Ухвала суду № 62223021, 25.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10348/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю

представника відповідача - Деміденко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним дій та зобов'язати вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просить:

визнати протиправними дії Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 29 березня 2012 року №290320121;

зобов'язати виконати Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників виконувати умови Договору про визнання електронних документів від 29 березня 2012 року №290320121, укладеного з ТОВ «Ферко», до моменту його припинення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2016 року задоволено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову. Заборонено Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) вчиняти дії, спрямовані на відмову в реєстрації (прийняті) та відмову у визнанні направлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька 17, літ. 1А, корпус № 2, кімната № 101, код ЄДРПОУ: 31681342) податкових накладних, податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірну ухвалу суду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що спірну ухвалу винесено з порушенням норм процесуального права.

У судове засідання з'явилися не всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2016 року - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Так, приймаючи рішення про зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача, суд першої інстанції керувався ч. 1 ст. 117 КАС України.

Частиною 1 ст. 117 КАС України визначено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Слід виокремити, що підставами для забезпечення позову є:

- очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Очевидність небезпеки полягає в тому, що з високим ступенем вірогідності можуть настати такі дії або події, які безумовно призведуть до порушення правам та інтересам позивача;

- неможливість захисту прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів. Неможливість захисту прав може мати місце, зокрема, у разі знищення предмету спору, відчуження його іншим особам;

- якщо для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Зокрема, необхідно буде звертатися до суду, визнавати недійсними договори чи рішення, вилучати майно тощо;

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Рішення, дії чи бездіяльність мають очевидні ознаки протиправності, якщо вони істотно суперечать чинному законодавству.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові N 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Позивач, заявляючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відмову в реєстрації (прийняті) та відмову у визнанні направлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко» податкових накладних, податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі, вказує на те, що він позбавлений можливості подавати податкову звітність, податкові накладні та інші документи в електронній форму, що зумовило виникнення суттєвих проблем в діяльності підприємства, ускладнення податкового обліку на підприємстві, а також, може призвести в подальшому до інших необґрунтованих претензій з боку контролюючих органів та відповідно завдати суттєвих збитків позивачу.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що такі доводи заявника є безпідставними, оскільки, приписами п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

При цьому відповідно до абз. 3 п. 49.4 ст. 49 у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Тобто, позивач не позбавлений можливості податкову звітність в інший спосіб ніж в електронному вигляді, а саме, особисто або направляти поштою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено фактичні обставини справи, допущено порушення норм процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2016 року - скасувати.

Керуючись ст.ст. 117, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2016 року - скасувати та постановити нову.

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, шляхом заборони Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби вчиняти дії, спрямовані на відмову в реєстрації (прийняті) та відмову у визнанні направлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко» податкових накладних, податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі до набрання законної сили рішенням суду по даній справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 25.10.2016 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.