Ухвала суду № 62223519, 19.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №613/432/16-ц Головуючий суддя І інстанції Харченко С. М.

Провадження № 22-ц/790/6246/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, пов'язані із застосуванням Закону України "Про захист прав споживачів"

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря : Баранкової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто»на заочне рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача за договором фінансового лізингу,

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено. Визнано договір №002506 від 20 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» - недійсним. Стягнено з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_3, сплачені за договором 33 000 гривень, вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Не погодившись з вказаним заочним рішенням, 27 липня 2016 року ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» подало заяву про перегляд вищевказаного заочного рішення.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 08 серпня 2016 року заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне, необґрунтоване, не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України. Суд поверхнево, звужено, без належного з'ясування усіх обставин по справі надав правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами за договором, із застосуванням до таких відносин хибні норми цивільного матеріального права України. Судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведені обставини, які суд вважав доведеними, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Районний суд помилково встановив, що сторонами при укладанні угоди недотримана обов'язкова нотаріальна форма договору, оскільки відповідно до ст.ст.806-809 ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», а також загальні положення договорів купівлі-продажу та поставки не містять вимоги про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів фінансового лізингу, який не є змішаним договором, передбаченим ч. 2 ст. 628 ЦК України, має спеціальний характер і вичерпно врегульований відповідними нормами права, які не містять вимоги про кваліфіковану форму договору фінансового лізингу, а тому до нього не можуть застосовуватися лише норми загального, а не спеціальні положення одного типу договорів, ч. 2 ст. 799 ЦПК України, договору найму транспортного засобу, який є самостійним договором. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» для договорів фінансового лізингу встановлена проста письмова форма, яка й була дотримана сторонами у даному випадку. Суд з порушенням Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами № 21 від 22 січня 2004 року, що дозволяє відповідачу укладати договори фінансового лізингу без відповідної ліцензії. До того ж умови такої ліцензійної діяльності ще не затверджено. Крім того, суд безпідставно стягнув судовий збір у більшому розмірі, ніж це передбачено п.п. 1,2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 вказав, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного рішення суду, на підставі чого просив скаргу відхилити і залишити рішення районного суду без змін.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, за відсутності відповідача, чия участь відповідно до ст. 305 ЦПК України не є обов'язковою, згідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та розглянутого судом першої інстанції позову, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 20 листопада 2015 року між ТОВ «Лізингова компанія Ваш Авто» (лізингодавець) та ОСОБА_3 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №002506 з додатками, за яким Лізингодавець зобов'язується придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді трактора марки "FotonFT 454" вартістю 330000 грн.(13200 дол. США) та Лізінгоодержувач зобов'язується прийняти Предмет Лізінгу та сплачувати Лізінгові платежі згідно умов договору.

Згідно умов договору відповідно до п. 1.7. ст.1 визначено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: Адміністративного платежу; Авансового платежу; Комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, Сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4. ст.9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.6. ст.9 даного Договору.

Згідно пункту 1.7 договору трактор передається у користування ОСОБА_3 не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок товариства авансового платежу в розмірі 50 % вартості предмета лізингу, комісії за організацію і оформлення даного договору в розмірі 10 % вартості предмета лізингу та комісії за передачу трактора в розмірі 3 % від вартості предмета лізингу.

20.11.2015 року на виконання договору фінансового лізингу позивачем сплачено ТОВ «Лізингова компанія Ваш Авто» авансовий платіж в розмірі 33 000 грн., після чого між сторонами було підписано Договір фінансового лізингу №002506 від 20 листопада 2015 року.

Відповідно до ст.. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника)відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно до ч. 1 ст. 2 Закону ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з

урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуги лише після отримання відповідних ліцензій.

Згідно Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 січня 2004 N 21 юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності: 1) внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи,згідно установчих документів; 2) кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладання, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами, та не мають непогашеної або не знятої судимості за корисливі злочини;3) довідки про взяття на облік юридичної особи (далі - Довідка), виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг (додаток 1); 4) керівників (засновників), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; 5) документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням юридичної особи.

Згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Згідно змісту копії Витягу з Державного реєстру фінансових установ, дані щодо ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» як фінансової установи відсутні. Тим самим, товариство статусу фінансової установи не набувало, ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг не отримувало.

Інформація щодо Товариства до Державного реєстру фінансових установ та Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги не внесено, статусу фінансової установи товариство не набуло.

Відсутність ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб суперечить вимогам законодавства та є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 216, 1167 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Районний суд правильно вказав, і такий висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду України, від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15 за позовом фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів, яка в силу ст.. 360-7 ЦПК України підлягає обов'язковому застосуванню у даній справи при аналогічних обставинах, - згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що в підсумку суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у вказаній постанові Верховного Суду України і обов'язковою для застосування в силу положень ст.. 360-7 ЦПК України у даній справі, з огляду на аналогічні обставини справи, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Оскільки у даному випадку спірний договір стосується транспортного засобу районний суд обґрунтовано та відповідно до вказаної норми ч. 2 ст. 628 ЦК України застосував правила ст. 799 ЦК України стосовно договору найму транспортного засобу.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом у даній справі на підставі наявних у справі доказів встановлено, що спірний договір фінансового лізингу нотаріально посвідчено не було.

Районний суд правильно послався на Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», згідно до ст. 1,4, 5, 7 якого до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Фінансовими вважаються такі послуги: фінансовий лізинг.

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

При цьому суд дійшов правильного висновку, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Згідно копії Витягу з Державного реєстру фінансових установ, дані щодо ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» як фінансової установи відсутні. Тим самим, товариство статусу фінансової установи не набувало, ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг не отримувало.

Інформація щодо Товариства до Державного реєстру фінансових установ та Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги не внесено, статусу фінансової установи товариство не набуло.

При таких обставинах та відповідно до наведеного правового обґрунтування, що доводами скарги не спростовується, суд першої інстанції законно і обґрунтовано дійшов висновку про те, що спірний договір фінансового лізингу не відповідає вимогам закону стосовно ліцензування та нотаріального посвідчення, внаслідок чого відповідно до ст..ст. 203, 215, 216, 220, 227 ЦК України прийшов до висновку про недійсність спірного договору та застосував реституцію як наслідок недійсного договору, стягнувши з відповідача на користь позивача сплачені за недійсним договором грошові кошти.

Висновки районного суду з приводу наведених у скарзі доводів належним чином вмотивовані, відповідають наявним у справі доказам та нормам матеріального права.

Таким чином районний суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги цього висновку не спростовують, тому апеляційний суд відповідно до ст.. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 316, 319, 323-325, 327 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Заочне рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя

Судді колегії