Рішення № 62223108, 25.10.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/862/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2635/16Головуючий у 1-й інстанції Дем'янченко С. М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Хіль Л.М., Мартєва С.Ю.

при секретарі Колодюк О.П.

за участі представника Готіної А.П., представника відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Актив-Банк"

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Актив-Банк" до ОСОБА_5, третя особа Товаристо з обмеженою відповідальністю "Компанія "Столиця Сервіс" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ПАТ КБ «Актив-Банк» звернулось до суду із вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № 0702/01 від 02 липня 2009 року у розмірі 2 458 490,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що між ним та ТОВ "Компанія "Столиця Сервіс" було укладено кредитний договір № 0702/01 від 02.07.2009 року, відповідно до якого останнє отримало кредит у розмірі 2 445 500 грн. для придбання вантажних автомобілів Мercedes-Bens Actros 4140B.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Актив-Банк» було укладено договір поруки № 0702/01/S-2 від 05.12.2013 року з ОСОБА_5, відповідно умов якого поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, та інших платежів, що передбачені кредитним договором у випадку його невиконання боржником.

Вказувало, що ТОВ "Компанія "Столиця Сервіс" свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує і погашення боргу не здійснює, а отже заборгованість по кредиту має бути стягнута з поручителя - ОСОБА_5

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Актив-Банк» відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржило ПАТ КБ «Актив-Банк», просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02.07.2009 року між ПАТ КБ «АктивБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця Сервіс» було укладено кредитний договір № 0702/01 від 02.07.2009 року, відповідно до якого останнє отримало кредит у розмірі 2 445 500 грн. для придбання вантажних автомобілів Мercedes-Bens Actros 4140B, зі сплатою 22.0 % на рік (а.с. 8-9).

В забезпечення виконання всіх зобов'язань за кредитним договором позивачем було укладено договір поруки № 0702/01/S-2 від 05.12.2013 року з ОСОБА_5 Відповідно до умов договору поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, та інших платежів, що передбачені кредитним договором( а.с.12-15).

На час укладення договору поруки від 05 грудня 2013 року між банком та ТОВ «Компанія «Столиця Сервіс» існували зобов'язання на підставі кредитного договору від 02 липня 2009 року (а.с. 49), додаткового договору від 20 січня 2011 року (а.с. 53) щодо нарахування процентів за користування кредитом, а також додаткового договору від 06 грудня 2012 року (а.с. 55) з поміж іншого щодо визначення строку погашення кредиту.

На момент укладення договору поруки ТОВ «Компанія «Столиця Сервіс» зобов'язувався повернути кредит за договором у ліміті 2 445 500 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22%, у строк до 05 грудня 2013 року.

Зі змісту договору поруки від 05 грудня 2013 року (а.с. 64-73) вбачається, що поручитель ОСОБА_5 ознайомився зі змістом взятих ТОВ «Компанія «Столиця Сервіс» на себе зобов'язань відповідно до кредитного договору № 0702/01 від 02.07.2009 року.

Правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання не може суперечити умовам основного правочину, на підставі якого виникло зобов'язання, а також змінювати зміст такого зобов'язання.

Відтак, поручитель взяв на себе зобов'язання за кредитним договором на умовах оплати процентів за користування кредитом у розмірі 22% та з кінцевим строком погашення кредиту 05 грудня 2013 року.

Вже після укладення договору поруки, ПАТ КБ «АктивБанк» та ТОВ «Компанія «Столиця Сервіс» уклали договір про внесення змін та доповнень від 02 червня 2014 року (а.с. 88-90), відповідно до умов якого визначили процентну ставку за кредитом у розмірі 24 % та встановили графік погашення кредиту, де кінцевий строк погашення кредиту визначений 04 грудня 2014 року.

ОСОБА_5 не був ознайомлений з такими умовами кредитного договору та своєї згоди на збільшення процентної ставки і строку користування кредитом не надавав.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які зумовили збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання про дострокове повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

Унесення додатковою угодою змін до кредитного договору в частині збільшення розміру процентної ставки без згоди поручителя на такі зміни призводить до збільшення обсягу відповідальності останнього і зумовлює припинення поруки.

Аналогічні висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-1161цс15.

Таким чином, ОСОБА_5 не повинен відповідати за зміненими умовами основного зобов'язання, оскільки без його згоди збільшено процентну ставку та строк користування кредитом, а тому його порука припиниася за ст. 559 ч.1 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

У кредитному договорі, з умовами якого 05 грудня 2013 року був ознайомлений поручитель, строк виконання основного зобов'язання був чітко визначений - строк повного погашення кредиту є 05 грудня 2013 року.

Відповідно до п.12.1 договору поруки договір діє протягом одного року від останнього дня строку виконання основного зобовязання.

За таких обставин у банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту у строк до 05 грудня 2014 року. Зазначення у мотивувальній частині оскаржуваного рішення про те, що право банку на звернення з вимогою до поручителя тривало з 05 грудня 2013 року до 07 грудня 2013 року є помилковим та підлягає виключенню.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Вимогу до поручителя у позасудовому порядку банком було заявлено 09 лютого 2015 рок та 22 травня 2015 року (а.с. 24, 27), а з позовом до суду банк звернуся 05 червня 2015 року, тобто поза межами строків поруки, а відтак, виходячи з положень ст. 559 ч. 4 ЦК України та п. 12.2 договору поруки, порука є такою, що припиналась.

В обґрунтування своїх вимог, апелянт вказує, що вимога до поручителя була пред'явлена у межах 1 року, який має відраховуватись з 04 грудня 2014 року, посилаючись на додатковий договір від 05 грудня 2013 року, яким встановлено зазначений строк виконання основного зобов'язання та зі змістом якого був ознайомлений поручитель.

Проте, вказаний додатковий договір від 05 грудня 2013 року позивачем до судів першої та апеляційної інстанції надано не було, у позовній заяві про нього не зазначав. Окрім того, в ході розгляду справи в місцевому судів сторони у своїх поясненнях на нього не посилалися.

Відтак, висновок місцевого суду про те, що позовні вимоги ПАТ КБ «Актив-Банк» не підлягають задоволенню, є вірним.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, порушення вимог статті 59 ЦПК України щодо допустимості засобів доказування, необґрунтована відмова суду в задоволенні клопотання осіб, які беруть участь у справі, у дослідженні доказів (стаття 60 ЦПК України), порушення вимог статті 215 ЦПК України щодо змісту рішення суду тощо.

Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо. Якщо помилки у такому рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення, тому апеляційний суд не повинен усувати такі помилки ухвалою із зазначенням про залишення рішення без змін з його уточненням чи доповненням.

У разі ухвалення нового рішення або зміни рішення суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення дає оцінку доказам, що наявні в матеріалах справи, а також новим доказам, якщо вони досліджувалися, в їх сукупності за правилами, встановленимистаттею 212 ЦПК України.

Виходячи з викладеного, рішення місцевого суду підлягає зміні. Виключенню з мотивувальної частини оскаржуваного рішення підлягає посилання суду на право банку на пред'явлення вимоги до поручителя у строк з 05 грудня 2013 року до 07 грудня 2013 року, вказавши, що такий строк тривав з 05 грудня 2013 року до 05 грудня 2014 року.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Актив-Банк" - задовольнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2016 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на право банку на пред'явлення вимоги до поручителя у строк з 05 грудня 2013 року до 07 грудня 2013 року та вказавши, що вказаний строк тривав з 05 грудня 2013 року до 05 грудня 2014 року.

В іншій частині рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2016 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді Л.М. Хіль

С.Ю. Мартєв

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: О.Ю. Кузнєцова