Ухвала суду № 62222742, 18.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 р. Справа № 876/6962/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі за її позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ОСОБА_4, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ) ОСОБА_3 (далі - Уповноважена особа) в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просила:

визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до переліку вкладників ПАТ, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;

зобов'язати Уповноважену особу надати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_2В, яким необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами в ПАТ за рахунок Фонду;

зобов'язати Фонд включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників ПАТ, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року провадження у справі №813/1344/16 закрито, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції позивач подала на неї апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, а тому згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а вирішувати його слід у господарському судочинстві.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У п.6 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення ст.12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №21-286а16.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.157 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 24 жовтня 2016 року.