»; договір про відступлення права вимоги № 23/10/14/1 від 23.10.2014р. між ТОВ «Фінансова компанія ОСОБА_8» та ОСОБА_9 суд апеляційної інстанції не зазначив підстави прийняття нових доказів. Стосовно ОСОБА_9, то суд касаційної інстанції вказав на відсутність апеляційних скарг від сторін у справі та інших не залучених осіб, а тому необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про залучення в якості відповідача ОСОБА_9, оскільки останнім не оскаржувалось прийняте у справі рішення до суду апеляційної інстанції та не обґрунтовувалось питання порушення його прав, як не залученої особи.

Під час нового розгляду апеляційної скарги у справі №910/20297/15, апеляційні скарги від сторін та інших не залучених осіб, не надходили.

Звертаючись із апеляційною скаргою ОСОБА_7 вказав на порушення його прав, оскільки рішенням Соломянського районного суду від 19.05.2015р. за ним визнано право власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: місто Київ, вул. Дегтярівська, 8, літера А, загальною площею 4 246,60 кв.м. Відповідно до п. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п. 1 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

ОСОБА_7 звернувся із апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015р. у справі №910/20297/15 23.11.2015р., про що свідчить відмітка на апеляційній скарзі.

На момент приймання апеляційної скарги до провадження Київським апеляційним господарським судом, рішення Соломянського районного суду від 19.05.2015р. у справі №760/6013/15-ц набрало чинності, оскільки доказів подання апеляційної скарги у строки, передбачені п. 1 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, матеріали справи не містять.

Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів», не погоджуючись, із рішенням Соломянського районного суду звернулась до апеляційного суду міста Києва.

Рішенням апеляційного господарського суду від 23.11.2015р. апеляційну скаргу громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» задоволена частково. Рішення Соломянського районного суду міста Києва від 19.05.2015р. в частині задоволення позовних вимог скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016р. у справі №826/24500/15 визнано незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності №11672259 про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на нежитлову будівлю по вул. Дегтярівська, 8А у місті Києві, загальною площею 4 246,60 кв.м. на підставі рішення Соломянського районного суду міста Києва від 19.05.2015р. справа №2-3503/17, 760/6013/15-ц. Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 індексний номер: 25418758 (від 20.10.2015р. 16:00:48) про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю по вул. Дегтярівська, 8А у місті Києві, загальною площею 4 246,60 кв.м. на підставі рішення Соломянського районного суду міста Києва від 19.05.2015р. справа №2-3503/17, 760/6013/15-ц за ОСОБА_7. Скасовано запис №11672259 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_7 на нежитлову будівлю по вул. Дегтярівська, 8А у місті Києві, загальною площею 4 246,60 кв.м. на підставі рішення Соломянського районного суду міста Києва від 19.05.2015р. справа №2-3503/17, 760/6013/15-ц.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7.

Разом з цим, п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно зясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і обєктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобовязаний самостійно зясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

ОСОБА_7, в порушення вищезазначеного, клопотання про обґрунтування неможливості подання доказів, не заявляв, а тому відсутні підстави для прийняття нових доказів.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно зясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015р. у справі №910/20297/15.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015р. у справі №910/20297/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №910/20297/15 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

СуддіМ.А. Руденко

ОСОБА_1