Ухвала суду № 62223411, 19.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6619/16 Головуючий 1 інст. - Бабкова Т.В.

Справа № 645/6901/15-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кокоші В.В., Пономаренко Ю.А.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 02 вересня 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог Банк вказував, що 28 липня 2008 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 20 769,57 доларів США. На забезпечення виконання кредитного зобов'язання між Банком та ОСОБА_2 26 грудня 2008 року укладено договір поруки. Зобов'язання за кредитним договором виконані не належним чином, станом на 16 липня 2015 року сума заборгованості за кредитом складає 338 819,55 грн.

Тому, ПАТ «Альфа Банк» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 338 819,55 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 388,20 грн.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 02 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 28 липня 2008 року у розмірі 338 819,55 грн., а також стягнуто з відповідачів на користь Банку судовий збір у розмірі 1 694,10 з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що вимоги Банку є недоведеними, матеріали справи не містять первинних документів Банку, підтвердження факту отримання нею коштів саме в іноземній валюті, оскільки Банком сума кредиту у гривні була перерахована ТОВ «Атлант-М Олексіївка» з метою оплати за транспортний засіб, ніяких поточних рахунків у Банку вона не відкривала; крім того, відповідачка не погоджується із розрахунком суми заборгованості, вважає її недоведеною.

Позивач просив розглядати справу у всіх судових засіданнях без присутності представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів(а.с.35)

ОСОБА_2 про день, час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином причин неявки до суду не надав про свідчить зворотне поштове повідомлення про направлення повістки щодо розгляду справи 19.10.2016р. о 11 год.20 хв. та отримання ним 11.10.2016р. судової повістки в додатках разом з апеляційною скаргою.

Крім того,18.10.2016 р. ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про те що він не отримав копії апеляційної скарги, просив надати йому матеріали справи для ознайомлення з якими особисто ознайомився 19.10.2016 р. до початку розглядом даної справи у судовому засіданні, про що власноручно зазначив у довідковому листку до справи.

18.10.2016 р. ОСОБА_1, особисто звернулася із клопотанням до канцелярії суду апеляційної інстанції про відкладення розглядом справи, у зв'язку із знаходженням її з 17.10.2016 р. на лікарняному. Повідомила в клопотанні, що дізналася про розгляд поданої нею апеляційної скарги із сайту «Судової влади України», а також про відмову від своїх представників, висловивши бажання брати участь у розгляді справи самостійно.

Однак ОСОБА_1 підтверджуючих документів, довідок або доказів про знаходження на лікарняному саме з 17.10.2016 року у будь-якому лікарняному закладі чи на амбулаторному лікуванні до суду апеляційної інстанції не надала.

Неявка сторін, належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Виходячи із наведеного дана справа судовою колегією розглянута у відсутність сторін.

Колгія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 28 липня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 20 769,57 доларів США (а.с.5).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

На забезпечення виконання кредитного зобов'язання 26 грудня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що станом на 16 липня 2015 року сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 складає 338 819,55 грн., з яких:

-315 430,02 грн. - заборгованість за кредитом;

-13 976,91 грн. - заборгованість по відсоткам;

-9 412,62 грн. - пеня.

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

У разі порушення забов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що просрочив, якщо він не приступив до виконання забов'язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Так, посилання ОСОБА_1 на недоведеність позовних вимог не приймаються колегією суддів до уваги виходячи з наступного.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.60 ЦПК України). Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 18 червня 2003 року №254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Матеріали справи містять достатньо доказів для задоволення позовних вимог.

Що стосується непогодження відповідачки з розрахунком заборгованості, апеляційний суд зазначає, що крім розрахунку, який було надано позивачем і який міститься у матеріалах справи, суду не було надано відповідачем іншого розрахунку заборгованості та під час розгляду справи не заявлялось клопотання щодо призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 02 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Кокоша

Ю.А. Пономаренко